Понад сотня світлин, кольорових і чорно-білих, а на них – не просто обличчя, а – душі… Дивлячись на ці фото, такі одухотворені й світлі, розумієш, чому фотографії називають світлинами…
Як воно — дивитися на світ крізь призму фотооб’єктива? Коли кожен знімок — мить, що більше ніколи не повториться. Мить, яку недремний фотограф помітив і встиг упіймати... Мить, зловлена фотокамерою й приречена на вічність. Помітити незвичне там, де для інших – буденність, дано не кожному. І цього не навчитися, це потрібно осягнути душею, серцем, якимось шостим чуттям....

Опубліковано: о 11:11