Четвер, 27 січня 2022
• «Рускій мір» зблизька, або Хто вони, ординці біля кордону • З 26 січня у Тернополі запровадили додаткові карантинні обмеження • У «Голосі країни» – «кіборг» з позивним «Маестро»! • Ворог біля воріт. Чи готова Україна дати відсіч Путіну? • На Бучаччині водію, який скоїв ДТП, де загинуло двоє людей, дали 5 років позбавлення волі • ДТП у Тернополі: 17-річну дівчину з Козови шпиталізували до реанімації • Хто такі «фантомні патрульні», які вже можливо завтра почнуть працювати на тернопільських дорогах? • У Лондоні помер 40-річний чоловік із Бучача • У День Соборності України в Тернополі відслужили поминальний молебень за полеглими Героями • За підробку довідок про ПЛР-тестування двом тернополянам “світить” п’ять років тюрми • Під колесами автомобіля на Кременеччині загинув пішохід • М’ясний бенкет! Три ідеї для страв зі свинини • У художньому музеї – «Зимова феєрія»! • Сергій Надал запевнив власників індивідуального опалення, що оплату за ізольовані транзитні стояки буде скасовано • І колядували, і вертепи парадували! • Все, що треба знати про обігрів площ загального користування • Двоє вбивць Віталія Ващенка вже на свободі, ще двом залишилось відсидіти небагато. Що вирішить касація? • Тернопільщина – у “помаранчевій” зоні через захворюваність на ковід • Леонід Шкробот: «Від багатьох лікувальних закладів ми вирізняємося комплексним підходом, спільним онкологічним консиліумом і суворим дотриманням стандартів лікування» • «Велике будівництво’2021»: Тернопільська область
10 років без Ігоря Пелиха

Опубліковано: 16 Травня о 16:00 219


Десять років без нього. А все так же боляче, порожньо і нестерпно. Коли з життя раптом ідуть ті, хто так любив жити, скільки б часу не минуло, у це важко повірити.


8 травня 2009 року у Києві в автомобільній аварії обірвалося життя нашого земляка, тележурналіста, ведучого та продюсера Ігоря Пелиха. Йому було тільки 35…

Тернопільський «селф-мейд мен» — людина, яка сама себе зробила, без блату і особливих зв’язків, через велику працю і оптимізм, ініціатор, натхненник і душа багатьох музичних дійств міста, як-от фестиваль «Нівроку», учасник нині уже культового гурту «Nameless», фантастичний радіоведучий, згодом столичний тележурналіст, ведучий всенародно улюблених «Галопів…» і навіть продюсер — він був такий же життєрадісний, як і його передачі. Щирий у житті й такий же на екрані. Коли Ігорко виходив в ефір, люди прикипали до телеекранів… Він був надзвичайно світлою людиною. Від його світла люди поруч загорялися бажанням творити і жити. У свої 35 Ігор Пелих досяг чималих висот. Був професіоналом своєї справи, люблячим чоловіком і батьком трьох маленьких діток… «Він не міг загинути — у ньому ж було так багато життя», — свідомість   відмовлялася прийняти страшну новину. Проте смерть не рахується з такими доводами…

І швець, і на гітарі гравець…

Його енергії, завзяття та оптимізму вистачило б не лише на кілька телепроектів одночасно, а й для функціонування невеликої електростанції. Завжди усміхнений, веселий, життєрадісний, він був великим життєлюбом, надзвичайно світлою людиною, умів і любив жартувати, умів помічати усе веселе в житті, умів усе це втілити у своїх програмах та проектах… Він був завжди на злеті. Був…

Ігор Пелих народився 3 лютого 1974 року у Тернополі. “З родиною в мене склалося не дуже, бо, коли я був малий, батьки розлучилися. Правильним хлопчиком я не був — це точно, — розповідав у інтерв’ю Ігор. — Як усі нормальні пацани, я бився, але сказати, що був великим хуліганом, не можу. Все дитинство займався вільною боротьбою… У восьмому класі у мене особливого вибору не було — я пообіцяв учителям, що піду в ПТУ, і вони мені дали закінчити навчальний рік без ускладнень”. Тернопільське ПТУ № 3 Пелих закінчив у 1991 році і подався працювати на фабрику “Ремвзуття”. На фабриці пропрацював півтора року, аж поки його не викликав „на килим” тодішній директор “Ремвзуття” і поставив питання руба: або “музика і патли”, або “молоточок і фабрика”. Хлопець обрав перше. А згодом у багатьох своїх інтерв’ю Ігор неодноразово дякував колишньому директорові фабрики Богдану Левківу: „Якби я тоді не пішов, можливо, нині  нічого б не було…”. Хоча треба сказати, що шевська справа таки Ігорю вдавалася: якось він власноруч пошив розкішні ковбойські чоботи, за які у тернопільській “комісіонці” дали 60 доларів, повіривши Ігоревій байці, що нібито це “ексклюзивне” взуття привезли йому родичі з Канади. Власне, йому вдавалося усе, за що брався: самотужки опанував гітару і певний час був басистом у відомому тернопільському гурті “Неймлес”. Паралельно з музикуванням Ігор, змалку звиклий заробляти сам на себе, працював продавцем у кіоску та „крутив дискотеки” і, зрештою, доля привела його до справи, що йому вдавалася найкраще — спілкуватися з людьми.

У середині 1990-их Пелих став ведучим ТРК “Такт”, однак компанія через чотири місяці закрилася. Звідти він подався на Тернопільську держтелерадіокомпанію. На телебаченні Ігор робив музичну молодіжну програму “Веселий Роджер”, згодом подався на “Радіо Тернопіль” — працював там звукорежисером. А потім спробував сам провести прямий ефір. „Це був перший випадок на радіо, коли ді-джей сам говорив в ефірі, сам ставив музику і при цьому сам крутив ручки на пульті”, — розповідав про “дебют” сам Ігор. А у 1997 році, коли надійшло запрошення від “Радіо столиця”, вирішив спробувати себе на київських теренах. Десь через рік Пелих  перебрався на “1+1”, де став ведучим програми “Не всі вдома”. Розповідав, що тоді найлегшим був процес адаптації до нового колективу та нової роботи, адже весь час поруч була кохана дівчина, котра згодом стала його дружиною та матір’ю трьох його дітей Івана, Соломії та Устини — журналістка  Олександра Лозинська.  А згодом Ігор уже на телеканалі ICTV запустив власний проект “Галопом по Європах” —  після майже 170 випусків “Галопів…” та кількох пар стоптаних кросівок Пелих став не лише головним “галопником” країни, а й улюбленим її телеведучим.

Галопом по життю

Сидіти на місці — це не про нього. Після “Галопів…” Ігор повернувся на канал, уже маючи власну продакшн-студію “Роги і копита” (бачили б ви обличчя юристів, які її реєстрували!) та з проектами власного виробництва — першим телеквестом “На свою голову”, а згодом дещо видозміненому форматі “Галопом по Європах’2”.

Незважаючи на популярність, він залишався простим і доступним. Як забути його інтерв’ю для «НОВОЇ» уже …надцятирічної давнини?.. Емоційний та жвавий Ігор Пелих випромінював майже дитячу безпосередність — видавалося, що відомий шоумен і поза камерою не вміє бути серйозним. Але коли мова заходила про його сім’ю або нові плани та проекти, іронічну посмішку на обличчі Ігоря змінював серйозний та сконцентрований погляд.

“У багатьох речах я мобілізовую себе саме дітьми… Соломійка моя дуже весела, компанійська, постійно всім усміхається. А Іван нещодавно видав таке, що я ледь не впав. Ми з Сашею довго намагалися знайти у Києві для нього садочок — для нас принциповим було те, щоб він був україномовним. Ну, нарешті знайшли, і після першого ж дня, проведеного там, малий приходить додому і заявляє: „Тату, а вихователька казала, що я — Ванєчка”. Ну, я йому популярно так пояснив, що на таке треба відповідати. Через якийсь час приходжу забирати його з садочка, дивлюсь – виховательки якось так попід стіночками повз мене рухаються, перепрошують. Що ж це, думаю, дитина таке страшне учварила? Аж за стіл вхопився, як почув: виявляється, мій трирічний пацан на чергове звертання “Ванічка” відповів їм: “Ванічки” живуть за Уралом, а я — Іван”.

Ігор Пелих був великим патріотом, завжди відрізнявся свідомою українською позицією — у Тернополі належав до Спілки націоналістичної української молоді, його старші діти — Іванко разом з сестричкою Соломійкою відвідували “Пласт”. Уже незабаром на телебаченні мали з’явитися нові телепроекти, над якими працював Ігор. Це мав бути не лише молодіжний та розважальний, а й по-справжньому український якісний продукт…

У нього було ще море проектів, планів та ідей, тепер уже нездійсненних… Ми ж запам’ятаємо його завжди усміхненим хлопцем, який легко і радісно крокував життям. На жаль, таким недовгим…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки:

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Слухаючи сьогодні путіна-лаврова та численну пропагандистську нечисть Кремля на кшталт жириновського-соловйова-кисельова-захарової-скобєєвої, кожна притомна людина навіть не дивується їхній нахабності, лицемірству, брехні. Не дивується, якщо знає хоч трохи історію. Знає звідки ноги, «то бішь, рогі растут…»...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:32


У зв’язку із різким зростанням захворюваності на COVID-19 у Тернопільській громаді впродовж останнього тижня і з метою недопущення погіршення епідеміологічної ситуації відбулося засідання міського оперативного штабу...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:45


«Я прийшов на «Голос…», аби хоч трохи, поки є можливість, побути тим, ким би я міг бути, якби не війна», – зізнається Ярослав Гав’янець...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:42


«Тільки б не було війни…» — тривожаться українці. І хоча на Донбасі вже восьмий рік триває російсько-українська війна, нині наша держава опинилася перед загрозою масштабного вторгнення з боку Росії...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 12:58


5 років позбавлення волі – такий вирок водію, що вчинив ДТП на Бучаччині, у якому двоє людей загинули і ще троє – отримали травми...


Опубліковано: о 18:11



Теми дня
27 Січня
26 Січня
25 Січня
24 Січня
23 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео