Народилася 2 лютого 1972 р. в м. Кременець, там же вчилась у школі і написала перші вірші. Навчалась на факультеті журналістики у Львові та Дніпропетровську. Блогер, авторка поезій, дитячих казок і гострої політичної сатири. Її зброя — Слово. Її вірш “Молитва” висить чи не у кожному солдатському окопі — як щит. Її дебютна книга прози “Масік” стала сенсацією Львівського форуму видавців. Авторка поетичних збірок “Заквітну деревієм” (1993 р.) і “Звуки та знаки” (1994 р.), казки “Світлячок-охоронець” (2015 р.), співавторка книги віршів “Час В” (2015 р.), перекладач (разом із Тетяною Комлик) книги “Цинкові хлопчики” нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич. Заміжня, разом із чоловіком отцем Петром Бураком виховують шестеро дітей.
— У житті країни з позитиву загалом можу назвати квоти в телерадіоефірі, хоча, як на мене, то вони занизькі. Відзначу також велику кількість хороших книжок, що вийшли в цьому році. Для мене справжнім відкриттям стала Віра Лахута, поетка з Тернополя (маю надію, що до книжки Вірочці лишилося недовго рости). Ще б трішки мистецьких акцій та фільмів з батальними переможними сценами. Наприклад, як Сагайдачний палить Москву чи Виговський під Конотопом розбиває московське військо. Для нас важливо формувати психологію переможця в дітях, бо інакше повернемось в ту точку відліку, де на плечах опиняється окупаційне ярмо.
Особисто для мене 2016-ий був, мабуть, найважчим, найбільш хаотичним, сумбурним і найвизначальнішим. Рік, наповнений втратами і здобутками порівну. Втрати близьких та друзів і особисті творчі досягнення йшли рівномірно, поруч. Весь рік я мріяла, щоб закінчилась війна, щоб сини повернулися з війни живими, щоб зробити щось добре. Найбільшим особистим відкриттям року вважаю день, коли відчула поруч присутність Бога і побачила, як насправді близько до нас ангели. Несподівано для себе написала роман “Масік”. Добре чи погано — не берусь казати, то вже скажуть читачі.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: 20 облич’2016, Дзвінка Торохтушко, Тернопіль, Тернопільщина