П’ятниця, 29 березня 2024
• У Чорткові вперше зробили складну операцію на серці • Залозецький став повернули у власність громади • Ремонтують аварійний міст на під’їзді до Тернополя з боку Бродів • “Закрити очі” за 100 доларів: водій пропонував хабар поліцейським • Смертельна аварія у Кам’янках: водій “Skoda Octavia” загинув на місці • Впав із чотириметрової висоти: смерть на будівництві біля Тернополя • Валерій Бачинський – новий директор Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки • Перископи та антени до рацій роблять у Бережанах • Професор із Тернопільщини донатить на виготовлення дронів • Уламки російської ракети впали на подвір’я на Тернопільщині • Вчителі англійської мови з Тернополя здобуватимуть досвід у Канаді • “Кохання наповнює життя змістом”. У Тернополі одружився військовослужбовець • Поліг біля Бахмута. На щиті повертається захисник із Тернопільщини • Втратила 150 тисяч гривень: жінка з Чортківщини повірила шахраям • Через важке поранення у госпіталі помер захисник із Мельнице-Подільської громади • Депутат Тернопільської обласної ради вимагав “відкати” від… поранених воїнів ЗСУ • Писанкарство в час війни. У Гусятині провели майстер-клас для переселенців • Нетверезий злодій крав велосипед і зламав ногу • Стрім із… лелечого гнізда • Віртуальна подруга шантажувала інтимними фотографіями
Анатолій Гриценко: «Не потрібно боятися авторитарного режиму»

Опубліковано: 14 Червня о 10:00 66


Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко двічі брав участь у президентських виборах – у 2010-ому і 2014-ому роках. Першого разу він посів 9-е місце, набравши 1,2% голосів, а другого – 4-е місце з результатом 5,5%. Партія "Громадянська позиція", яку він очолює, на парламентських виборах 2014-го року до Верховної Ради не пройшла, набравши 3,1% голосів, хоча соціологи напередодні виборів пророкували їй подолання 5-відсоткового бар'єру. Нині, згідно з даними соціологічних опитувань, шанси Гриценка на успіх набагато вищі.


Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко двічі брав участь у президентських виборах – у 2010-ому і 2014-ому роках. Першого разу він посів 9-е місце, набравши 1,2% голосів, а другого – 4-е місце з результатом 5,5%. Партія “Громадянська позиція”, яку він очолює, на парламентських виборах 2014-го року до Верховної Ради не пройшла, набравши 3,1% голосів, хоча соціологи напередодні виборів пророкували їй подолання 5-відсоткового бар’єру. Нині, згідно з даними соціологічних опитувань, шанси Гриценка на успіх набагато вищі. Наприклад, в останніх опитуваннях Київського міжнародного інституту соціології і фонду “Демократичні ініціативи” Гриценко посів третє місце.

Нещодавний рейтинг, який опублікував Київський міжнародний інститут соціології, створив фурор. Там ви випередили Петра Порошенка і посіли третє місце. Ви вірите цим даним? Це відповідає дійсності?
— Я знаю про інші рейтинги, які ввели Петра Олексійовича і його політичне бізнес-оточення в шок і паніку до такої міри, що вже побігли з “Титаніка”, і до нас прибігають, цікавляться, як будемо жити в Україні без Порошенка. Зрозуміли, що у того немає шансів. За даними свіжих опитувань, у президентському рейтингу на першому місці прізвище Гриценка, на другому — Тимошенко, третій Вакарчук, Порошенко – лише четвертий. У гіпотетичному другому турі, якби раптом у нього вийшов Порошенко, він мені програє з великим розривом.
Один з варіантів, який нині обговорюється — це ідея, запропонована міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим і лідером “Народного фронту” Арсенієм Яценюком про зміну Конституції, що передбачає урізання повноважень президента. І в такому разі вони всі колективно підтримають Петра Олексійовича щодо обрання на другий термін вже з урізаними повноваженнями. Як ви оцінюєте сценарій перетворення України в парламентську республіку?
— Якщо головна мета зберегти когось у владі, то такі проекти мене не цікавлять взагалі, вони за своєю суттю деструктивно-червиві. Мотивація повинна бути інша — інтереси людей і країни. Це перше. Друге — я категорично проти урізання повноважень президента. Бачу проблему, і її бачать багато хто — кілька центрів виконавчої влади. Наразі їх два — президент і прем’єр. Були часи, коли їх було три – ще секретар Радбезу грав свою партію, той же Порошенко в 2005 році. У такому режимі час від часу президент, у якого є силові та інші механізми, намагаючись залишитися білим і пухнастим, періодично зливає прем’єрів. Пам’ятаєте “Біжи, Сеня, біжи”, з Гройсманом тепер та ж історія, і якби в Раді були голоси, Порошенко б його завтра ж звільнив. Багатоголова виконавча вертикаль – це системна проблема, конфліктна зона, і це погано для країни. Що робити? Спочатку буде філософська частина відповіді, потім — практична. Філософська: спробуйте знайти, відразу скажу – не знайдете, хоча б один приклад, за всі століття на всій планеті, щоб з хаосу, глибокої кризи, за розваленої державної машини, при зневірі людей у власну країну, та ще й в умовах війни, – щоб держави піднімалися в зону успіху шляхом нескінченних дискусій і балагану. Немає таких прикладів! З глибокої кризи в стійкий режим, з твердою економікою і твердою демократією, виходили і виходять лише шляхом авторитарного управління.
Наприклад, Західна Німеччина…
— Там був Аденауер (перший канцлер Західної Німеччини Конрад Аденауер, – ред.). Або зовнішні гравці за руку ведуть — “план Маршалла”, “план Макартура” — або проявляються власні авторитарні керівники, Ататюрк (творець сучасної Турецької Республіки Кемаль Ататюрк, – ред.), де Голль (президент Франції, лідер Опору у часи Другої світової війни Шарль де Голль, – ред.), Лі Куан Ю (прем’єр-міністр Сінгапуру в 1959-1990 роках, – ред.), Тетчер (прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер, – ред.), Рузвельт (чотири рази обирався президентом США Франклін Рузвельт, – ред.), Рейган (президент США Рональд Рейган, – ред.), Мушарраф (президент Пакистану Первез Мушарраф, – ред.), Піночет (президент Чилі, який прийшов до влади після військового перевороту, Аугусто Піночет, – ред.) із застереженням про криваві історії, й інші прізвища. Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ: не потрібно боятися авторитарного режиму. Це не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокорінне слово — авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі – демократії. Авторитаризм має дві складові: перша – професіоналізм, друга – персональна відповідальність.
Хірург за операційним столом, командир авіалайнера, диспетчер енергосистеми, начальник зміни на атомній станції, керівник польотів – їх стиль роботи авторитарний, ці професіонали з прізвищами беруть на себе відповідальність, приймають важливі для людей рішення без порожніх дискусій і голосувань. І ми з вами дякуємо їм за врятоване життя дитини, за м’яку посадку літака в тумані, за безперебійне енергопостачання житла…
А тепер — друга, практична частина відповіді. Хто повинен бути ключовою фігурою в державі? Я вважаю – всенародно обраний президент, а не обраний депутатами прем’єр-міністр або канцлер, як це пропонувала Юлія Тимошенко у 2009 році, а нині пропонують Яценюк з Аваковим та інші у владі. Олігархат, звичайно ж, за варіант канцлера, вони хочуть обирати його не всенародно, а призначати своїми фракціями у парламенті, тоді олігархи будуть мати свою “частку” у владі, але ця “частка” буде пожирати країну нескінченно. Президент – це єдина посадова особа в країні, яка обирається всім народом, він має найвищий рівень легітимності і саме він, я вважаю, повинен формувати і особисто очолювати уряд.
Американська модель?
— Не зовсім. В Америці федерація, там 50 держав зі своїми парламентами і губернаторами. Але на центральному рівні – так. Обрали вас президентом, ви отримали підтримку мільйонів людей, пройшли важкі вибори, у вас попереду важка робота. На другий день своїм указом формуєте уряд – і він одразу почав працювати. А не ви намагаєтеся зламати депутатів, потім вони довго заслуховують і призначають уряд, потім він вносить у парламент програму своїх дій, депутати півроку її рвуть, як мавпа газету, торгуються з прем’єром – “мій заступник міністра на вугілля”, “мій на нафту”, “мені 30 мільйонів на округ” і т. д. А країна втрачає дорогоцінний час, люди втрачають надію. Це колегіальна безвідповідальність, я ж – за персональну відповідальність. На який період? Років на 5-7 точно. Коли ми вийдемо на нормальний режим, тоді можна як Піночет – відійшов у бік, провів референдум, віддав владу.
— Ну, ви ж пам’ятаєте, що Піночет розстрілював на стадіонах?
— Я тому і назвав його останнім в ряду, тому що там справді є кривава частина. А от Лі Куан Ю не розстрілював на стадіонах, він чітко реалізував принцип “роби як я”, особисто задав високий стандарт. Він посадив друзів, щоб всі зрозуміли, по всій вертикалі, що в країні буде порядок і закон. І країна капіталізувалась в десятки разів. Сінгапур і сьогодні серед передових на планеті.
— Давайте уявимо ситуацію. Ось, наприклад, ви стали Президентом України. Що ви будете робити з олігархами?
— Олігархів в Україні більше не буде, олігархат як клас буде знищений. Великий бізнес у країні буде. Олігархів, які лізуть у політику, парламент, уряд, правоохоронні органи – не буде. Олігархів, які домінують в інформаційному просторі, зомбують народ як їм вигідно, вихваляють спільників у владі або “мочать” тих, хто намагається прищемити їм хвіст, руйнуючи монопольний диктат, які через зомбоящик передбачають результат виборів – таких олігархів в Україні не буде. Хто з олігархів готовий бути просто великим підприємцем, той буде мати майбутнє в Україні.
Я бачу небезпечну тенденцію: суспільство все більше і помітніше поділяється на два класи – багатих та бідних. Середній клас зникає, і це небезпечно. Нам треба підняти з бідності людей до категорії середнього класу, тільки тоді можна буде говорити про демократію, про те, що суспільство здатне і обирати гідних, і контролювати владу, і відсівати негідних. Тому що нині, давайте чесно скажемо: демократії в Україні немає і бути не може. Коли більше половини населення сидять на субсидії або мріють про неї, не можуть оплатити мінімальні базові потреби, яка може бути демократія в принципі? Ритуально-охлократична? Тому й наполягаю на авторитарній владі, яка виведе країну на стійкий режим розвитку економіки, з твердою економічною основою справжньої демократії.

Сергій Щербина, РБК-Україна


Джерело: РБК-Україна
Позначки:

Нещодавно опубліковане

У Чортківській центральній міській лікарні 69-річному пацієнту із Горішньої Вигнанки успішно імплантували в серце трикамерний кардіовертер-дефібрилятор...


Опубліковано: о 22:03


Прокурори Бережанської окружної прокуратури забезпечили виконання рішення суду щодо повернення у комунальну власність земельної ділянки та водного об’єкта вартістю 15 мільярдів гривень в межах гідрологічного заказника місцевого значення, що входить до складу території об’єктів смарагдової мережі Європи «Seretskyi»...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:59


Служба відновлення проводить капітальний ремонт аварійного мосту між селами Плотича та Івачів-Долішній Тернопільського району...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:56


100 доларів і 500 гривень пропонував працівникам поліції мешканець Тернопільського району, якого зупинили на дорозі...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:52


Причини чотирьох аварій, які трапилися на дорогах Тернополя та області, встановлюють слідчі...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:32



Теми дня
26 Березня
25 Березня
24 Березня
22 Березня