Українці протягом століть боролися за свою Незалежність. У цій боротьбі український народ втратив мільйони життів. На початку 1990-их Україна постала, проте не стала повноцінною самодостатньою державою, бо нація перебувала у стані формування. Сьогодні ми маємо міцну і єдину націю, а головним завданням стає формування ефективної державної системи на основі самодостатніх місцевих громад.

Бути собою!

На початку 1990-их активна меншість привела Україну до незалежної держави, проте суспільство було неготове до радикальних змін. Більше 20-ти
років українці вчилися бути собою. Це менше стосується Тернополя, який завжди першим поринав у вир боротьби за Незалежність. Тернополяни як свідомі патріоти-українці добре розуміли для чого потрібно захищати мову, традиції, вишиванку, яке це значення має для побудови міцної держави Україна. Тому в Тернополі одними з перших підняли національний жовто-блакитний стяг. Демонтували пам’ятник Леніну. Почали надавати допомогу ветеранам визвольної боротьби ОУН і УПА… Лише у 2014 році під впливом зовнішньої агресії такі ж процеси самоусвідомлення відбулися у решті України. Можна сказати, що тоді українці навчилися “бути собою”. З населення українці перетворилися у націю із спільними поглядами на свою історію, на своє сьогодення і своє майбутнє. Від цього пішло розуміння, чому треба підтримувати армію. Чому варто шанувати свого місцевого виробника. Чому треба підтримувати своїх громадян навіть тоді, коли не працюють державні установи. Переломним був період “центрального безвладдя” на початку 2014-го, коли правоохоронна система перестала діяти. Тоді люди і місцеве самоврядування взяли на себе ці функції. Українці вистояли перед першим масованим наступом ворога. Зупинили його. Відновили роботу державних структур. Поступово посилили армію.

Стати відповідальними!

Ми зрозуміли ціну завоювання Незалежності. Ми навчилися самоорганізації і самоврядування у критичні для Української держави моменти. По суті, на місцевому рівні ми навчилися брати відповідальність на себе за все, що діється довкола нас. Тепер маємо навчитися такої ж відповідальності у повсякденному житті, а не лише під час криз. Слушні пропозиції з боку небайдужих громадян щодо таких місцевих проблем, як облаштування громадських місць, раціоналізаторські пропозиції з енергоефективності, — це також внесок у міцну незалежність. Такі дії несуть покращання у життя всієї громади. А чим кращим є життя громади, — тим міцнішою є країна загалом. Коли люди задоволені, на них важче впливати ворожій пропаганді.

Це особливо важливо під час війни.

Нині Україна вступає у період передвиборчих перегонів. У сучасному світі ведеться війна не лише зброєю, а й на ідеологічному фронті. Коли добре називають поганим. Коли людям вселяють без-
альтернативність і безнадію. Коли владу чи самоврядування слід вважати поганими. Наше ж завдання — жити, працювати, бути активними у громадському житті, давати конструктивні пропозиції. Аналізувати зміни, а вони є і вони позитивні. Сьогодні на місцевому рівні починаються позитивні процеси. Люди вчаться брати участь у місцевому самоврядуванні через інструменти звернень, петицій. Ми, місцева влада, зі свого боку вчимося слухати. Враховувати пропозиції громади у плануванні роботи. Попри перешкоди, помилки, Тернопіль змінюється на краще. Стає комфортнішим, сучаснішим, інноваційнішим. Ми першими вдало реалізували транспортну реформу. У місті тривають реставраційні і ремонтні роботи. Наші сусіди охоче переймають наш досвід. І усі ці позитивні зміни відбуваються завдяки Вам — небайдужим представникам громади Тернополя. Ці зміни зміцнюють нашу Незалежність.

Залишатись у єдності!

Наш великий духівник Митрополит Андрей Шептицький сказав: “Стережіться злишньої партійности! Скупчуйте свої сили, бо сили поділені є завжди слабі”. Це мудрі слова. Вони застерігають нас від політиканів, котрі попри війну намагаються здобути легкої слави на тимчасових проблемах, провокуючи конфлікти у громаді і в Україні загалом. Маємо пам’ятати уроки сторічної давності, коли у 1918-ому українці пережили ейфорію від здобуття незалежності, а потім стали жертвою не лише зовнішніх ворогів, а й внутрішніх політичних чвар. Безперечно, і тоді були важливі суспільно-економічні проблеми, але вони були ніщо порівняно із вбивствами, катуваннями і знущаннями, що їх принесли більшовики. Маємо пам’ятати: українець перемагає тоді, коли у спільній справі єднаються зусилля громади, самоврядування, підприємців і духовенства. Це шлях відродження не лише нашого міста, а й України, бо Україна сильна своїми самоврядними громадами. Це той шлях, яким ми рухаємося сьогодні і якого маємо дотримуватися. Тоді кожну річницю Незалежності будемо зустрічати з радісними відчуттями.