Четвер, 28 березня 2024
• У Чорткові вперше зробили складну операцію на серці • Залозецький став повернули у власність громади • Ремонтують аварійний міст на під’їзді до Тернополя з боку Бродів • “Закрити очі” за 100 доларів: водій пропонував хабар поліцейським • Смертельна аварія у Кам’янках: водій “Skoda Octavia” загинув на місці • Впав із чотириметрової висоти: смерть на будівництві біля Тернополя • Валерій Бачинський – новий директор Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки • Перископи та антени до рацій роблять у Бережанах • Професор із Тернопільщини донатить на виготовлення дронів • Уламки російської ракети впали на подвір’я на Тернопільщині • Вчителі англійської мови з Тернополя здобуватимуть досвід у Канаді • “Кохання наповнює життя змістом”. У Тернополі одружився військовослужбовець • Поліг біля Бахмута. На щиті повертається захисник із Тернопільщини • Втратила 150 тисяч гривень: жінка з Чортківщини повірила шахраям • Через важке поранення у госпіталі помер захисник із Мельнице-Подільської громади • Депутат Тернопільської обласної ради вимагав “відкати” від… поранених воїнів ЗСУ • Писанкарство в час війни. У Гусятині провели майстер-клас для переселенців • Нетверезий злодій крав велосипед і зламав ногу • Стрім із… лелечого гнізда • Віртуальна подруга шантажувала інтимними фотографіями
Тернополянин Андрій Салагорник: «Найкращим пам’ятником усім, хто віддав своє життя за цю країну, має стати сама країна…»

Автор: Опубліковано: 24 Лютого о 12:39 224


“Я і на Майдан, і на війну йшов не за орденом, — каже Андрій, — а тому, що — “ніхто, крім нас”.


На презентації проекту "Якби не війна"...

“Три роки тому, у такі ж лютневі дні, я вперше зрозумів, що страху може не бути.  Не бути узагалі.  Бо є щось важливіше, аніж твій страх, втома чи незнання, як саме правильно зробити… Це коли молоді хлопці, твої ровесники або й навіть молодші за тебе, стікаючи кров’ю, помирають у тебе на руках… А єдине, що ти можеш зробити, — це робити усе, що потрібно, аби не помер наступний… Уявляєш, я не запам’ятав облич! Рани, які обробляв, запам’ятав, а облич — ні… Так і донині не знаю, де і хто ті, кого рятував на Майдані…” 

Майдан для нього — не просто слово. І не просто спогади. Майдан йому ще не відболів… А тим часом на спогади про Майдан уже наклалися спогади про пройдену війну…

Кілька днів тому нашого земляка, “майданівця”, волонтера,  заступника начальника медичної служби ГО “Самооборона Майдану”, голову медичного загону спецпризначення “Білі берети”, учасника АТО (позивний “Хрест”), лікаря-стоматолога Андрія Салагорника указом президента до третьої річниці Революції Гідності нагороджено орденом “За мужність” III ступеня. Але мова — не про орден. Бо що орден? “Я і на Майдан, і на війну йшов не за орденом, — каже Андрій, — а тому, що — “ніхто, крім нас…”

Пережите все ще дається взнаки. Про Майдан та війну, а ще — про людську байдужість, яка вбиває найбільше, Андрій не може розповідати без хвилювання…

З Майдану — у «Білі берети»

Страху не було.  Він зник ще на Майдані, куди Андрій, залишивши удома дружину і маленького сина, їхав цілеспрямовано – вступити до медичної служби, і де пережив найважчі та найстрашніші дні штурмів та розстрілів… “Навчаючись на стоматолога, я навіть уявити не міг, що колись надаватиму першу медичну допомогу під обстрілом снайперів”, — зізнається чоловік. — І що це відбуватиметься на Майдані, у самому “серці України”… Бігаючи 20 лютого по Інститутській під свист куль, я переконував себе, що це не насправді… Може, тому мені й пощастило повернутися звідти додому без жодної подряпини… Але на так зване “нормальне” життя перелаштуватися так і не вдалося. Я порадився із побратимом, з яким познайомився на Майдані,  Андрієм Куком – також стоматологом, але зі Львова, і, бачачи, до чого йдуть події в Криму та на Донбасі, ми взялися  організовувати медичну службу на кшталт такої, як була на Майдані. Власне, і до наших рядів залучали по максимуму побратимів-“майданівців”… Нашим першочерговим завданням було навчити азів медичної допомоги як цивільних, так і учасників АТО.  Так виникла громадська організація – медичний загін спецпризначення “Білі берети”. Нині ця організація розрослася до всеукраїнської…”

На війні медик – головна мішень для снайпера

… і на Інститутській 20-го лютого 2014р.

“Разом із побратимами з “Білих беретів” ми часто як медики виїжджали чергувати на передову. Це було ще у перші місяці війни, коли спорядження наших військових, особливо добробатів, залишало бажати кращого… Пригадую, як  віз пораненого на “газельці”, що ледь не розвалилася дорогою, у той час як волонтерський реанімобіль… возив запчастини для начальника бригади! Щоправда, після нашої розмови з начмедом реанімобіль таки передали бригаді для його безпосередньої роботи…

Узимку 2015-го, якраз під час трагічних подій під Дебальцевим, я отримав повістку і пішов до війська, хоча як співзасновник волонтерського медичного загону міг і не йти, а продовжувати і тут робити те, що робив. Але, знову ж таки, “якщо не я, то хто?” — каже Андрій. — Після двомісячного навчання в Житомирській області мене залишили курсовим офіцером при військово-медичній академії. Пощастило також побувати на десятиденних курсах з навчання інструкторів з тактичної медицини в Естонії, звідки приїхав сертифікованим тренером за стандартами НАТО. Згодом мене направили у 59-ий мобільний госпіталь у Луганську область, де був начальником стоматологічного кабінету, а також продовжував навчати військовиків тактичної медицини. В чому специфіка стоматологічної практики в умовах війни? В тому, що завжди знайдеться боєць, який не боїться найризикованішого бойового завдання, а от сідати в стоматологічне крісло побоюється… (Сміється авт.) Якщо ж серйозно, то лікар у цивільному житті і лікар на війні – абсолютно різні речі, і це слід враховувати…

Виїжджаючи в підрозділи на навчання, ми тижнями працювали  на самій передовій — так званих “нулях”. Специфіка роботи там така, що на передовій саме ти, медик, є головною мішенню для снайпера, бо ж у критичну мить саме ти врятуєш життя воякам. Тому ми завжди працювали без будь-яких розпізнавальних знаків — лікарських пов’язок, навіть латексні рукавички брали чорні, аби вони були непомітними…

Загалом у ЗСУ я прослужив 15 місяців. Демобілізувавшись, розповів про пережите-перебуте для волонтерського фотопроекту “Якби не війна”, який нині мандрує Україною, розповідаючи історії учасників АТО. Моя історія там ще найбільш “лайтова”, а є хлопці, які пережили ТАКЕ… Траєкторія війни руйнівна і залишає свій слід в житті кожного…  І для того, щоб цей слід був не таким болючим, ветерани АТО мають відчувати реальну підтримку — від держави і людей, а не чути звідусіль: “Ми вас туди не посилали…”  Та кожен із нас — із тих, хто воював, — робив це за себе і за “того хлопця”, себто за тих, хто в цей час ходив по клубах та кафешках і тішився, як у нього все добре склалося! Я теж міг би сидіти в кабінеті, приймати пацієнтів, заробляти гроші, щодня бачити дружину і обіймати дитину, спати у теплому ліжку – що ще потрібно? Але  узяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Чому я це зміг зробити, а хтось – ні!? Цими днями ми вшановували пам’ять Героїв Небесної Сотні, згадували загиблих на Сході воїнів, носили квіти до пам’ятників. Як на мене, то найкращим пам’ятником усім тим, хто віддав своє життя за цю країну, має стати сама країна.  Пам’ятником, на умовному п’єдесталі якого кожен із загиблих Героїв готовий би був підписатися під простим написом: “Не даремно”…

Демобілізовані “атовці” не просять у держави “золоту рибку” — вони просять лише “вудку”, аби самому цю рибку зловити, але їм і того не дають…  Пільги для відкриття власного бізнесу “атовцям”? Ні, не чули… Владі не до нас — вона дбає про власний бізнес…

Тим не менше, нині я відкрив власну справу — стоматологічний кабінет Sonrisa, що на пр. С. Бандери, 63, і вже працюю там. Побратимам-“атовцям” – знижки”.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Нещодавно опубліковане

У Чортківській центральній міській лікарні 69-річному пацієнту із Горішньої Вигнанки успішно імплантували в серце трикамерний кардіовертер-дефібрилятор...


Опубліковано: о 22:03


Прокурори Бережанської окружної прокуратури забезпечили виконання рішення суду щодо повернення у комунальну власність земельної ділянки та водного об’єкта вартістю 15 мільярдів гривень в межах гідрологічного заказника місцевого значення, що входить до складу території об’єктів смарагдової мережі Європи «Seretskyi»...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:59


Служба відновлення проводить капітальний ремонт аварійного мосту між селами Плотича та Івачів-Долішній Тернопільського району...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:56


100 доларів і 500 гривень пропонував працівникам поліції мешканець Тернопільського району, якого зупинили на дорозі...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:52


Причини чотирьох аварій, які трапилися на дорогах Тернополя та області, встановлюють слідчі...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:32



Теми дня
26 Березня
25 Березня
24 Березня
22 Березня