П’ятниця, 18 січня 2019
• Демократичні сили визначилися з єдиним кандидатом у президенти • Наколядували на рекорд! • Фатальна аварія у Ступках • Даринка впала на сцені… • Олександр Шевченко: «Щастя – це коли всі навколо щасливі» • Досі згадувати Кіріла в храмах – це злочин! • Президент Петро Порошенко: «Найважливіший фактор нашої єдності – українська мова» • 20 облич’2018: Роман Задорожний • Вадим Рахліс: «У Тернополі я підготую перших професійних переговорників у Західній Україні!» • У підсудних — «гора» претензій. Судді готові все витримати • Ансамбль «Ходаки» переміг на міжнародному фестивалі колядок • «Олег своєю смертю ніби мав зупинити горе-керівника…» • Божик скрипки вразив Тернопіль! • 20 облич’2018: Наталя Багрій • Тернопільський лікар Серій Фаренюк президентом стати не зможе… • Віктор Павлік розповів про лікування онкохворого сина • 20 облич’2018: Іван Ясній • Помер чоловік, що впав у 2-метровий котлован на вул. Коновальця • Пожежа на Карпенка: старенька палила дрова в квартирі, щоб зігрітися • Впав у 2-метровий котлован, але ні медики, ні рятувальники не хотіли туди лізти
Близнюки з різних епох

Автор: Опубліковано: 19 Квітня о 10:00 11


Нині уже й важкувато пригадати, хто перший зобразив президента «всея Руси» зі звисаючим з чола до болю впізнаваним пасмом волосся і з такими ж знайомими вусиками.


Наближення роковин одного з найкривавіших тиранів у історії людства мимоволі наштовхує на згадку про іншу особу, яка, здається, щосили намагається йти його слідами…

Нині уже й важкувато пригадати, хто перший зобразив президента «всея Руси» зі звисаючим з чола до болю впізнаваним пасмом волосся і з такими ж знайомими вусиками. І хто перший назвав його Путлером. Це, зрештою, не так важливо, тим більше, що паралель між Путіним і Гітлером неминуче мала б виникнути у першого-ліпшого студента-першокурсника істфаку. Значно суттєвіше інше: зовнішня політика російського фюрера за останні роки навіть у деталях нагадує брутальні експансіоністські дії Третього рейху в 1938-1939 роках. І, що особливо цікаво, вони мають схожі національні та особистісні причини. Почнемо з останніх. Невдоволене самолюбство невизнаного художника Адольфа Алоїзовича – плоду кровозмішування у його родині, – впродовж багатьох років підживлювало його диявольську енергетику, а нестримне славослів’я з боку оточення, яке постійно курило йому фіміам, стимулювало цю психопатичну особистість до все нових і нових кроків, які врешті-решт закінчилися крахом держави і самогубством її вождя. Цілком гідний фінал для політичного авантюриста, який вломився на сцену історії за допомогою демагогічних відмичок.

А що може зараз відчувати колишній скромний ленінградський хлопець Володя, який зробив стандартну кар’єру в КДБ, а 20 років тому слухняно носив портфель і подавав папери тодішньому меру Санкт-Петербурга Собчаку,  послужливо визираючи у того з-за спини? Що може відчувати він тепер, згадуючи себе тодішнього і порівнюючи  його з нинішнім самодержцем найбільшої країни світу? Майже немає сумніву, що його мегаломанію і віру у власну непогрішимість дуже гріють повідомлення на кшталт «ніхто не знає, де зупиниться Путін». Ось так – увесь світ не знає того, що знає лише ВІН один. Це – наче солодкозвучна мелодія для вух.

Третім рейхом під проводом Гітлера рухало почуття національного  приниження через грабіжницькі умови Версальського договору. Воно виявилося настільки сильним, що кинуло загалом раціональний і поміркований народ під владу злочинної параноїдальної харизми того, хто верещав з усіх трибун про свою історичну місію і волю провидіння.

Росією під проводом Путіна рухає ностальгійний сум за колишньою імперією, де власне росіяни, хоч і спивалися швидше за інших, все ж тішилися неформальним статусом «титульної нації». І коли тепер ВВП з належною гіркотою в голосі заявляє про те, як інші «сильні світу цього» ігнорували Росію при вирішенні міжнародних справ у 90-х роках, у його словах відчуваються ті ж нотки загрозливого реваншизму, яким були переповнені виступи віденського художника у пивних закладах Мюнхена. Той розпочав «відновлення справедливості» з Австрії та Чехословаччини, а наш сучасник – з Криму і Донбасу.

Віденський художник у своє 12-річне правління вмістив і всенародне обожнювання з проїздами вулицями, що потопали у квітах, і визнання журналом «Time» людиною року,  і блискавичні воєнні перемоги, аж поки, вжахнувши і налаштувавши проти себе увесь світ, вкоротив собі віку в своєму останньому берлінському барлозі під назвою рейхсканцелярія.

Колишній підполковник КДБ у своє поки що 18-річне правління вмістив поступове, але неухильне згортання демократії у власній країні, таке ж поступове, але неухильне утвердження своєї абсолютної влади, те ж саме визнання журналом «Time» людиною року. Тепер ось йому стало затісно в межах його кордонів, і владний голос предків пробудив у ньому інстинкт «собирателя русских земель» і «защиты русского мира»… Залишається сподіватися, що на цьому паралелі між двоголовим чудовиськом на прізвисько Путлер не закінчаться, і на широких територіях «матушки России» теж відшукається барліг. Останній.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

В єдності – сила, тому настав час заради майбутнього відкинути власні амбіції і гуртуватися навколо єдиного кандидата...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Співати колядки, прославляючи в них народження Ісуса Христа, — давня християнська традиція, яка не втратила популярності і в наші дні...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:00


Четверо травмованих, серед яких один чоловік у важкому стані в реанімації — це наслідки дорожньо-транспортної пригоди на Тернопільщині...


Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


"Моя Даринка могла жити, якби їй вчасно надали кваліфіковану допомогу, але ж медсестра пішла додому заганяти гуси…"...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Ця карпатська культура, колорит і християнські традиції завжди надихають. Іншого місця, щоб так відчути все це, – немає...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:02



Теми дня
17 Січня
16 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео