Середа, 07 грудня 2022
• Біля Почаєва урочисто перепоховали десятьох воїнів УПА • Підробив документи про ремонт опалення в лікарні. На Тернопільщині засудили підприємця • Ні генераторів, ні коштів: шахрай ошукав мешканця Тернополя на 50 тисяч гривень • У Тернополі на переході автомобіль збив маму з візочком • Як отримати допомогу за електронним лікарняним • На Тернопільщині презентували інформаційно-аналітичну систему, що створює нові можливості для шкіл • Вдвічі менший урожай і непрогнозована посівна: ситуація із зерном в Україні • “Прошу суд зняти з мене браслет, оскільки є перебої з електроенергією” • Перерахунок пенсій у грудні: кому і на скільки підвищать виплати? • У Тернополі працюють десять пунктів обігріву • У Почаївській лаврі знайшли матеріали проти України • Із присвятою Збройним силам України! У Тернополі виступить Капела бандуристів • Замість ялинки – хатинка святого Миколая • Мобільні зупинки-укриття у Тернополі мають сертифікати відповідності • Велосипедист переїжджав у темряві дорогу… • У Тернополі планують розгорнути 12 стаціонарних пунктів обігріву • 8000 світловідбивальних стрічок-флікерів отримали маленькі тернополяни • Незаконно вивозили за кордон військовозобов’язаних • Справжнє обличчя війни • Шахрай поцупив із банківського рахунку 35 тисяч гривень
Борщ… під бандуру, або Як тернополяни американців варениками нагодували!

Автор: Опубліковано: 22 Вересня о 12:06 454


У цьому ресторані смакують борщ із тертюхами та варениками, і усі ці смаколики «приправлені» українською музикою.


І що в цьому дивного, запитаєте ви: у нас такі заклади чи не на кожному кроці… А те, що цей заклад – у місті Фінікс, штат Аризона! І нашим борщем та іншими автентичними стравами там залюбки ласують американці. А відкрили ресторан і приготували українські смаколики для них наші земляки – Наталя та Олексій Кошалки з Тернополя!
Про вареники для американських гурманів, намагання «українізувати» бургер та про те, як їм вдалося потрапити до топ-10 етнічних ресторанів в Аризоні, пані Наталя та пан Олексій розповіли «НОВІЙ…».

— Наталю, Олексію, як давно ви в Америці і чим вона вразила вас насамперед?
Олексій: — 2 жовтня буде уже шість років, як ми в Америці. У Тернополі в мене була своя відеостудія «Монада» – ми займалися зйомкою документальних фільмів та робили рекламні ролики і 3D-анімацію.
Наталя: — Я ростила нашого сина – на момент виїзду до Америки йому було чотири роки, працювала фітнес-тренером. Найперший і найяскравіший спогад одразу по прибутті – це клімат. Спека влітку була просто несамовита, до 50 градусів. Та й не тільки влітку – наприклад, зараз, у вересні, надворі плюс сорок… А ще дуже вразила природа: величезні п’ятиметрові кактуси – такого ми ще не бачили!
Звичайно, на початках було «не з медом» – чужа країна, все чуже, було незвично, тож треба було звикати-освоюватися. А от син у садку відразу «акліматизувався» – за перший його місяць тут увесь садок вже говорив по-українськи! (Сміється, – авт.)

— Як ви прийшли до відкриття власного закладу тут?
Олексій: — Власне, на початках такої цілі – відкрити ресторан – ми не ставили перед собою. Але сталося так, що ми буквально на вулиці зіткнулися із власницею ресторану, яка його закривала і хотіла продати. Тут бізнес, який працює, коштує дуже дорого, а от бізнес, який закривається, можна купити фактично за копійки. І вийшло так, що ми недорого придбали ресторан, а оскільки я бізнесом займався з 18 років, то у мене в голові відразу «намалювався» бізнес-план. Ми з дружиною порадилися і вирішили: а чом би й ні, треба спробувати, якщо справа сама в руки йде… (Сміється, – авт.) І взялися до роботи!

— Відразу вирішили, що це буде ресторан саме з українською кухнею?
Олексій: — Попри американську назву «Soup and Sausage», страви у нашому закладі здебільшого традиційні українські. Річ у тім, що Наталя ду-у-же смачно готує, і я був упевнений, що її страви засмакують усім і в Америці! Тим більше, що ми фактично єдиний ресторан у Фініксі, який пропонує автентичну українську кухню. До нас приходять як наші земляки, так і багато поляків, і вихідці зі всієї Східної Європи – для них усі наші страви рідні, близькі і знайомі… (Сміється, – авт.)
Наталя: — Але і самим американцям дуже смакують і борщ, і вареники, і тертюхи! Більша частина наших відвідувачів – саме американці. Попри те, що тут є багато наших земляків – у Фініксі є і українська церква, і український дім, але їх варениками з борщем не вразиш, таке вони самі приготують собі удома… А от американці наші страви дуже люблять. Деколи намучаться, поки вимовлять незвичні для них слова «борщ» чи «солянка», але смакують ними залюбки! У нас і музика в кафе звучить українська – і всім нашим відвідувачам це теж дуже подобається! Ми відкриваємо для них Україну – крізь призму кухні, музики, культури показуємо їм, яка вона цікава, колоритна і смачна! Раніше, коли до нас хтось приходив, то запитували, чи ми з Росії, почувши, що – ні, звісно ж, перепитували: «То, мабуть, із Польщі?», а тепер усі знають про Україну!
Олексій: — Я ніби знову займаюся рекламним бізнесом, на цей раз рекламуючи Україну! У нас тут, у Фініксі, є багато знайомих українців – один друг працює в готелях і часто включає пожильцям пісню «Шум» від гурту GO-А, то уже два готелі повністю «заражені» цією композицією – слухають тільки її, так усім сподобалася і наробила шуму… (Сміється, – авт.)

— А, враховуючи смаки американців, додали щось у меню?
Наталя: — Так, додали френч-фрайс – картоплю-фрі, це обов’язкова страва тут! Ну, і як без бургера?
Олексій: — Причому ми навіть не намагалися якось ці страви українізувати і рекламувати – вони тут і без реклами суперпопулярні. Хоча спроба «українізувати» бургер таки була: ми самі пекли булки за власним рецептом, робили свинячі котлети-стейки з маринованим огірочком зверху, але все-таки американці хотіли саме свого, звиклого для них бургера, і ми зробили класичний американський бургер, який всім «зайшов»…

— Цікаво, яка наша страва викликає в американців найбільше здивування?
Наталя: — Був випадок, коли одному з наших відвідувачів було так цікаво, як начинка потрапила в пиріг, що він аж приходив на кухню подивитися, як я їх ліплю. От і провела майстер-клас. (Сміється, – авт.) Було всяке…
Олексій: — А борщ у нас уже п’ятий рік – «намбер ван» у списку вподобань відвідувачів! Які б ми страви не вводили-додавали у меню, борщ – улюблена страва! Не пасує себе нахвалювати, але ми виграли усі змагання та зібрали всі нагороди, які можуть бути в нашому регіоні. Наш заклад входить до топ-10 етнічних ресторанів в Аризоні! З-поміж 11 тисяч ресторанів потрапити до топ-10 – це потужно!

— Що було для вас найважчим, коли тільки відкрили ресторан і розпочали власну справу?
Олексій: — Найскладнішим тут, в Америці, є те, що якщо ти не суперзірка з відомим ім’ям – спершу складно буде розрекламувати ресторан і дочекатися від нього прибутку. Нема сенсу давати оголошення у газетах чи деінде, це нічого не дасть… Тут, в Америці, важить тільки, як вони називають, a word of mass, по-нашому — «сарафанне радіо». Тим більше, що хоча Фінікс і велике місто – займає територію більшу, ніж уся Тернопільська область, але не урбаністичне. Тому справи ресторанні йдуть не дуже швидко. Якби ми відкрилися, скажімо, у Сан-Франциско, досягли б нинішніх результатів, напевно, за шість місяців. А так ми «розганялися» і набирали обертів перші два роки.
Наталя: — Нині у нашому кафе п’ятеро працівників разом зі мною та Олексієм. Але зараз фактично не сезон… Основний наплив відвідувачів починається з Дня подяки, далі «чорна п’ятниця» і пік – на їхнє Різдво, зима тут досить активна…

— Яка у вас кулінарно-ресторанна ієрархія, хто з подружжя за що відповідає у ресторані?
Наталя: — Чоловік в основному займається м’ясом: його «парафія» – яловичина, ребра по-галицьки (ммм, це неймовірна смакота!), також Олексій смажить тертюхи і маринує та квасить капусту. Супи в основному готує той, хто на зміні. Я ж – «старша» по варениках, голубцях та пирогах – смажених і печених.

— Як вплинув на вашу роботу карантин?
Олексій: — Карантин, на щастя, не вплинув фатально, він просто змінив розклади: якщо до нього більшість відвідувачів їли в ресторані, то під час карантину почали замовляти їжу з собою… Але тут і до карантину це було поширеною практикою: людина повертається з роботи, заїжджає до закладу і забирає їжу з собою, щоб повечеряти удома.
— А де купуєте доволі специфічні, як для Америки, інгредієнти для страв: сир, буряки та ін.?
Наталя: — Переважно у китайських та мексиканських магазинах. Для нас було великим відкриттям, що мексиканці та українці мають так багато спільного. Була вражена, коли побачила у мексиканському магазині глиняний посуд, дуже схожий до нашого, вишиванки та килими – такі, як у нас на Гуцульщині. Музика і танці наші схожі, і навіть продукти схожі – сметану сепараторну купити – тільки у них, як і домашній сир – практично такий же на смак, як і ми купували на базарчику на 15 Квітня в Тернополі!

— Ви з таким теплом згадуєте про рідне місто… Скучаєте за ним? Чим, на вашу думку, насамперед різниться життя в Україні та Америці?
Наталя: — Скучаємо за Україною, адже відколи виїхали, ще не були вдома – за п’ять років відпустки у нас не було, наразі не можемо залишити ресторан на більше, ніж кілька днів.
Олексій: — Мені щойно спала на думку така аналогія: Україна – це коли ти спокійно, розмірено ідеш собі по перону… Аж раптом пролітає потяг – на неймовірній, шаленій швидкості. Так от, цей потяг – це Америка! Якщо ти вже сів у нього – мусиш звикати до тої скаженої швидкості… Ритм життя тут дууууже швидкий, направду шалений – це відзначають усі наші друзі з України, які живуть тут. Для більшості людей робота починається о 5 ранку. Неділя тут, в Америці – початок тижня, звичайний робочий день, і це не лише у нас як рестораторів, а для всіх. Навіть школи приймають учнів уже з 6 ранку, бо розуміють, що батьки дітей у цей час уже працюють… Спершу нам було непросто прилаштуватися до такого ритму, але вже звикли і тепер мчимо вперед на повній швидкості!


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

30 листопада у селі Лідихів Почаївської громади Кременецького району відбулося урочисте перепоховання десятьох воїнів Української Повстанської Армії, які загинули восени 1944-го неподалік цього населеного пункту в бою з московськими окупантами...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:38


Цьогоріч українці вже отримали понад 13 мільярдів гривень лікарняних і декретних допомог від Фонду соціального страхування України. ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 21:37


Фонд соціального страхування України продовжує гарантувати державний страховий захист у повному обсязі для всіх українців – зокрема для тих працівників, чиї роботодавці не можуть дотриматись процедури нарахування лікарняних через бойові дії...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:12


Попри вимушену евакуацію за кордон, українські працівники не втрачають свого права на соціальний захист та забезпечуються допомогами від Фонду соціального страхування України. Зокрема, для застрахованих осіб, які виїхали за кордон через війну, ФССУ фінансує лікарняні та декретні допомоги...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:06


З початку війни на підприємствах України зафіксовано 728 постраждалих внаслідок бойових дій працівників (+26 за останній тиждень)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:58



Теми дня
4 Грудня
1 Грудня
30 Листопада
29 Листопада
28 Листопада