Неділя, 26 травня 2019
• Сім майстрів і 184 години • Як Чортків сезон відкрив: блогерів зібрав, дефіле провів, на польовій кухні смаколики їв • Вкусив кліщ? Несіть його до лабораторії! • «Будапешт їм личить»! • Їсти, любити, фотографувати • Про Fair Play, «цікаві» матчі та… павуків у банці • Олександр Гринюк: «Мене засудили, бо хочуть змести з громадського життя» • Статки Зеленського: вілла в Італії, елітні автівки та скандальне житло на Грушевського • Нові правила техогляду: наклейка на скло • «Нива» здобула виїзну перемогу на п’ятій доданій хвилині • Олександр Зінченко показав свої трофеї • Чемпіонат області • На «вовчиць» і Винник їде! • Наші привітали Зе! • Голова ТОДА Степан Барна подав у відставку • Кульова блискавка влетіла в літню кухню… • «Поспішай творити добро!» Підкинуте щастя! • Почаїв у скорботі: не стало борця за українську церкву Тимофія Палія… • Президент ЗЕ: «Це тільки початок!» • «Не вам мене судити»
Два кольори українства: Дмитро Павличко написав вірш-присвяту Президентові Петру Порошенку

Автор: Опубліковано: 15 Лютого о 18:00 130


Вражаюче? Так. З належним громадянським пафосом? Безумовно. Здатне схвилювати й підняти бойовий дух? Безперечно.


Нещодавній форум на підтримку чинного глави держави не був позбавлений потужної поетичної підтримки: патріарх української поезії Дмитро Павличко написав вірш-присвяту Президентові Петру Порошенку й прочитав його на поважному  зібранні. Серед схвильованих рядків: “А я тебе благаю, друже Петре, не бійсь, веди на путінські мечі… Я був колись в Шухевича Романа стрільцем. Бери мене – я твій поет… І нація в огнях війни воскресне… Я йду з тобою, Петре, йду з тобов!”

Вражаюче? Так. З належним громадянським пафосом? Безумовно. Здатне схвилювати й підняти бойовий дух? Безперечно. Особливо – коли від викликаного поетичними рядками хвилювання трохи ослабне пам’ять. Може, й на краще, адже вона, капосна, здатна зовсім невчасно підказати й іншу поезію — написану ще з молодечим натхненням. Зокрема, “Я син простого лісоруба, гуцула із Карпатських гір. Мені всміхнулась доля люба у сяєві Кремлівських зір”. Або ж іще більш промовисте: “Тож не вдалось огидливим ізгоям вас отруїти жовто-синім гноєм у холодно-вітряній чужині”…

У нас увійшло в моду звинувачувати в багатьох гріхах і помилках персонально Леоніда Кравчука: і керував він методами секретаря ЦК КПУ з ідеології, і ядерну зброю віддав, і люстрацію не провів (цікаво, як він зі своїм “бекграундом” міг виступити її ініціатором?). Залишаючи у рятівному затінку тих, хто поквапився оголосити себе “обдуреним”, “позбавленим інформації”, “змушеним”… А їх же теж, ой, як немало…

А може, варто зазирнути у глибини давнішої історії й побачити, як діяли наші провідники тоді? Он у “Вогнем і мечем” Богдан Хмельницький до польського “круля” лояльний до певного часу, далі вже приятелює з татарським воєначальником Тугай-беєм, по-татарськи розмовляє з кримським ханом і фактично виконує його накази (тут слід усе ж пам’ятати, що книга написана поляком)… А пізніше подався шукати  союзника у Московії… Що сталося (і надовго) далі – добре відомо з сумної історії. Можливо, через те українство (в тому числі його інтелігенція) століттями відчувало в душі трагічне роздвоєння: вона, ота душа, прагнула одного, а жорстокі обставини диктували зовсім інше. Й оскільки оті обставини на довший час ставали панівними й не терпіли будь-якого “інакомислія”, доводилося, хоч не хоч,  пристосовуватися до них. Схиляти голову, щоб її не стяли з плечей. Продавати свій талант за номенклатурні блага. Таврувати за командою “фас!” своїх колег.

Тому, пам’ятаючи геніальні Павличкові “Два кольори”, “Явір і яворина”, “Листок” (“Не з Левітанових полотен, а з-під чорнобильських долин мені назустріч явір злотен іде, мов грізний паладин” – це сила!), не можу водночас забути й про “гуцула з Карпатських гір, якому усміхнулась доля у сяєві кремлівських зір…”. І цей спогад мимоволі кидає тінь сумніву на  “веди на путінські мечі”. До того ж не зовсім впевнений, що той, кого ці слова стосувалися, готовий ризикнути усім, що має, й повести на оті “мечі”. І кого повести: понад 10 тисяч “ухилянтів” з Тернопільщини, які (разом з їхніми батьками) чомусь не цінують масштабних армійських реформ Головнокомандувача, а норовлять усіма способами “відкосити” від армії? І, може, разом з ними він поставить у стрій обох своїх синів?

Й уже точно — майже 90-річного чоловіка, нехай і з гострою поетичною зброєю, на ті “мечі” не мобілізують…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Як для першої леді України створювали вбрання на інавгурацію...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Тендітні панянки у «середньовічних» сукнях, брутальні байкери у шкірі та вишукані моделі в оригінальному дизайнерському вбранні — уся ця «екзотична» публіка цими вихідними зібралася у Чорткові, аби відсвяткувати відкриття туристичного сезону...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:00


Упродовж трьох останніх років Тернопільщину «атакують» кліщі...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Картини Олесі Гудими експонуються у Будайській фортеці...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


«Смачні світлини» від тернопільських фуд-фотографів...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
24 Травня
23 Травня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео