Середа, 20 березня 2019
• Чекав згоди на одруження… 43 роки! • Не стриглася жодного разу! Найдовше волосся — у 15-річної киянки • Ні трактора, ні грошей… • На Монастирищині збудують масштабний музей лемківської культури • Віталій Колошиць із Чорткова їде до Італії на Чемпіонат світу з піци • Степан Барна про будівництво школи у Великій Березовиці: «Ми уже заклали камінь у справу, кінцева мета якої – нова сучасна школа для 600 учнів» • Тернопіль відвідав міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак • За 2018 рік на Тернопільщині Агрохолдинг “МРІЯ” сплатив 304,4 млн. грн. податків і 15,5 млн. грн. соціальної підтримки громадам • При використанні пестицидів у сільському господарстві подбайте про безпеку бджіл! • Розбився мотоцикліст із Настасова • Тернопіль увійшов до ТОП-10 найпрозоріших міст України • Кримінальна кампанія: як Юлія Тимошенко намагається повернути собі шанс на вихід у другий тур • На в’їзді до Теребовлі дорожники уклали нове покриття • Столиця «української Бразилії» стала містом-побратимом Тернополя • Не гірше, ніж у Відні: як тернополяни балювали та гроші на благодійність збирали! • Нападника затримали через два роки! • За кермом… 13-річна дівчина • «Ми не збираємося нікого і нічого покривати!» • «Tik Tu» заспіває у Тернополі • Другі половинки кандидатів: хто вони?
Два кольори українства: Дмитро Павличко написав вірш-присвяту Президентові Петру Порошенку

Автор: Опубліковано: 15 Лютого о 18:00 106


Вражаюче? Так. З належним громадянським пафосом? Безумовно. Здатне схвилювати й підняти бойовий дух? Безперечно.


Нещодавній форум на підтримку чинного глави держави не був позбавлений потужної поетичної підтримки: патріарх української поезії Дмитро Павличко написав вірш-присвяту Президентові Петру Порошенку й прочитав його на поважному  зібранні. Серед схвильованих рядків: “А я тебе благаю, друже Петре, не бійсь, веди на путінські мечі… Я був колись в Шухевича Романа стрільцем. Бери мене – я твій поет… І нація в огнях війни воскресне… Я йду з тобою, Петре, йду з тобов!”

Вражаюче? Так. З належним громадянським пафосом? Безумовно. Здатне схвилювати й підняти бойовий дух? Безперечно. Особливо – коли від викликаного поетичними рядками хвилювання трохи ослабне пам’ять. Може, й на краще, адже вона, капосна, здатна зовсім невчасно підказати й іншу поезію — написану ще з молодечим натхненням. Зокрема, “Я син простого лісоруба, гуцула із Карпатських гір. Мені всміхнулась доля люба у сяєві Кремлівських зір”. Або ж іще більш промовисте: “Тож не вдалось огидливим ізгоям вас отруїти жовто-синім гноєм у холодно-вітряній чужині”…

У нас увійшло в моду звинувачувати в багатьох гріхах і помилках персонально Леоніда Кравчука: і керував він методами секретаря ЦК КПУ з ідеології, і ядерну зброю віддав, і люстрацію не провів (цікаво, як він зі своїм “бекграундом” міг виступити її ініціатором?). Залишаючи у рятівному затінку тих, хто поквапився оголосити себе “обдуреним”, “позбавленим інформації”, “змушеним”… А їх же теж, ой, як немало…

А може, варто зазирнути у глибини давнішої історії й побачити, як діяли наші провідники тоді? Он у “Вогнем і мечем” Богдан Хмельницький до польського “круля” лояльний до певного часу, далі вже приятелює з татарським воєначальником Тугай-беєм, по-татарськи розмовляє з кримським ханом і фактично виконує його накази (тут слід усе ж пам’ятати, що книга написана поляком)… А пізніше подався шукати  союзника у Московії… Що сталося (і надовго) далі – добре відомо з сумної історії. Можливо, через те українство (в тому числі його інтелігенція) століттями відчувало в душі трагічне роздвоєння: вона, ота душа, прагнула одного, а жорстокі обставини диктували зовсім інше. Й оскільки оті обставини на довший час ставали панівними й не терпіли будь-якого “інакомислія”, доводилося, хоч не хоч,  пристосовуватися до них. Схиляти голову, щоб її не стяли з плечей. Продавати свій талант за номенклатурні блага. Таврувати за командою “фас!” своїх колег.

Тому, пам’ятаючи геніальні Павличкові “Два кольори”, “Явір і яворина”, “Листок” (“Не з Левітанових полотен, а з-під чорнобильських долин мені назустріч явір злотен іде, мов грізний паладин” – це сила!), не можу водночас забути й про “гуцула з Карпатських гір, якому усміхнулась доля у сяєві кремлівських зір…”. І цей спогад мимоволі кидає тінь сумніву на  “веди на путінські мечі”. До того ж не зовсім впевнений, що той, кого ці слова стосувалися, готовий ризикнути усім, що має, й повести на оті “мечі”. І кого повести: понад 10 тисяч “ухилянтів” з Тернопільщини, які (разом з їхніми батьками) чомусь не цінують масштабних армійських реформ Головнокомандувача, а норовлять усіма способами “відкосити” від армії? І, може, разом з ними він поставить у стрій обох своїх синів?

Й уже точно — майже 90-річного чоловіка, нехай і з гострою поетичною зброєю, на ті “мечі” не мобілізують…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Британець Колін Джонс одружився зі своєю коханою, прочекавши на схвальну відповідь 43 роки...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


У вівторок, 12 березня, в Києві експерти Національного реєстру рекордів України зафіксували досягнення в номінації «Найдовше дитяче волосся»...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Правоохоронці кажуть, що це у них уже другий схожий випадок, і закликають краян бути обачними при здійснені таких покупок...


Рубрика: , Опубліковано: о 15:00


У суботу, 9 березня, в урочищі «Бичова» неподалік Монастириська відбулося освячення наріжного каменя під будівництво музею лемківської культури в рамках проекту «Lemko SVIT»...


Опубліковано: о 14:00


В Італії було таке, що по шістнадцять годин у день практично безперервно працював, якось порахував, що за зміну приготував 900 піц. Це мій рекорд...


Автор: Рубрика: Опубліковано: о 12:00



Теми дня
19 Березня
18 Березня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео