Середа, 01 лютого 2023
• Настя і її бабуся Галина з Чорткова загинули на Хмельниччині… • «Юрчик просив відкупити йому ровер…» • Заколядували… тубус від гранатомета • Послав «сосать смереки», а суд «вмив руки» • У Тернополі відремонтували автомобіль для військових • З Тернополя на фронт відправили комплекти зимової форми для військових • “Була жива, але знесилена…” Поліцейські Тернополя врятували жінку • У Тернополі до Дня всіх закоханих виступить гурт KAZKA • Колядували і гроші на ЗСУ збирали • Велика допомога маленьких волонтерів • Командир Бендера з Тернопільщини – на передовій! • «Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців» • Громаді на Тернопільщині подарували ікону, якій понад 200 років • Відійшов у вічність багаторічний керівник Тернопільського обласного театру ляльок • Волонтерство окриляє! • “Попросив Наталю взяти паспорт, але не зізнався про розпис”. Військовий Микола здивував кохану • Митрополит Василій Семенюк охрестив шосту дитину подружжя з села Острів • Козівська громада попрощалася з Героєм Олегом Фикою • З війни — до шлюбу: Андрій привіз наречену Настю зі Східної України • У Тернополі підприємці можуть безоплатно розміщувати генератори на комунальній землі
Епістолярніхроніки: віршований місток між Тернополем та Вінницею

Опубліковано: 20 Серпня о 18:00 71


Епістолярніхроніки – 172 сторінки, 96 віршів, 48 пар, 4 розділи, купа малюнків. Книга вінницького художника і поета Сергія Татчина та тернопільської поетеси Уляни Галич.


Книга, яка, за висловом тернопільського знавця та поціновувачки поезії  Галини Груць, є «лірико-драматичним діалогом двох рівновеликих поетів».  

«Книжка-сповідь, книжка-мандрівниця, книжка-авантюристка». Книжка, автори якої вперше побачили одне одного… добрий місяць по тому, як вона з’явилася на світ. А до того був «стабільний вай-фай» та «кілометри римованих речень».

А, може, вони і справді «не люди, а вірші, написані кимось навзаєм…»? Бо я не знаю, як інакше їм вдається так тонко відчувати один одного, переплітаючись словами, думками, безліччю плинних відображень, натяками, півтонами, півтінями… Їх вірші іскрять, як високовольтні дроти, котрі передають напругу більшу, ніж здатні витримати. Бо, зрештою, вони і є щось більше. Про них можна говорити дуже багато. А можна не говорити нічого. Можна вважати той факт, що диктофон із кількагодинним інтерв’ю Уляни та Сергія, містично загубився, знаком і … залишити місце віршам. Читайте. Цій книзі «потрібні ті, хто її читатиме і любитиме».

ДЕРЕВА

коли немає сенсу говорити з людьми, –
розмовляй з камінням або з деревами.
вони знають про смерть,
вона має запах зими,
для неї усі слова виявляються даремними.

для неї кожна мить неповторна, і кожне тіло – вівтар,
а всі твої подихи – священні й магічні.
ось виходить Господь – пастир численних отар,
його син народився у січні.

він бере свою торбу, а в ній – пляшка молока і хліб,
а крім того, у Господа – міцний дерев’яний посох.
щовечора він заганяє своїх овечок у хлів,
йому дихається солодко і живеться просто

він дбайливо стежить за нами, – думає, ну, як вони там,
ці мої улюблені непутящі діти.
коли немає можливості покінчити з життям,
залишається тільки йому радіти.

залишається думати одне про одного, ворожити на іменах,
римувати – як уже там вдається.
ти тримаєш мене, коли я зостаюся абсолютно одна,
коли моє серце майже не б’ється.

і з усього цього виходить, що ми не зможемо без
цієї фантомної порожнечі, котра відчувається шкірою.
коли я втрачаю здатність пригадувати – залишається уявляти тебе,
бо після Господа я тільки в тебе і вірую.

Уляна Галич

ВІР

люди, що знають про смерть, множаться нею на три,
а ті, хто вдають, що не знають, — діляться нею ж натроє.
говори тільки з першими, тільки з ними про нас говори,
тільки вони усвідомлюють, що всесвіт межує з грою.
тільки вони розуміють мову каміння й дерев, —
є в цьому щось первісне, позалюдське, — тваринне.
той, хто цих людей тобі дав, той і забере, —
на райські перини.
він співатиме їм колискову — «ой, при лузі»,
а бешкетники янголята лоскотатимуть їх пір’ям,
доки деревом неба розповзатиметься зоряна гусінь
із тамтешнього надвечір’я.
а допоки — говори з ними і починай за них, —
з чогось несуттєвого, другорядного, — наприклад, з прози.
тільки не з віршів, — з віршів хай починають вони,
якщо не бояться чи не мають розуму.
бо вірші – це ніби щось зурочене, про них мовчи.
як про любов і смерть, чи про того, хто без імені.
і щоб я не лишився для тебе ніким і ні з нічим, —
не треба в мене вірувати.
просто вір мені.

Сергій Татчин


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , , , , ,

Нещодавно опубліковане

22 січня неподалік Хмельницького в аварію потрапила родина головної спеціалістки відділу економічного розвитку та комунального майна Чортківської міської ради Наталії Мостовик...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:18


Верховний Суд поставив крапку в резонансній справі про ДТП у селі Прошова Великогаївської громади, під час якої постраждав Юрчик Чорний. На високій швидкості хлопчика збив Володимир Суховер із сусіднього села Смолянка...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00


Вертеп села Сороцьке викупив унікальний експонат для музею «Бабусина скриня»...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 11:57


Ректор Почаївської духовної семінарії Іов Смакоуз відбувся штрафом за злочин...


Автор: Рубрика: , , , Опубліковано: о 10:45


Вже майже рік в Україні триває війна. Впродовж цього часу наші захисники мужньо тримають оборону та захищають українські міста і села...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 10:29



Теми дня
28 Січня
27 Січня
26 Січня