П’ятниця, 29 березня 2024
• Тернополянин обливав припарковані автомобілі кислотою • Як отримати безоплатно послуги з реабілітації в медзакладах Тернопільщини • У Чорткові вперше зробили складну операцію на серці • Залозецький став повернули у власність громади • Ремонтують аварійний міст на під’їзді до Тернополя з боку Бродів • “Закрити очі” за 100 доларів: водій пропонував хабар поліцейським • Смертельна аварія у Кам’янках: водій “Skoda Octavia” загинув на місці • Впав із чотириметрової висоти: смерть на будівництві біля Тернополя • Валерій Бачинський – новий директор Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки • Перископи та антени до рацій роблять у Бережанах • Професор із Тернопільщини донатить на виготовлення дронів • Уламки російської ракети впали на подвір’я на Тернопільщині • Вчителі англійської мови з Тернополя здобуватимуть досвід у Канаді • “Кохання наповнює життя змістом”. У Тернополі одружився військовослужбовець • Поліг біля Бахмута. На щиті повертається захисник із Тернопільщини • Втратила 150 тисяч гривень: жінка з Чортківщини повірила шахраям • Через важке поранення у госпіталі помер захисник із Мельнице-Подільської громади • Депутат Тернопільської обласної ради вимагав “відкати” від… поранених воїнів ЗСУ • Писанкарство в час війни. У Гусятині провели майстер-клас для переселенців • Нетверезий злодій крав велосипед і зламав ногу
«Гарні традиції треба пильнувати!»

Автор: Опубліковано: 19 Грудня о 12:00 235


Аркадіуш Лесняк-Мочук з Польщі переодягається у святого Миколая і творить добро для тернополян.


Святий Миколай з помічницями.

На моє запитання, коли він дізнався про те, що насправді батьки «підробляють» помічниками святого Миколая, Аркадіуш Лесняк-Мочук, який приїхав на навчання до Тернополя з польського Жешува, здивовано відповідає: «То це мама кладе подарунок під подушку?! Перепрошую, я щойно дізнався про це від вас… Насправді у 3-4 роки я знав уже це, – продовжує з усмішкою. – Так, мама мені розповідала, що я дуже рано запідозрив щось непевне. Просто прийшов якось до нас Миколай, я потягнув його за бороду і… вона опинилася у мене в руках! Мене це надзвичайно схвилювало. Словом, істина відкрилася мені дуже рано, але я не розчарувався, а згодом вирішив, що сам буду святим Миколаєм!»
І втілив своє рішення у життя! Аркадіуш – студент третього курсу факультету іноземних студентів Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського. Нещодавно за активну громадську та волонтерську діяльність його відзначили грамотами Тернопільські обласна та міська ради. Упродовж трьох років навчання він активно допомагає нашому місту чим і скільки може: бере участь у різних заходах, підтримує благодійні проєкти, виступає на концертах. Не заради визнання, а просто має таку потребу. А уже другий рік поспіль у новорічно-різдвяний час Аркадіуш творить добрі справи у справжньому образі святого Миколая!

Відвідує сиріт і хворих у лікарні

– Ідея переодягатися народилася спонтанно. Торік взимку із школи польської мови у Тернополі мене попросили переодягнутися у стрій Миколая і прийти до них поспілкуватися з учнями. У мене саме почалися зимові канікули, тож я радо погодився. А потім на кілька годин позичив у них це вбрання, накупив різних цукерок, приємних дрібничок, сувенірчиків і вирішив походити кафедрами, подякувати, що закінчив рік, розказати, як ми святкуємо цей день у Польщі.

Цього року мене підтримали однодумці-студентки з Польщі і ми разом вирішили влаштувати благодійну акцію. Десь за тиждень перед 6 грудня, коли у Польщі відзначають День святого Миколая, ми купили цукерки-гостинці і ходили кафедрами університету збирати гроші. Загалом зібрали близько 15 тисяч гривень, згодом купили забавки для дітей і солодкі подарунки, з якими у День святого Миколая завітали у дитячий будинок. Тож наш Миколай вийшов дещо іншим: замість того, щоб розносити подарунки, він спочатку забирає, але потім знову роздає (сміється – авт.).

А ще я подумав, що було б цікаво долучити до святкування своїх одногрупників: нашукав багато футболок з новорічними мотивами, шапочки, які роздав їм, щоб вони одягнули, і ми на перервах між парами веселилися, святкували, пригощали одні одних цукерками. Потім мої одногрупники з Індії, Гани, Болгарії разом зі мною прийшли у Тернопільську міську лікарню № 2 привітати хворих і пригостити їх цукерками. Ви б бачили, які люди були задоволені!

Перший день нового року святкує у… філармонії

– У Польщі теж є звичай писати листа святому Миколаєві. Пригадую, якось я попросив принести мені конструктор «Лего-технік», з якого можна було складати машинки. Дуже цю справу любив! А найбільше мені закарбувалося, коли Миколай приносив під подушку довгі тістечка в шоколаді. Їх запах пам’ятаю й досі!

Взагалі ж найкраща мить для мене в усьому році – Святвечір: урочиста, таємнича, сповнена тиші, спокою і тепла. Так сталося, що цього року саме 24 грудня у мене іспит в університеті. Я дуже хвилювався! Ну як так: Святвечір, а тут – екзамен, не маю як додому повернутися, що ж робити? Але тоді вирішив: якщо я не можу приїхати до Жешува, тоді Жешув приїде до мене! Тож на Святвечір батьки приїдуть до мене в Тернопіль.

А на Новий рік будемо уже вдома. Новий рік у нас називають Днем святого Сильвестра, на честь римського єпископа, який, за переказами, знищив страшного монстра левіафана. Відтоді його пам’ять вшановують 31 грудня. Цього дня, як правило, більше зустрічаються компаніями друзі, переодягаються в костюми, влаштовують бал. О 12-ій годині – шампанське і феєрверки, а далі кожен обирає собі розвагу за бажанням. У нашій сім’ї є традиція у перший день нового року відвідувати філармонію. Моя мама дуже любить концерти, тож коли був маленьким, мене так часто брали у філармонію, що я вже почувався там, як вдома. 1 січня у Жешувській філармонії найцікавіший концерт – музика із кінофільмів, сучасна музика. Я  дуже люблю на нього ходити.

Зробить свій рай навіть посеред Сахари!

– Зі своїми батьками я дуже пов’язаний. Це мої найкращі друзі, з якими я можу щиро й відверто поговорити про все на світі, які мене завжди підтримують. Батьки навчили мене самостійности: можна мене залишити посеред Сахари і я зроблю там свій рай. Я один в сім’ї, тож уся любов батьків дістається мені.

Коли одна дитина в сім’ї, то в ній уособлюється і найстарша дитина, на яку лягає найбільша відповідальність, і найменша, яку найбільше пестять. Тож якщо ти один – то це дві ролі в одній людині або ж навіть три. З одного боку це іноді дуже важко, а з іншого – дуже приємно.

Батьки Аркадіуша – його найкращі друзі.

У дитинстві батьки залишали мене у своїх друзів, брали з собою на роботу чи в гості. Тому відтоді не маю проблем з тим, аби знайти спільну мову з іншими людьми. Завдяки цьому тепер маю дуже багато друзів тут – з України, Індії, Нігерії, Польщі та інших країн. Це дивовижно – мати можливість спілкуватися з таким розмаїттям національностей, пізнавати їх традиції, вивчати мови. Скажімо, я стараюся говорити українською і щоразу мені це вдається краще. Хоча спочатку було досить важко, навіть букв не знав. А тепер вільно читаю, все розумію, без проблем спілкуюся.

Звертання по батькові – особлива шана

– Моя мама Крістіна – професор Жешувського університету, дуже активна і комунікабельна жінка. Навіть якось організувала «Зустріч Крістін Підкарпатських»: скликала з нашого регіону 800 жінок, які носять це ім’я, і влаштувала для них грандіозну вечірку. Це було унікальне дійство!

Батька звати Євгеніуш, він – професор Жешувської політехніки. На жаль, у нас немає звертання по батькові. І дуже добре, на мою думку, що в Україні така традиція є. Адже коли звертаєшся по імені й по батькові, батько завжди залишається у вашій пам’яті й усі довкола також чують про нього. Це дуже приємно! Знаю, що багато хто у вас вважає, що таке звертання – це радянський пережиток. Але я так зовсім не сприймаю, мені воно дуже подобається – як особлива шана до батька. Так, багато чого з радянського періоду треба відкинути, але, гадаю, дещо можна залишити. А взагалі завжди треба залишатися самобутніми. Думаю, не варто наслідувати абсолютно все так, як у Європі чи у США. У Європі більшість людей наче самі по собі, вони закриті, живуть у своїй мушлі і більше ніщо їх не цікавить. В Україні люди відкритіші, хочуть разом співати, спілкуватися, вони щасливіші. І гроші до того не мають жодного стосунку. Мені дуже не подобається, що ми – і Польща, і Україна – часто сліпо все калькуємо з європейських країн. Гарні традиції треба пильнувати і не соромитися їх.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Нещодавно опубліковане

У середині березня до співробітників Тернопільського районного управління поліції почали надходити повідомлення від жителів обласного центру про те, що невідома особа обливала речовиною, ймовірно, кислотою їхні автомобілі, припарковані в дворах житлових будинків...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:27


В Україні реабілітаційна допомога є безоплатною та покривається Програмою медичних гарантій...


Рубрика: , Опубліковано: о 13:04


У Чортківській центральній міській лікарні 69-річному пацієнту із Горішньої Вигнанки успішно імплантували в серце трикамерний кардіовертер-дефібрилятор...


Опубліковано: о 22:03


Прокурори Бережанської окружної прокуратури забезпечили виконання рішення суду щодо повернення у комунальну власність земельної ділянки та водного об’єкта вартістю 15 мільярдів гривень в межах гідрологічного заказника місцевого значення, що входить до складу території об’єктів смарагдової мережі Європи «Seretskyi»...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:59


Служба відновлення проводить капітальний ремонт аварійного мосту між селами Плотича та Івачів-Долішній Тернопільського району...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:56



Теми дня
29 Березня
26 Березня
25 Березня
24 Березня