П’ятниця, 30 вересня 2022
• Пізнаймо одні одних: українці – в Сувалках, поляки – в Тернополі • «Антитіла»: пів року – на фронті • Кризова кімната – для постраждалих від насильства • Дбаємо про своїх військових на передовій • Благодійники з Європи підтримують лікарні Тернополя • «Сьомий місяць печу перемогу» • Сергій Надал: «Дякую тернополянам за те, що наше місто стало другим домом для десятків тисяч жертв московської агресії» • «З вірою в перемогу»: велопробіг на Теребовлянщині • Плетуть сітки і вчать… англійську мову • «Пташка», «Мішаня» і «Лемко» – на волі! • Свято української пісні та гумору: в Тернополі відбудеться концерт Степана Гіги та гурту «БУДЬМО» • Триває збір коштів на автівку для воїнів ЗСУ 24 бригади • «Вітер На-Дії»: українська молодь зустрілася в Кракові • Передачі захисникам із Тернополя — в найгарячіші точки • Діти і війна: як подолати травми • У Тернопільській громаді живуть понад 28 тисяч переселенців • У Тернополі готуються до початку опалювального сезону в умовах воєнного стану • Клатчі для леді – за донати • З фронту – до шлюбу • Наталія Фаліон та гурт «Лісапетний батальйон» відсвяткують 30-річчя на сцені благодійним концертом у Тернополі
Ідуть від нас Легенди… Не стало заслуженої артистки Марії Гонти

Автор: Опубліковано: 23 Жовтня о 13:59 73


«Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану», – у такі моменти найперше спадають на думку проникливі рядки Ліни Костенко.


У понеділок, 18 жовтня, на 84-ому році життя перестало битися серце Великої Актриси, заслуженої артистки України Марії Гонти…

Вона жила Театром – саме так, з великої літери, піднесено, завжди вимовляла це слово… Ще до останнього грала у виставах – і навіть захворівши, мріяла про те, як ще вийде на сцену. На жаль, ковід виявився сильнішим…

На сцені Тернопільського драмтеатру – майже 60 років

У Тернопільському академічному драматичному обласному театрі ім. Т. Г. Шевченка Марія Євгенівна працювала з 1962 року. Талановита актриса з колоритним голосом – її неможливо було не помітити і не запам’ятати. Режисери залюбки запрошували її у свої постановки, доручали головні ролі, ставили “на неї” вистави. Вона прожила гідне життя в мистецтві – понад сто ролей на сцені театру, звання заслуженої артистки, орден “Честь і слава Тернопільщини”, президентська стипендія і найважливіше – пошана колективу і любов вдячних глядачів.

Народилася Марія Євгенівна Гонта 17 грудня 1937 року у с. Новомалин Острозького району на Рівненщині. У 1956 р. закінчила Дубнівське культурно-освітнє училище. Навчалася у студії, що діяла при Рівненському обласному музично-драматичному театрі. Невдовзі Марію Гонту зарахували у штат трупи. Спочатку Марія Євгенівна виступала у масових сценах, виконувала епізодичні ролі, а потім пробувала сили у відтворенні серйозніших образів.

Найповніше Марія Гонта розкрила свої акторські можливості на сцені Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім.
Т. Г. Шевченка, де працювала з 1962 року. Тут вона зустріла добрих порадників – народних артистів України Ярослава Геляса і Павла Загребельного, заслужену артистку України Сузанну Коваль, яка підтримала її у перші дні переходу до Тернополя і допомогла одразу вписатися в колектив.

«Григорій Верьовка пропонував вчитися вокалу…»

«У дитинстві я ніколи не думала про те, ким я буду, що буду робити… Просто, скільки себе пам’ятаю, увесь час співала: пасла гуси – співала, виконуючи домашню роботу — співала. У моєму рідному селі усі казали: “Гонтишка Марійка, то, певне, буде артистка…” – зізнавалася якось в інтерв’ю «НОВІЙ…» Марія Євгенівна. – Не знаю, чи це доля, чи насправді пісня привела мене на самодіяльну сцену, а згодом і на професійну…

У селі я згуртовувала навколо себе молодь, організувала хор, через якийсь час ми поставили перші наші вистави: „Безталанну”, де я грала Варку, „Дай серцю волю…”, де я грала Марусю. Ось так ми започаткували наш самодіяльний театр і привабили людей до клубу. А потім пішло-поїхало…

У 1956 році ми поїхали до Києва на республіканський конкурс художньої самодіяльності. Пригадую, я там виконувала частівки, і мене навіть помітив голова журі, відомий композитор Григорій Верьовка. Видно, він щось таке у мені побачив і запропонував мені навчатися вокалу у Києві, щоб згодом влитися у його хор. Але я відмовилася, бо злякалася: як же так, я, проста сільська дівчинка, і відразу — у столицю?..

Тим не менше, цей випадок додав мені впевненості у своїх силах і уже через якийсь час я почала навчатися, а згодом і працювати у студії при Рівненському театрі. Певний час грала у Нововолинському театрі, а тоді, почувши про конкурс у Тернопільському драмтеатрі, вирішила спробувати щастя. Мені всміхнулася Фортуна, мене прийняли у трупу. Так почався мій відлік у Тернопільському драмтеатрі, і ось я на його сцені уже більше, ніж пів сотні (!) років. Саме тут я зросла як актриса, відчула радість творення, саме на цій сцені у мене були і є чудові партнери, на ній сцені я будувала із себе цю людину, якою я є сьогодні. Я просто щаслива, що дожила до цих днів…»

Жили… на третьому поверсі драмтеатру

Її неймовірну працьовитість, високу вимогливість – насамперед до себе самої відзначають усі, кому пощастило грати на одній сцені разом із Марією Гонтою.

«Я — трудоголік, до того ж дисциспліна дала мені багато, – зізнавалася сама актриса. – Я дуже хотіла оволодіти професією, знаючи, що у мене немає театральної освіти, що мене взяли з художньої самодіяльності, де я грала так, як сама відчувала…

Я багато працювала. Коли мені давали роль, то, йдучи вулицею, я шепотіла собі під ніс текст і не помічала нікого довкола. Ті, хто це бачив, дивувались: „Що це, Гонта молиться постійно, чи що? Дивна якась…” (Сміється, — авт.)

Ми з чоловіком (актор та балетмейстер Тернопільського драмтеатру Микола Веніславський, нині, на жаль, уже покійний, — авт.) тривалий час мешкали… у нас в драмтеатрі, на третьому поверсі, де була його фотолабораторія. І щовечора, коли йшли вистави, у яких я не брала участі, сиділа на „гальорці” і дивилася, дивилася… Я марила цими ролями і з часом таки доросла до них. Титанічна праця над собою, величезне бажання і довіра до режисера зробили з мене актрису. І ще — завжди слухала глядача, довіряла йому.

Нині, аналізуючи своє життя, починаю задумуватись: як я прожила його? На чому я будувала свою творчу особистість? І розумію, що мої ролі творили мене, — я брала з них усе найкраще…»

«Була справжньою примою театру…»

Відомий театральний та кінокритик, мистецький оглядач, багаторазовий гість фестивалю «Тернопільські театральні вечори» Олег Вергеліс поділився у соцмережах своїми спогадами про Марію Гонту:

«З Тернопільського театру повідомили, що пішла з життя актриса Марія Євгенівна Гонта (не подолала епідеміологічну чуму новітнього часу). Заслужена артистка України.

Справжня зірка української сцени.

Вона з величезним успіхом грала колись двох Марусь – Марусю Чурай та Марусю з вистави “Дай серцеві волю, заведе в неволю” М. Кропивницького. У 70-80-90-ті була справжньою примою Тернопільського театру. Грала і Кручиніну, і Матір з однойменної драми Карла Чапека – коронні бенефісні ролі. Але її козирем завжди був український класичний репертуар: п’єси Старицького, Кропивницького, Карпенка-Карого.

Декілька років тому разом з драматургом Павлом Ар’є ми потрапили в Тернопіль, і перше, про що я попросив театр – про зустріч з Марією Євгенівною Гонтою. Ми зустрілися (виявилося, що вона читала мої статті про театр) і потім довго говорили у скверику біля театру. Вона ні на що не скаржилася, крім часу, який для усіх актрис світу – невблаганний.

Світла пам’ять чудовій українській актрисі, яка так і не дочекалася звання “народної”, хоча, з позицій історії українського театру, вона була дійсно народною, як ніхто інший у цей суперечливий час.

Співчуття близьким актриси та співчуття Тернопільському театру, що втратив одну зі своїх яскравих сценічних легенд…»

Вічна пам’ять про велику артистку залишиться в серцях багатьох тернополян і не тільки… “НОВА Тернопільська газета” глибоко сумує з приводу смерті Марії Гонти і висловлює співчуття родині, друзям та близьким.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

У рамках Програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2014-2020» Тернопільська міська рада завершила реалізацію проєкту «Пізнаймо один одного: українці — в Сувалках, поляки — в Тернополі» спільно із закордонним партнером — Публічною бібліотекою імені Марії Конопницької в Сувалках (Підляське воєводство, Польща)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:34


Артисти рок-гурту несуть службу як стрільці-парамедики і волонтерять...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 9:51


26 вересня міська організація Товариства Червоного Хреста передала у кімнату кризового реагування для громадян, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, електротовари та товари першої необхідності. Таку ініціативу вдалося реалізувати завдяки проєкту, який написали учасники Товариства Червоного Хреста «Ми хочемо ваш світ зробити кращим» та в рамках програми «BraVo», яка спрямована на розвиток місцевих організацій та волонтерства...


Опубліковано: о 10:00


«Допомогу армії від Тернополя» отримали українські захисники на донецькому та дніпропетровському напрямках...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:35


Від благодійників із Німеччини та Польщі надійшла гуманітарна допомога для Тернопільської комунальної міської лікарні №2...


Рубрика: , , Опубліковано: о 8:32



Теми дня
30 Вересня
29 Вересня
28 Вересня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео