Середа, 21 листопада 2018
• Поверни мені той листопад • Жіноча мудрість • Еліна Світоліна: нині не в активному пошуку • Моніка Белуччі: справжня сексуальність — у розумі • Вперше в Україні футбол судили лише жінки • За шлюб з ісландкою 5000 євро? • Степан Барна: «Спільними зусиллями збережемо світлу пам’ять про наших героїв» • Діяльність мерії Тернополя стає ще більш відкритою і прозорою • З кого спитати за недоліки на дорогах Тернопільщини? • Руслан Шафранович: «Якби ми не об’єдналися в громаду, то втратили б усе» • Новий секс-символ українського кіно Олег Москаленко: «Катя сказала мені: «Не гальмуй!» Я подивився на неї… і все» • Сергій Тарута: «Маємо побудувати таку країну, яку будуть поважати в усьому світі» • Завдяки депутатам-націоналістам в Тернопільській області більше не поширюватимуть російський медіа-продукт • Тернополянка Леся Голик пішки пройшла 300-кілометровий Шлях Святого Якова • Василина Зозуля — співачка на мільйон… переглядів! • У Тернополі — урочистості з нагоди 100-річчя відновлення незалежності Польщі • Газові олігархи знову збагачуються, або Чому ростуть тарифи на тепло? • Військового контрактника з Тернопільщини вбили у Дніпрі • Тернопільська міськрада підняла тарифи на проїзд • Справа Франіва: що вирішить апеляція?
Його квіти

Опубліковано: 7 Липня о 10:00 24


Лежав, не накрившись, і свердлив дірки в стелі. Потім хапав телефон і зачитував до дірок смс
.


Усю ніч падав дощ, тарабанячи хроматичними гамами. Застуджене і потемніле літо ховалося під навісом гастронома «Берізка». Стінами ковзали фари, залишаючи глибокі поздовжні синці. У дворах, злякавшись грому, навіжено кричала «Мазда». Шкутильгали стрілки годинника.
Він до ранку не зімкнув очей. Лежав, не накрившись, і свердлив дірки в стелі. Потім хапав телефон і зачитував до дірок смс.
Марія прийшла до нього на практику та так і залишилася. Скромна домашня дівчинка. Вже не підліток, ще не жінка. Проста сукня, босоніжки на танкетці, волосся, зібране у хвіст. Друг дитинства попросив узяти дівчину під крило. Вони тоді перекинули філіжанку кави і вдарили по руках. Які проблеми? І характеристику напишемо, і навчимо всьому.
Дівчина виявилася здібною. До обіду слухала лекції з інноваційного менеджменту та кадрового аудиту, а потім сортувала пошту, бронювала номери в готелях, замовляла візитки. Короткозоро мружилась. Цитувала Ніцше і Платона, а потім наївно цвірінькала з подружками по телефону, обговорюючи розпродажі, фільми і блоги якихось психологів. Його розчулювало в ній все: і як сором’язливо їсть бутерброд з вареною ковбасою, і як слухає його, нахиливши голову вправо.
Непомітно минуло три роки. Три літа, три Різдва і Великодні. Він подався. Посивів і перейшов з п’ятдесят другого розміру на сорок восьмий. Стискав з силою щелепи, немов якийсь пітбуль. Відсиджувався в кабінеті, щоб зайвий раз не дивитися на її кумедний і від того ще більш зворушливий хвостик з волосся. Придумував собі дивні відрядження мало не в Арктику. Злився на себе, на неї, на Бога… Адже різниця у віці неабияка. Цілих тридцять років! Вона наївна, ще пахне молоком і дикими трояндами, а він старий цинік, у якого за плечима два шлюби і двоє дорослих дітей…
Коли стало несила, вирішив здаватися. Посадив Марію навпроти і почав не з того. Дівчина виглядала розгубленою. Уважно слухала, здавалося, усім тілом: гострими плечима, щокою, своїм кумедним хвостиком. Він заїкався. Старий ловелас, який мав за коханок і співачок з оперети, і навіть одну письменницю. Потім розсердився і випалив: «Коротше, Марусю, люблю я тебе».
Виявилося, пізно. Днями дівчина відповіла згодою однокурснику, і батьки вже про все домовилися. Визначилися з датою, рецептом торта, фатою. Він побажав їй щастя і пішов. Ходив довго. Отямився за містом посеред поля з оберемком присоромлених ромашок, пишної розторопші і високого оману.
З того часу раз у тиждень збирав для Марусі букети. Аж до грудня. Бродив присипаним порошею лугом і дбайливо зрізав підморожений деревій і безсмертник. Розбавляв червоними ягодами. Фотографував і відправляв у Viber. Вона дивилася і мовчала. Виставляла у Facebook свої вінчальні фото. З’являлася на роботу заплаканою і жувала хліб, але вже без ковбаси.
А він слав далі: підсніжники, конвалії, півонії і знову ромашки…
На початку липня, у холодний дощовий день, прийшла перша відповідь: «Дякую. Найкраще, що траплялося в моєму житті — це твої квіти».


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки:

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

І дорога розлук
Наше «ми» не вертає назад...


Рубрика: , Опубліковано: о 18:00


Ну, хіба жінки не прекрасні? Вони справді знають, як вирішити всі проблеми своїх чоловіків
...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


Найкраща тенісистка України Еліна Світоліна дала прес-конференцію у Києві, в якій трохи поділилася інформацією про своє особисте життя...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Італійська актриса Моніка Белуччі вчергове продемонструвала світові, що вік — лише цифра у паспорті. 54-річна зірка кіно знялася у зухвалій фотосесії для журналу Paris Match...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


Футболісти і вболівальники зауважують, що жінки-арбітри — чудовий стримуючий фактор від надмірних пристрастей, що панують на стадіоні...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00



Теми дня
20 Листопада
19 Листопада
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео