Понеділок, 27 березня 2023
• У парку «Загребелля» виявлено факти незаконного збирання березового соку • Студентка-нігерійка Джульєтта заспівала “Черемшину” для коханого • Кохання, загартоване війною • У Тернопільській громаді триває двомісячник благоустрою • Жива легенда УПА: мешканка Тернопільщини святкує поважний ювілей • Вчинив домашнє насильство – зумій понести за нього відповідальність • «Контінентал» розпочав весняну посівну • 77 тисяч гривень – за неіснуючий квадроцикл • Викрав телефон із-під прилавка • Сергій Добалюк: «У час війни кожен із нас мусить бути волонтером» • Майстриня з Тернопільщини втратила понад 15 тисяч гривень • «Війна знімає маски. На фронті всі — справжні» • «Гаряча лінія» для підтримки родин полеглих Героїв • Міський голова Тернополя відвідав на передовій захисників із 44-ої тернопільської бригади • Волонтерка Тіфані привезла допомогу до Тернополя • «Я не прийшов вбивати, а — захищати рідну землю» • Ляльки Лідії Лапки — для перемоги • Іконописець Володимир Шерстій пройшов пекельні бої на Харківщині • Фонд житла — для тимчасового проживання переселенців • Російська ракета вдарила по Підгаєччині
Кохання сильніше за війну: Тетяна та Іван Слободяни знайшли своє щастя

Автор: Опубліковано: 17 Грудня о 14:52 2148


Тетяна та Іван Слободяни знайшли своє щастя попри веремію війни.


Завідувачка Бучацького дошкільного навчального закладу «Пролісок», депутатка Чортківської районної ради Тетяна Слободян із перших днів масштабного вторгнення допомагала внутрішньо переміщеним особам. У приміщенні дитячого садка мешкало більше сотні переселенців, які змушені були через обстріли покинути свої домівки. У закладі надали їм прихисток, харчі, допомогли адаптуватися. Дитсадок став тимчасовою домівкою. Згодом переселенці знайшли інше помешкання і перебралися, дехто виїхав за кордон.

У щоденній круговерті клопотів Тетяна не мала часу на перепочинок. Завжди потрібно було щось знайти, вирішити, налагодити. Познайомилася з багатьма волонтерами та військовими. Водночас у цьому вирі тривог і турбот про інших доля віддячила їй за добре серце — зустріла своє кохання.

З Іваном з Івано-Франківщини Тетяна познайомилася у березні цього року в соцмережі. Через два місяці одружилися. Нині Тетяна чекає свого захисника!

— Познайомилися ми несподівано. «Привіт!» — написав мені незнайомець. Так почалося наше спілкування, — ділиться особистим Тетяна. — Іван несе службу в складі батальйону охорони. Пішов добровольцем 1 березня — саме на свій день народження. «Тата призвали. А моя повістка де?» — запитав у представників військкомату. «Не хвилюйся — ще принесуть», — відповіли. «У тата поганий зір, а мене молодого не беруть…» — трохи обурився. Склав речі й подався у військкомат. «Якщо не я, то хто?!» — часто повторює Іван. Якщо не дати відсіч ворогу, то він присуне і в наші міста та села й чинитиме звірства. Чоловік не мав військового досвіду, здобуває на війні, як і більшість українських воїнів. Ми зобов’язані захистити рідну землю.

У перші дві війни Тетяна відправила свого сина до батьків і сестри в Польщу, щоб був у безпеці. Сама навіть не задумувалася про виїзд, адже відповідальна за роботу дошкільного закладу, за чимало вихованців, яких вона дуже любить. А ще в Бучачі залишаються дідусь і бабуся Тетяни — стареньким потрібна підтримка.

— Дуже сумую за сином, але ми прийняли рішення, що якийсь час він залишатиметься у Польщі. Відвідує там школу, після уроків допомагає волонтерам. Нещодавно виготовляв окопні свічки разом із моєю сестрою, — розповідає жінка. — Наш дитячий садок у Бучачі був прихистком для переселенців у перші місяці масштабної війни. Як тільки в громаду приїхали родини внутрішньо переміщених осіб, міський голова Віталій Фреяк зателефонував і запитав, чи могли б ми прийняти людей у закладі. Звичайно, що відразу погодились!

Спільними зусиллями із заступницею міського голови Оленою Сурм’як робили все можливе, щоб переселенці відійшли від пережитого шоку, мали все необхідне. Небайдужі бучаччани приносили продукти, щоразу намагалися чимось підтримати. Влітку дитсадок відновив роботу, тож справ вистачає. Паралельно стараюся разом із бучацькими волонтерами допомагати військовим. Підтримую побратимів Івана. «Ти — мій Ангел-охоронець! Мої крила!» — радіє чоловік. Війна кардинально змінила моє життя… Як дружина військового, звісно, хвилююся, але розумію, що майбутнє України і кожного українця нині — в руках наших захисників. «Усе буде добре!» — запевняє Іван. Довіряю! І добре знаю, що на все — воля Божа.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Щоб пограти в азартні ігри, які описуються на Чемпіон Клуб сьогодні, не потрібно їхати в інше місто чи країну. Слоти, рулетка, покер та інші розваги доступні з ПК, ноутбуків і смартфонів...


Рубрика: Опубліковано: о 17:59


Програші не любить ніхто, особливо затяті гравці в азартні розваги. Тим не менш, вони продовжують грати, розуміючи, що можна втратити солідну суму...


Рубрика: Опубліковано: о 17:48


22 березня в Тернопільській громаді у парку «Загребелля» патрулюючи місто вранці, працівники управління муніципальної інспекції спільно з поліцейським офіцером громади затримали громадян, які здійснювали незаконний збір березового соку...


Рубрика: , Опубліковано: о 12:57


Тернопільська студентка-нігерійка Джульєтта заспівала пісню «Черемшина» українською мовою в подарунок чоловікові...


Рубрика: , Опубліковано: о 12:55


У Бучацькій громаді на рушничок щастя стали військовослужбовець Володимир Гутнік та його кохана Тетяна...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:10



Теми дня
25 Березня
24 Березня
23 Березня