Нагадаємо, внаслідок провалу рятувальної операції на місцевому полігоні твердих побутових відходів загинули троє еменесників, а працівника екологічної інспекції досі не можуть знайти. Ця трагедія не лише продемонструвала ще одну гостру проблему, що нависла над Україною, адже стосується практично кожного населеного пункту, а й суттєво вдарила по рейтингу міського голови Львова Андрія Садового. Соціологи фіксують значне падіння кількості прихильників Садового в Україні і кінець його перспективам стати президентом. Та й у самому Львові, де люди й раніше неоднозначно ставилися до свого міського голови, відбуваються антимерські пікети, а Садовий навіть змушений переховуватися і пропустив останню сесію міськради.
У такій ситуації лідер “Самопомочі” застосував “перевірений варіант” — відволікти від себе увагу і продемонструвати, що десь ситуація не краща. А пригадавши, які пристрасті шість-сім років тому вирували довкола “сміттєвої” проблеми у Тернополі, очевидно, таким об’єктом Садовий обрав наше місто. Звідси така кількість статей і телесюжетів щодо тернопільського сміття, що з’явилися останнім часом на лояльних до Садового ресурсах і телеканалах.
Утім, це марна суєте, адже знайти більш жахливий стан речей, аніж зі сміттям сьогодні у Львові, навряд чи можливо.
Що коїться у Львові?
Грибовицьке сміттєзвалище можна побачити з Високого замку у Львові. Сміття зі Львова туди звозять ще з 1958 року. Подекуди висота завалів сягає двадцятиповерхового будинку, а загальна площа сміття — понад 30 гектарів! Питання про закриття звалища чиновники та місцеві мешканці порушували упродовж останніх десяти років, але лише після трагедії, що сталася з рятувальниками 30-го травня, воно стало нагальним.
Щодня Львів “продукує” понад 600 тонн сміття. Це — гігантська цифра, і чому існуюча проблема досі абсолютно не вирішувалася і замовчувалася, — незрозуміло. У період з 2004 до 2016 років до міської ради Львова зверталися 43 компанії з пропозиціями будівництва нового полігону, кілька інвесторів хотіли збудувати сміттєпереробний завод, однак у мерії імені Садового їм постійно відмовляли.
Територія сміттєзвалища ніколи не була огороджена, тому там часто осідали табори ромів, різні безхатченки, просто збирачі сміття, яке можна здати на переробку. Очевидно, що трагедія була лише питанням часу…
А як у Тернополі?
Свою “сміттєву” кризу Тернопіль переживав у 2009-2010 роках. Стан Малашівського сміттєзвалища тоді набув ознак катастрофи. Жахливий сморід від сміття, що гнило просто неба, часті пожежі й цілі табори ромів навколо сміттєзвалища із супутніми проблемами та війнами за територію. Обурені мешканці навколишніх сіл — Малашівців Зборівського та Ігровиці Тернопільського районів — тоді повстали, перекрили дорогу для сміттєвозів і не дозволити надалі експлуатувати сміттєзвалище. Тернопіль тоді ледь не захлинувся у смітті, вирішити проблему вдалося з величезними труднощами.
З того часу минуло лише шість років, а сміттєзвалище змінилося до невпізнання. Тепер уся тригектарова територія огороджена металевим парканом, проблемна частина сміттєзвалища вже рекультивована і засаджена деревами, спеціальні працівники стежать за порядком, а найголовніші зміни — на діючій ділянці сміттєзвалища.
“А де сміття?!” — найперше запитання, що виникає в людини, яка нині потрапить на Малашівське сміттєзвалище. Нині куп сміття, з якими ми традиційно асоціюємо сміттярку, на Малашівському полігоні твердих побутових відходів ви вже не побачите. Як тільки сміттєвози скидають свій вантаж, бульдозер відразу його вирівнює і засипає спеціальною сумішшю.
— Суміш ми беремо з Малашівського кар’єру, що за кілька сотень метрів від сміттєзвалища, — розповів відповідальний за рекультивацію сміттєзвалища Руслан Собчук. — Основу висипки, яку ми завозимо на сміттєзвалище, складають глина, камінці та пісок. І коли, наприклад, іде дощ, з висипки утворюється щось на зразок плівки, що консервує черговий шар утрамбованого сміття. Завдяки цьому кисень туди не потрапляє, тож немає і самозапалень. Висипка також запобігає різкому запаху.
І справді, від’їхавши від полігону буквально на кілька сотень метрів, жодного неприємного запаху вже годі почути. Однак вогнище людського незадоволення у навколишніх селах, що спалахнуло сім років тому, тліє й досі. Зважаючи на це, міська влада Тернополя старається контролювати ситуацію на сміттєзвалищі і йти назустріч людям. Так, наприклад, кожному мешканцеві села Малашівці щоквартально виплачують по 1000 грн. з міського бюджету, а ще певну суму влада міста дає на розвиток села. Таким чином, за останніх п’ять років на полігон твердих побутових відходів поблизу села Малашівці Тернопіль витратив близько 11 мільйонів гривень: 4,2 млн. грн. — на рекультивацію Малашівського сміттєзвалища, 5,4 млн. грн. — у фонд розвитку села Малашівці, ще 1,5 млн. грн. — на фінансову підтримку Малашівській сільській раді.
— У Тернополі затверджений проект рекультивації Малашівського полігону, який також пройшов державну експертизу, — пояснив міський голова Тернополя Сергій Надал. — Перед тим, як складати такий проект, міська рада Тернополя вивчила досвід відповідних робіт у Польщі, Угорщині та Австрії. На підставі досвіду цих європейських країн, які наразі володіють найсучаснішими методами рекультивації, Тернопільська міська рада розробила свій проект. З того часу в місті на повну силу запрацювали схема санітарного очищення Тернополя та проект рекультивації Малашівського полігону. Крім того, розуміючи свою відповідальність перед громадою села, міська рада щороку виділяє певну суму коштів для забезпечення соціально-побутових потреб мешканців Малашівців.
Та очевидно, що проблема залишається. Сміття, яке десятиліттями складали на Малашівському полігоні ТПВ, потребує обов’язкової стовідсоткової санації (виїмки) та дегазації. За словами Сергія Надала, вже є американський інвестор, який готовий на Малашівському полігоні “витягувати” дуже небезпечний газ. Це підприємство може перетворювати газ в дешеву електроенергію. Більше того, інвестор створить додаткові робочі місця для мешканців Малашівців та Тернополя. Але, як каже відомий прикольний журналіст Майкл Щур, є одне “але”.
— Згідно з діючим законодавством, будь-що, пов’язане зі сміттям — сміттєвий полігон, сміттєсортувальна лінія чи завод — можуть бути розташовані тільки за межами населеного пункту, — розповів міський голова Тернополя. — Для того, щоб розмістити будь-який об’єкт, має бути закріплена земельна ділянка. Виділення та закріплення таких земельних ділянок за межами населених пунктів — у компетенції обласних державних адміністрацій. Останнім часом у Тернополі процедура оформлення земельної ділянки під Малашівським полігоном нарешті зрушила з місця. Щодо цього хочу подякувати діючому голові Тернопільської ОДА Степанові Барні, з яким у нас повне взаєморозуміння. Вже розроблений перший проект землеустрою, ми працюємо в цьому напрямку разом, і найближчим часом земля буде закріплена та узаконена за міською радою. Є всі підстави вважати, що “сміттєва” криза абсолютно не зачепить наше місто.
Думки вголос
Орест Сінгалевич: «На полігоні зроблено все можливе, щоб він якнайменше шкодив довкіллю і людям»
— Стан Малашівського полігону під постійним нашим контролем, — наголосив начальник управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА Орест Сінгалевич. — Можу запевнити, що нині зроблено все можливе, щоб цей об’єкт якнайменше шкодив довкіллю і людям, які проживають поруч. Не вірте також безвідповідальним заявам, що у кранах тернополян може з’явитися вода, забруднена через сміттєзвалище. Це неможливо навіть тому, що якість питної води у Тернополі та Малашівцях постійно контролюють відповідні служби. Однак, безперечно, проблема сміття потребує кардинального рішення. Там необхідно збудувати підприємство, яке б переробляло поточне сміття з Тернополя і поступово вибирало й утилізовувало наявні залишки на полігоні. Орієнтовна вартість будівництва такого підприємства — близько 80 млн. євро. Звісно, такі кошти може вкласти лише незалежний інвестор.
Володимир Кузьма: «Малашівське сміттєзвалище на безпечній відстані від нашого водозабору»
— Наш водозабір розташований на правому березі річки Серет, частково вздовж Верхньоівачівського ставу, і воду ми беремо з підземних свердловин на глибині 50-60 метрів, — прокоментував ситуацію директор КП «Тернопільводоканал» Володимир Кузьма. — Малашівське сімттєзвалище хоча й розташоване в охоронних зонах, але аж у третій зоні і на досить безпечній відстані. Вододіл розділяє підземні води від сміттєзвалища і зону, де ми беремо воду, тому жодного впливу Малашівське сміттєзвалище на воду, яку споживають тернополяни, не має. За останніх 30 років лабораторні дослідження КП “Тернопільводоканал” та спостереження санепідстанції жодного разу не реєстрували вплив Малашівського сміттєзвалища на якість питної води у Тернополі та навколишніх селах.
Володимир Корнутяк: «На полігоні сміття консервують сумішшю, а потім засиплять землею і висадять дерева»
— Нині на сміттєзвалищі проводять рекультивацію, засипають сумішшю, а потім засиплять землею і висадять дерева, — розповів сільський голова Малашівців Володимир Корнутяк. — Особливого смороду ми не відчуваємо, підпалів також уже давно не було. Забирають сміття й у селі. Міська влада Тернополя виплачує компенсацію мешканцям села, а також дає кошти на розвиток Малашівців. Сподіваюся, наша співпраця поглиблюватиметься до рівня європейських стандартів утилізації сміття.
Джерело: НОВА Тернопільська газета