Четвер, 13 серпня 2020
• Через зміни у законодавстві та заборгованість споживачів КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» може заплатити за розподіл газу, необхідного для роботи, лише на рівні 5-6% від потреби • Червону зону скасовано, або Як Тернопіль виграв інформаційну війну в уряду • «Стіну моєї хати сусіди зробили огорожею…» Галина Барнай з Кременця доведена до відчаю через земельний конфлікт • Микола Довгошия: «На всіх об’єктах «Великого будівництва» на Тернопільщині контроль якості здійснюють на двох рівнях» • Сергій Надал: «Тернополяни зупинили транспортну блокаду. Дякую вам!» • Дівчинка провалилася в яму просто посеред дороги в Тернополі… • Ігор Біскуп: «Я був відданий «Ниві». Свого часу кликали навіть до вищої ліги Союзу, але уболівальники в Тернополі мене поважали, і я їх не кинув» • Зелений туризм на Тернопільщині: де відпочити, якщо закордон закритий? • Після семи місяців у СІЗО Юлію Кузьменко відпустили під домашній арешт • У Петриківському геріатричному пансіонаті спалах коронавірусу • Міг підірвати пів села: мешканець Зборівщини зберігав вдома цілий арсенал зброї… • Зібрали кошти на лікування Богданчика та подарували іграшку-робота • Польща скасувала 14-денний карантин для пасажирів авіарейсів з України • У художньому музеї — виставка добровольцю Маркіяну Паславському • Поліцейські розповіли маленьким тернополянам про правила дорожнього руху • Ціна COVID-19: на боротьбу з вірусом Тернопіль спрямував понад 48 мільйонів гривень • COVID-19 на Тернопільщині: із 3324 хворих одужали 2100 • Горіла літня тераса “Бухта бару” • «Нова Я»: марафон, який змінив матусь дітей з інвалідністю • “Укрзалізниця” відновлює зупинки поїзда далекого сполучення у Луцьку та Тернополі. Список
Колишня тернополянка Оксана Хріновська: «Щоб не витрачати бюджетні кошти, мій чоловік-мер міста Лланеллі телефонував із… таксофона»

Автор: Опубліковано: 26 Травня о 18:00 1392


Нещодавно дітям із родин загиблих воїнів-учасників АТО Тернопільщини надіслали подарунки від товариства «Голос України в Уельсі».


Подружжя Оксана та Степан Хріновські.

Координувала збір допомоги для сиріт колишня тернополянка Оксана Хріновська, яка вже понад двадцять років мешкає у місті Лланеллі, що в Уельсі. Довкола її родини згуртувалася невелика українська громада, яка активно долучається до волонтерства в Україні. Чоловік пані Оксани Степан Хріновський, українець за походженням, два десятиліття був депутатом міської ради Лланеллі, а упродовж однієї каденції обіймав посаду міського голови. На жаль, торік він відійшов у засвіти…  Про своє закордонне життя і волонтерську працю пані Оксана охоче розповіла читачам «НОВОЇ…».

— Пані Оксано, про вас досі тепло згадують у тернопільських школах, де ви вчителювали. Чому ви подалися до Великобританії?

— Родом я з Гримайлова Гусятинського району, мешкала у Тернополі і працювала вчителем української мови і літератури у ЗОШ №22 та №14. Виїхала з України у 1996 році. На той час по півроку не платили зарплатню, а я сама ставила на ноги двох доньок, тому довелося їхати на заробітки. Нелегко було прийняти таке рішення, адже я дуже любила свою роботу, проте не мала іншого виходу. Старшій доньці Мар’яні тоді було 17 років, молодшій Христині — 14. Дівчата залишилися з моїми батьками. Великобританію вибрала випадково — туди їхали мої знайомі. Але, мабуть, так мало бути, кожному на роду щось написано…

— Як складалося життя за кордоном?

— На початках було складно: не знала мови, не мала близьких друзів, які підтримали б, покладалася тільки на себе. Найважче переживала розлуку з рідними. Це нині є мобільні, а тоді доводилося чекати листа по кілька місяців. Кардинально змінилося моє життя після знайомства з майбутнім чоловіком Степаном. Зустрілися ми на свято Маланки в українському клубі в Лондоні. Так випало, що ми сиділи поруч, колядували увесь вечір, знайшли спільну мову, а через три дні він запропонував вийти за нього заміж. На той час він був самотнім, перша його дружина-валлійка померла, дітей у них не було.

— Ваш чоловік був родом із України. Як доля закинула його туди?

— Степан народився недалеко від Коломиї. Під час війни німці забрали його, 15-річного юнака, на роботу до Австрії, потім він переїхав до Уельсу, самотужки ставав на ноги. Пройшов величезні випробування, але не зламався! Мешканці Лланеллі прийняли його за свого, адже він був доброзичливим, щирим, словом, людиною великої душі. Я мала за щастя зустріти таку особистість! Наразі Степан — єдиний українець, котрий обіймав посаду мера у Великобританії. Ми прожили разом майже двадцять років. Він чудово ставився до моїх доньок, які також живуть в Лланеллі. Але життя не вічне — торік чоловік відійшов у кращі світи…

— Чим, окрім політики, ще займався пан Степан?

— Коли ми познайомилися, він був пенсійного віку. Раніше працював на сталеварному заводі.

На чужині пані Оксана вчить української мови своїх онуків.

— Проживши все життя в Уельсі, він не забував про Україну?

— Серцем Степан завжди був з Україною. Багато робив для нашої держави. У 90-их роках виступав у Коломиї на День Незалежності, вітав краян і радив брати приклад із Заходу, щоб мати гідне життя. Хотів налагодити зв’язок між Коломийською гімназією та гімназією в Лланеллі, міркував над різними бізнес-проектами, але з українською стороною було важко співпрацювати. Разом зі Степаном ми їздили в Україну. У своїй домівці в Лланеллі ми радо приймали українців. Наша оселя була своєрідною українською амбасадою в Уельсі. Степан стежив за подіями в Україні, вболівав за наш народ.

— Як ви себе почували у ролі дружини мера європейського містечка?

— Доводилося брати участь у зустрічах із різними делегаціями, у культурних заходах. З перших днів почала посилено вчити англійську. Закінчила інститут за напрямками соціальне забезпечення та менеджмент, навчилася керувати автомобілем. Деякий час працювала вчителем, а згодом влаштувалася соціальним працівником по роботі з біженцями при міській раді сусіднього міста. Нині працюю у житловій сфері. Пригадую, як на початках попросила Степана допомогти мені знайти роботу. «Тут так не прийнято, — здивувався він. — Мусиш сама надсилати резюме, іти на інтерв’ю».

— В Україні на адресу високопосадовців часто звалюється чимало критики. Як сприймали вашого чоловіка на посаді мера? 

— Степан прислухався до людей, чинив за законом. Ми не могли спокійно пройтися містом — до чоловіка підходили люди з різними запитаннями, цікавилися бюджетними витратами. Степан був чесним і відповідальним перед виборцями. Скажімо, щоб не витрачати бюджетні кошти на оплату телефонних розмов (держава відшкодовувала 10% вартості дзвінків із дому), телефонував до мене із таксофона. Коли їхав до Лондона, зупинявся не в готелях, а в друзів, щоб зекономити кошти бюджету. А якось було припаркував авто в забороненому місці, виписали йому штраф, і він чемно заплатив — там усі рівні перед законом.

Пані Оксана з доньками, онуками і племінницею.

— Чим відрізняється життя в Україні від життя у Великобританії?

— Британське суспільство набагато гуманніше: у центрі будь-якого питання стоїть людина. Там держава захищає інтереси своїх громадян, відповідно — набагато легше жити. Якщо людина хоче працювати — може багато чого досягти. А в Україні, як пам’ятаю, прості люди гибіли, але нічого з того не мали. А ще британці надзвичайно законослухняні, тому всюди панує порядок.

— Нині ви підтримуєте українців як волонтер. Яким чином збираєте допомогу?

— У 2014-ому році неподалік від нашої столиці відбувалося засідання країн НАТО, приїжджав Петро Порошенко. Ми вирішили поїхати туди і підтримати Україну. Звернулися із заявою до поліції щодо акції, а нам сказали, що Україна вже зареєстрована. На зустрічі ми познайомилися із українками з міста Суонсі.

Згодом створили групу «Голос України в Уельсі», до якої входять жінки з Полтавщини, Запоріжжя, Херсонщини, Київщини, Львівщини, Закарпаття, Хмельниччини, Черкащини разом зі своїми родинами. У наших заходах, окрім українців, беруть участь валлійці, поляки, казахи, литовці. Організовуємо національні фестивалі, виставки, майстер-класи, популяризуємо українську культуру. Очолює нашу групу Світлана Філіпс із Полтавщини, Богдана Баглай-Мирфі розповідає на зустрічах про історію України, сучасну політичну ситуацію. Активну участь в усіх заходах бере Сінді-Маруся Літнянська, яка народилася в Уельсі, її батько походив із Купчинців Козівського району. Сінді самотужки вивчає українську мову, навчалася в Українському Католицькому університеті. Особливо популярні щорічні фестивалі «Смак України», під час яких влаштовуємо розпродажі, ярмарки, частуємо учасників свята українськими стравами. Усі зібрані кошти спрямовуємо на підтримку України. Цьогорічний фестиваль був присвячений пам’яті Степана. У святі взяли участь понад 200 осіб, зібрали понад чотири тисячі фунтів, які використовуємо для придбання подарунків дітям загиблих учасників АТО. Спершу ми допомагали воякам на Донбасі — купували бронежилети, шоломи, теплий одяг, а коли держава почала більше фінансувати армію, переключилися на допомогу дітям і біженцям, хоча приватно продовжуємо підтримувати бійців. Свого часу нас вразила історія багатодітної сім’ї із Донбасу — батьки і семеро дітей пішки утікали з-під куль.

— Ваші доньки теж оселилися в Уельсі. Маєте онуків?

— Вони переїхали через кілька років після мене. Навчалися там, старша донька має свій бізнес, молодша працює стоматологом. У мене троє онуків — Максимко, Амілія, Ейвелен. Вони відвідують школу, вчать валлійську та англійську мови, вдома стараємося прищеплювати їм українську мову — співають наші пісні, колядки. Мої батьки вже померли, сестра мешкає у Празі. У Гримайлові самотньо пустує наша хатина…

— Про що мрієте?

— Щоб Україна нарешті вийшла з кризи. Коли збираємося з українцями — тільки про це й розмови. Україна для нас, цитуючи Тараса Шевченка, «неначе цвяшок, в серце вбитий». Розумію, що за день чи два неможливо щось змінити, тому мусимо спільно трудитися для майбутнього нашої держави.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , , , ,

Нещодавно опубліковане

Нині в Україні відсутні нормативно-правові акти, які повинні регламентувати можливості теплопостачальних підприємств повною мірою враховувати витрати теплової енергії на функціонування систем рециркуляції гарячої води (включно з круглорічним опаленням ванних кімнат рушникосушками та рециркуляційними стояками), проводити розподіл обсягів фактично спожитих послуг з постачання гарячої води та теплової енергії на функціонування системи рециркуляції між всіма мешканцями багатоквартирних житлових будинків, проводити нормування та включення у собівартість послуги з постачання гарячої води технологічно неминучих втрат води у системах гарячого водопостачання...


Рубрика: , , Опубліковано: о 20:00


Міського голову Тернополя Сергія Надала підтримали місцеві та загальноукраїнські ЗМІ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


«Сусіди прихопили частинку моєї ділянки, встановили огорожу на моїй землі, обрізали по самій хаті…» — ледве стримує сльози Галина Барнай із Кременця...


Автор: Рубрика: , , , Опубліковано: о 16:05


Рекордну протяжність державних доріг оновлюють на Тернопільщині у 2020 році – 162,1 кілометра. Вперше за кілька десятків років повністю ремонтують напрям Тернопіль – Заліщики, дорогу в Ланівцях, завершують маршрут Тернопіль – кордон з Рівненщиною...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 15:51


Хронологія подій довкола включення Тернополя до червоної зони...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 15:35



Теми дня
12 Серпня
11 Серпня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео