Понеділок, 05 грудня 2022
• Біля Почаєва урочисто перепоховали десятьох воїнів УПА • Підробив документи про ремонт опалення в лікарні. На Тернопільщині засудили підприємця • Ні генераторів, ні коштів: шахрай ошукав мешканця Тернополя на 50 тисяч гривень • У Тернополі на переході автомобіль збив маму з візочком • Як отримати допомогу за електронним лікарняним • На Тернопільщині презентували інформаційно-аналітичну систему, що створює нові можливості для шкіл • Вдвічі менший урожай і непрогнозована посівна: ситуація із зерном в Україні • “Прошу суд зняти з мене браслет, оскільки є перебої з електроенергією” • Перерахунок пенсій у грудні: кому і на скільки підвищать виплати? • У Тернополі працюють десять пунктів обігріву • У Почаївській лаврі знайшли матеріали проти України • Із присвятою Збройним силам України! У Тернополі виступить Капела бандуристів • Замість ялинки – хатинка святого Миколая • Мобільні зупинки-укриття у Тернополі мають сертифікати відповідності • Велосипедист переїжджав у темряві дорогу… • У Тернополі планують розгорнути 12 стаціонарних пунктів обігріву • 8000 світловідбивальних стрічок-флікерів отримали маленькі тернополяни • Незаконно вивозили за кордон військовозобов’язаних • Справжнє обличчя війни • Шахрай поцупив із банківського рахунку 35 тисяч гривень
Коронавірус забрав життя Галини Слюзар

Автор: Опубліковано: 22 Жовтня о 13:27 325


«Чому?! Відповідь знають лише Небеса»




.


Коронавірус забрав життя вчительки Української гімназії ім. І. Франка Галини Слюзар…
Ця жахлива звістка сколихнула минулого тижня не лише Тернопіль, де знають і шанують відому в нашому місті родину Слюзарів, а й торкнулася болючим відлунням різних куточків України й закордоння, куди порозліталися учні Галини Рудольфівни.
Красива шляхетна жінка, талановита вчителька, берегиня великої дружної родини, надзвичайно добра людина… Чому ж саме вона?! Ця пекуча думка ще довго не даватиме спокою родині і близьким. Адже одужують і 90-річні, а їй назавжди залишилося 64. Ніколи важко не хворіла, не мала складних супутніх захворювань, ще всередині вересня, не підозрюючи нічого лихого, із завзяттям та енергією працювала в улюбленій школі, а вже 15 жовтня, після свята Покрови Пресвятої Богородиці, відійшла у засвіти.

Уже стало краще, а потім – два тижні в реанімації…

Наприкінці вересня пані Галина разом із чоловіком Володимиром занедужали. Спочатку здавалося – банальна ГРВІ. Тиждень лікувалися вдома, консультувалися з фахівцями у телефонному режимі. Уже стало легше, температура спала.

Аж раптом через день – знову піднялася. Зробили тест, який в обох підтвердив коронавірусну інфекцію. Комп’ютерна томографія показала, що у нього уражено 6% легень, у неї – 55%. Продовжили лікування в одній з тернопільських лікарень. Пан Володимир поступово почав одужувати, а пані Галині ставало все гірше. Не допомагали ні ліки, ні зусилля місцевих, ні консультації столичних спеціалістів. Два тижні жінка перебувала у важкому стані в реанімації під кисневою маскою, та, попри те, всі сподівалися і вірили, що її організм таки переможе вірус. Вона дуже хотіла жити, вона боролася! Пана Володимира вже готували до виписки, та, наче щось відчуваючи, він категорично мовив: «Я без Галі додому не поїду.»
15 жовтня, в обід, її не стало. Через кілька годин він повернувся додому – без Галі…

Чому відбувається саме так – один навіть не відчує коронавірус, а в іншого він забирає життя, – наразі достеменно не може сказати ніхто. У пані Галини не було складних супутніх захворювань, лише легкий ступінь гіпертонії, яку вона завжди тримала під контролем. Чому вірус вразив її організм? Що це – особливості імунної системи чи генетична схильність? Схожих запитань десятки. Та очевидно одне: усі ми, у тому числі й лікарі, зіткнулися з новою підступною хворобою. І досі немає ефективного препарату для лікування саме коронавірусної інфекції. Як і досі немає лікування, що може швидко допомогти пацієнту, тому він потребує тривалої госпіталізації: хвороба триває довго, і на 8-13 день стан пацієнта може погіршитися, незважаючи на все лікування. Так, 80% переносять коронавірусну інфекцію у легкій формі. Але ж залишаються ще 20%. І ніхто не знає, до якої з цих груп він може потрапити. Тож, попри величезний біль втрати, родина Галини Слюзар закликає тернополян: не легковажте!

«Сотні учнів пішли у світ з її мудрими настановами творити добро»

– «Наша Галюся» – так називали її ми, однокурсники, з якими єднала міцна дружба 47 років, – згадує найкраща подруга пані Галини Марія Нова, яка працює вчителькою української мови та літератури і заступником директора з навчально-методичної роботи Української гімназії ім. І. Франка. – Любов до рідного слова і мрія сіяти його серед людей привели цю романтичну синьооку довгокосу дівчинку з с. Ліски, що біля м. Збаража, до Львівського університету ім. І. Франка, де серед ровесників-однодумців вона вирізнялася чарівною українською вродою, щирим серцем, чуйністю, наполегливістю і старанністю в навчанні. Із захопленням танцювала в університетському ансамблі «Черемош», майстерно грала в драматичному гуртку під орудою артиста Львівського драматичного театру ім. М. Заньковецької О. Б. Гринька, завзято збирала книги у власну бібліотеку.

 

У Львівському університеті Галина здобула не лише омріяну професію, а й знайшла кохання на все життя. У лютому 1978-го року народилася перша донечка. Назвали її Іванна – на честь чоловікової матері, яку дуже любила і шанувала. Саме свекруха допомогла молодому подружжю, коли у грудні того ж року Господь подарував їм Віру, Надію і Любов – трійнят-красунечок. Уявіть лише, як доводилося їй, 22-річній, з чотирма немовлятами, та ще й у ті часи – без підгузків, мультиварок, «розумних» іграшок та інших надбань сучасності. Впоралася «на відмінно»! Донечки підростали, успадковуючи мамину зовнішню і духовну красу, мудрість, доброту і людяність.

Вона реалізовувала себе не тільки як мама та дружина, а й розвивалася професійно: перші кроки становлення – в Тернопільській середній школі
№ 15, потім – школа № 11, а з 1989 року – Українська гімназія ім. І. Франка, де стала високим професіоналом учительської справи.

– Галина Рудольфівна була Справжнім Педагогом, бо тісто вчительського хліба місила на безмежній любові до дітей, до української мови і літератури, до самої освітньої справи, – зауважує її подруга Марія Нова. – 25 років була ватажком словесників гімназії, багато років очолювала методичне об’єднання вчителів-філологів міста, була учасницею численних творчих груп, автором багатьох методичних розробок, багаторічним редактором гімназійного часопису «Животоки». Учителювання було для Галини Рудольфівни не просто роботою, а покликанням, служінням, виконанням її місії на землі.

Для нас, її колег, вона стала взірцем Учителя, бо, крім глибоких знань, широкої ерудиції, уміння по-сучасному перебудовувати навчання, володіла особливим педагогічним тактом, почуттям міри, умінням відчувати порухи дитячої душі, у найделікатніший спосіб діяти в складних ситуаціях. Класичне «серце віддаю дітям» – це про неї.

І гімназисти відчували це, знали, що її вимогливість – з любов’ю, справедливість – з доброзичливістю, послідовність – з чесністю, що вона розуміє їх, поважає, завжди підтримає у важку хвилину. Бог наділив нашу Галину Рудольфівну багатьма чеснотами. Була людиною рідкісної порядності й шляхетності, доброти й милосердя, як ніхто, уміла прощати. Справжня аристократка духу. Сотні учнів пішли у світ з її мудрими настановами творити добро, жити правдиво, любити все своє, українське.

А ще вона була Берегинею великої дружної родини – донечки подарували онуків Володю, Тарасика та Софійку, для яких була і другом, і вчителькою, і найріднішою порадницею, віддавала їм усю свою любов.

– Наша Галюся була дивовижною подругою – щирою і вірною, готовою порадіти, кинутися на допомогу, порадити, поспівчувати. Як тяжко казати мені слово «була», а ще болісніше усвідомлювати, що ти, дорога моя Подруго, на цьому світі вже відбула, – не стримує сліз пані Марія. – Чому?!. Відповідь знають лише Небеса.

«НОВА Тернопільська газета» глибоко сумує і висловлює щирі співчуття Володимирові Климентійовичу Слюзару, усій родині Галини Рудольфівни. Хай Господь оселить її душу в найкращих куточках Небесного Царства, яке вона здобула своїм натхненним служінням людям.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

30 листопада у селі Лідихів Почаївської громади Кременецького району відбулося урочисте перепоховання десятьох воїнів Української Повстанської Армії, які загинули восени 1944-го неподалік цього населеного пункту в бою з московськими окупантами...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:38


Цьогоріч українці вже отримали понад 13 мільярдів гривень лікарняних і декретних допомог від Фонду соціального страхування України. ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 21:37


Фонд соціального страхування України продовжує гарантувати державний страховий захист у повному обсязі для всіх українців – зокрема для тих працівників, чиї роботодавці не можуть дотриматись процедури нарахування лікарняних через бойові дії...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:12


Попри вимушену евакуацію за кордон, українські працівники не втрачають свого права на соціальний захист та забезпечуються допомогами від Фонду соціального страхування України. Зокрема, для застрахованих осіб, які виїхали за кордон через війну, ФССУ фінансує лікарняні та декретні допомоги...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:06


З початку війни на підприємствах України зафіксовано 728 постраждалих внаслідок бойових дій працівників (+26 за останній тиждень)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:58



Теми дня
4 Грудня
1 Грудня
30 Листопада
29 Листопада
28 Листопада