Наш земляк, талановитий музикант, композитор, автор пісень та виконавець, був одним із музичних продюсерів «Х-фактора», співпрацював із багатьма відомими артистами, серед яких Ірина Білик, Оля Полякова, Наталя Валевська, Катя Бужинська, Гайтана та багато інших. А переїхавши п’ять років тому до Чикаго, заснував там студію звукозапису та українське радіо URC Radio, яке популяризує сучасну українську музику за океаном. 

– Я – людина дії, – зазначає Олександр. – Не люблю, коли кажуть, що мені пощастило… Як на мене, у роботі немає такого поняття, як «пощастило» – коли людина багато працює, однозначно буде результат. Визначте напрям, у якому хочете рости і розвиватися, працюйте, вчіться новому – і вам обов’язково «пощастить». Якщо ж сидіти на дивані в телевізорі чи телефоні, то не пощастить. (Сміється, – авт.) Зі свого досвіду скажу, що найкраще «щастить», коли працюєш по 16-17 годин на добу…
«Катя Бужинська запропонувала заспівати дуетом»
– Олександре, ви – із творчої кременецької родини…
– Мама Тетяна – відома художниця, викладач Кременецької КОГПА ім. Тараса Шевченка. Батько Іван – теж професійний художник, проте залюблений ще й у музику, і цією любов’ю він щедро поділився зі мною. Уже з 12-ти років я поділяв з ним його хобі – ми разом грали по ресторанах та весіллях, і для мене, малого, це був неймовірний досвід і неймовірна школа! А далі пішло-поїхало: музична школа, музучилище, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв… Коли вирішив пов’язати своє життя з музикою, батьки мене підтримали. «Музикант ніколи не залишиться без шматка хліба», – казав мені тато. І він мав рацію – коли я осів у Києві, у мене з’явилася там власна студія звукозапису і з цього я жив. А вже після переїзду до Америки з’явилися додаткові напрямки, в яких працюю, зокрема, ІТ, і музика трішки відійшла на другий план, але, тим не менше, вона присутня в моєму житті…

– Ви – автор і композитор багатьох пісень, співпрацювали із багатьма відомими артистами, серед яких – Ірина Білик, Катя Бужинська, Гайтана…
– А також Дзідзьо, Оля Полякова, Наталя Валевська, – зрештою, щоб перелічити усіх, з ким я працював, не те, що статті, а цілої газети не вистачить (сміється – авт.). Мабуть, немає у нас на естраді того, з ким би я не працював: починаючи із метрів естради і відомих топових артистів – і до артистів молодого покоління. Я багато років пропрацював у музичній сфері, свого часу був одним із музичних продюсерів першого вокального талант-шоу «Х-фактор» на телеканалі СТБ.
У 2012 році я отримав пропозицію попрацювати в Москві зі співаком Олександром Сєровим – був не лише студійним, а й концертним звукорежисером, ми разом багато гастролювали, але у 2014 році, з початком війни на Сході, я завершив нашу співпрацю і повернувся до Києва.
Так склалися обставини, що я, працюючи із багатьма співаками та співачками, сам залишався за лаштунками, присвятивши себе продюсерській роботі та роботі в студії. А у 2014 році випустив перший власний сольний альбом, де я і автор текстів, і композитор, і виконавець, і музичний продюсер – як кажуть, і швець, і жнець)). Більше я не чоботар без чобіт (сміється – авт.). Раніше ніколи не думав про те, що хочу співати, але з часом зрозумів, що це – теж моє… Як виконавець я дебютував на сольному концерті Олександра Сєрова у концертному залі «Україна» в Києві у 2013 році – я тоді працював у нього на клавішах і він дав мені можливість виконати сольний номер під час концерту. Я вдячний йому за те, що він мене трішки «підштовхнув» і я відчув цю неповторну атмосферу, коли тебе слухає публіка у залі, відчув, що моя творчість подобається людям, і подумав – а чому б і ні? Альбом вийшов дуже оригінальним, з хорошими піснями із глибокими сенсами та цікавими мелодіями і я найближчим часом планую його перевидати у дещо новій інтерпретації. Окрім того, записав цікавий дует із Катею Бужинською на пісню «Вічно кохати». Із цією піснею вийшла цікава історія: у мене була мелодія, а мій товариш і партнер по творчості – поет і продюсер Євген Рибчинський написав на неї дуже гарні, життєві слова. Цю пісню ми показували багатьом артистам, пропонували її Ані Лорак, але композиція так і не знайшла свого виконавця, видно, ще не настав її час. А потім її почула Катя Бужинська і зацікавилася: «А хто співає «тему»? Дуже цікавий голос…» На що Женя їй каже: «Це сам автор співає. І після цього Катя запропонувала мені заспівати цю пісню дуетом – так ми і записали її і навіть виконували «Вічно кохати» разом на концерті у палаці «Україна». У 2015 році у зв’язку із переїздом до Америки у мене був певний період творчого затишшя, хоча навіть у перший рік перебування там я написав пісню на вірш поетеси Лариси Архипенко, яку потім купив співак Олександр Малінін – вона йому дуже сподобалася і нині є однією з найпрослуховуваніших у його альбомі.

«Заснував українське радіо в Чикаго, щоб популяризувати сучасну музику»
– В Америці ви вже більше п’яти років – що привело вас сюди і що виявилося найважчим одразу по приїзді?
– В Україні я уже мав свою успішну справу, реалізовувався в творчості, мав друзів та зв’язки у шоу-бізнесі. Було багато можливостей, але я обрав для себе вихід із зони комфорту і захотів ризикнути, створюючи щось нове, тож поїхав до Америки за новими обріями та новими перспективами. Труднощів було багато – було потрачено багато нервів, ресурсів – фізичних, моральних та матеріальних, але нині я розумію, що воно того вартувало. Трохи знав англійську – хоча уже тут, в Чикаго, пошкодував, що не досить активно вивчав її в Україні. А ще відразу по приїзді мені пощастило потрапити у безкоштовний коледж «College of Lake County», де я навчався два роки.
Нині у мене дві компанії – одна у сфері ІТ, а друга – у сфері музики: студія звукозапису BeatBeMusic – перша українcька студія звукозапису у CША. І як же без співу? Щоб не сумувати за живими виступами, працюю ще й як музикант, виступаючи наживо на різних святах.

– Можливо, і англійською незабаром щось напишете?
– Англійською я вже написав кілька пісень, але ще працюю над ними, перш ніж випустити «в світ» – проте обов’язково буду пробувати і отримувати такий досвід. Загалом я уже мав тут кілька англомовних музичних проєктів на різних платформах, один із них навіть пробував подати на номінацію «Греммі» – а я, до речі, є членом академії Grammy – одним з лише трьох українців, котрі входили до цієї престижної організації за всю історію існування академії.

– А ще ви заснували URC Radio, яке популяризує сучасну українську музику за океаном…
– Коли я приїхав у Чикаго, у місцевої української діаспори майже не було свого медіапростору, а те радіо, яке було, крутило дуже мало сучасної музики. От я і задумався, як це виправити, і вирішив зробити щось своє – так народилося URC Radio – Ukrainian radio in Chicago. Воно популяризує насамперед україномовну музику, більше того, ми даємо можливість молодим артистам показати себе і знайти свого слухача. Радіопроєкт – це дуже непросто, і я тішуся, що власними силами і за сприяння партнерів мені вдалося вивести URC Radio на певний рівень. Спершу нам було дуже нелегко, адже бракувало відповідних професіоналів у цій сфері, коли не могли знайти ведучих, мені доводилося навіть самому виходити в ефір…
«Я – із Кременця, дружина – з Чорткова, а зустрілися ми у Чикаго»

– А ще спільна любов до музики поєднала вас із дружиною – також співачкою…
– Тут теж була цікава історія. (Сміється – авт.) Я – із Кременця, дружина – з Чорткова, а зустрілися ми… у Чикаго! Ми з Оленою разом працювали у місцевому ресторані, згодом спільно записали дует – з цього дуету і розпочалося наше творче спілкування і наша історія… Цитуючи одну із наших пісень – “Cоло, грали ми соло, тепер – один акорд…” Саме пісню «SoLo» – на мою музику і текст кременецького поета Павла Старуха – ми презентували місяць тому в особливий день – День народження моєї коханої. Це був мій сюрприз і мій подарунок для неї!