Понеділок, 03 серпня 2020
• Шахраї видурили в пенсіонерки 100 тисяч гривень через “грошову реформу” • На Кременеччину привезуть картини Тараса Шевченка • На Тернопільщині за добу 27 випадків зараження на COVID-19 • Сергій Надал: “Тернопіль хочуть взяти у карантинну блокаду” • Чому літо не “вбило” коронавірус? • “Дзвони Лемківщини” через карантин відбуваються в онлайн форматі • Медикам і водіям “швидкої” піднімуть зарплати • Директори тернопільських шкіл танцювали на набережній! • Перший ремонт за 50 років. У Хоросткові капітально оновлюють школу • Депутати міськради дадуть оцінку законності постанови щодо віднесення Тернополя до «червоної» зони • Випускний-2020: сукня з 100-метровим шлейфом, маски і дистанція (фоторепортаж) • Тернопіль внесли до червоної карантинної зони • Через карантин потяги не зупинятимуться у Тернополі • COVID-19 на Тернопільщині: із 3035 хворих 1796 одужали • Мешканець Тернопільщини втретє захворів на “коронавірус” • На Борщівщині зіткнулися мотоцикл та іномарка • Як відбуватиметься навчання в школах з 1 вересня? • Богданчика виховує тільки бабуся. Нині він потребує допомоги… • Найкращі квіти з доставкою у Тернополі та області • Українцям відкриті для відпочинку кордони 6 країн
Лариса Миргородська: «Маєш маму, маєш чоловіка і не шукай собі подруг»

Автор: Опубліковано: 29 Жовтня о 14:00 176


Тернопільська поетеса і радіожурналістка Лариса Миргородська перестала звертати увагу на плітки та інтриги, намагається не говорити про стосунки.


ВІЗИТКА

 Лариса Миргородська народилася і виросла в Тернополі. Фах журналіста здобула у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Перед тим закінчила Тернопільський приладобудівний інститут ім. Івана Пулюя (тепер — Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя). Спеціальність інженера-механіка згодилася тільки для підготовки журналістських матеріалів. Допомагають у журналістиці й попередні професії — лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу і мікробіолога. Нині — на посаді завідуючого відділом ТВО радіопрограм філії ПАТ Національної суспільної телерадіокомпанії України «Тернопільська регіональна дирекція».  Співпрацює зі щоденною всеукраїнською газетою «День». У 2016-ому як поетеса дебютувала збіркою «В оркестрі дня». Пісню на слова Лариси Миргородської  «Незнайомка в капелюшку» написали композитор і виконавець Василь Дунець, Ігор Бойчак з Теребовлі, Юрій Левандовський з Кременця.


Тернопільська поетеса і радіожурналістка Лариса Миргородська перестала звертати увагу на плітки та інтриги, намагається не говорити про стосунки. Уникає бесід і про гроші – вважає, що від цього їх не побільшає. Про політику не дискутує, бо для неї це однаково, що переливати з пустого в порожнє.  Її сенс – у моральному прогресі.  Вона мріє відкрити у Тернополі кафе для бідних, які могли б там харчуватися безкоштовно. Нині Лариса розповідає «НОВІЙ…» про власний стиль життя, про погляди на стосунки між чоловіком і жінкою, про мрії і поетичну збірку «В оркестрі дня».

— Нині змістилися традиційні ролі чоловіка й  дружини, — розмірковує Лариса. — Жінка може мати кілька освіт. Головне, щоб чоловік любив свою дружину, дітей, дбав про них. А щодо вищої освіти, то це добре, але не обов’язково і вона аж ніяк не додає людині порядності, інтелігентності, як іноді вважають. І ще, на мою думку, чоловік і тільки чоловік має бути головним у сім’ї.

— Що таке любов?

— Скажу словами з першого послання апостола Павла до коринтян: «Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!»

Ідеальна пара — це коли чоловік і жінка щасливі від того, що вони разом.

— Що думала про дружбу колись і що думаєш тепер?

— У 15-ть думала, що друзів може бути багато і не вірила вчительці етики, що так не буває. Згодом зрозуміла, що вона цілковито права.  Моя добра знайома якось мені сказала: «Маєш маму, маєш чоловіка і не шукай собі подруг». Напевне, вона знала, що говорить. Але подруги у мене все ж є.

— Ти вмієш пробачати?

— Раніше дуже ображалася і довго переживала образи, тепер на все намагаюся дивитися по-філософськи і згадую слова папи Іоанна XXIII, який говорив, що людина слабка. Зрештою, я теж людина. Більше переживаю, якщо когось можу образити.

— Довіряєш людям?

— Не всім.

— Скільки років хотіла б прожити?

— До глибокої старості і при доброму здоров’ї та світлому розумі, щоб зробити якнайбільше добра. Цього ж бажаю моїм найдорожчим людям і всім-всім-всім. Але на все — воля Божа.

— Який для тебе був найскладніший період у житті?

— Коли пішов із сім’ї батько. Так мені, 11-ій дівчинці, здавалося, коли батьки розлучилися. Тепер розумію, що найстрашніше сталося тоді, коли тато пішов у засвіти в листопаді 2015-го. А тому, якими б не були непорозуміння, потрібно прощати, знаходити час для зустрічей, аби потім не жалкувати, що втрачене щось важливе.

— Як треба жити, щоби бути щасливим?

— Аби бути щасливим, треба, щоб на першому місці у житті завжди був Бог. «Без Бога — ні до порога», — вчила і наголошує тепер моя мама. Коли віддаєш ситуацію у руки Богові, тоді все добре. У цьому переконана з власного досвіду. Людина без Бога не може нічого. Почуваюся щасливою у храмі, в святих місцях, поряд зі своєю сім’єю, рідними, друзями, отримую задоволення від творчості, від своєї роботи, бо вона теж творча.

— Твоє життєве кредо?

— «Милосердя — вище справедливості», «Дивися на себе і вистачить з тебе».

— Чи визнаєш свої помилки? 

— Визнаю, бо інакше не можна говорити про духовний прогрес.

— Ти педантична людина?

— Радше творча. Надто вимоглива до себе і до людей, з якими  в нас спільна робота. Напевне, це не дуже добре, але в тому я перфекціоніст. У побуті ж люблю комфорт.

— Чи вибаглива у виборі одягу?

— Головне — пам’ятати, що зустрічають за одягом.

— Які маєш уподобання в їжі?

— Я за здорове харчування. Але ще три роки тому без міри їла шоколад і шоколадні цукерки. Чоловік навіть ховав їх від мене і видавав «норму», бо могла з’їсти навіть кілограм одразу. Ні, він не шкодував їх для мене, а просто дбав про моє здоров’я. Але я шукала схованку з цукерками по всій квартирі, мов алкоголік пляшку (усміхається). Намагаюся не вживати майонезів, кетчупів і всіх тих смаколиків, що пропонує сучасна харчова промисловість. Найкраще — сільські продукти з ринку, городина з присадибної ділянки. Це, як кажуть лікарі, безпечніше для здоров’я.

— Що робиш, коли в тебе поганий настрій?

— Ходжу по магазинах. Але це не означає, що обов’язково щось куплю.

— Чому, на твою думку, українці не живуть так добре, як за кордоном? Справа тільки в економіці?  

— Не тільки в економіці. Ідучи на ринок, вже готова до того, що там, привітно усміхаючись, мене обважать, «підсунуть» зіпсуті фрукти, овочі… Коротко кажучи, у верхах ми маємо яскравих представників нашого суспільства. У них просто можливості більші. Отож, щоби в Україні відбулися позитивні зміни, треба кожному почати із себе.

— Чим доводиться жертвувати, працюючи у журналістиці?

— Хотілося б більше приділяти уваги рідним. Був випадок, коли мій чоловік просив зробити котлети, а я відповіла, що терміново маю дописати статтю в «День». Теорія, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, дієва. Мій чоловік тішиться, коли у вирі журналістських буднів знаходжу час приготувати щось смачніше, аніж з розряду щоденних страв з гарніром.

— Що тобі не вдавалося на перших порах роботи на радіо? 

— «Добродій» — так називалася моя перша тематична передача, яку запропонував тодішній  директор обласного радіо Богдан Олексійович Грабовський. Як виявилося, проблема — знайти справжніх добродіїв.

— В яких людей найчастіше береш інтерв’ю? Є якийсь принцип добору?

— Як каже один колега, його диктофон не хоче писати, коли той, у кого береш інтерв’ю, говорить неправду. Намагаюся вибирати не марнословів, а людей справи, які направду люблять свою країну, тих, хто може донести до суспільства щось мудре. Люблю спілкуватися з простими сільськими людьми, в яких мудрості, інтелігентності більше, ніж у декого з трьома вищими освітами.

Згадую бабцю Параскеву Джобу зі Мшанця Зборівського району, яка у вісімдесят почала писати вірші. Тоді, коли ми з нею познайомилися, їй вже було 88. І це не були примітивні віршування, а досконала сатирична поезія з виваженими думками.

От, до прикладу, відомий майстер з рогозоплетіння із села Млинівці Кременецького району Василь Казновецький. Усі знають цього колоритного чоловіка у крислатому брилі як постійного учасника фестивалів народних умільців, але навряд чи багатьом відомо про те, що він, коли розпайовували колгоспне майно, взяв на пай … занедбане погруддя Тараса Шевченка. У колгоспі, названому на честь Кобзаря, за довгі роки так і не спромоглися  встановити погруддя, а Василь Миколайович подбав про реставрацію і поставив за власні гроші. Поряд купив хату для облаштування музею старожитностей. На відкритті пам’ятника політики зробили собі піар, але їхні обіцянки допомогти коштами облаштувати довколишню територію так і залишилися обіцянками, на жаль.

А взагалі щодо принципу вибору тих, в кого брати інтерв’ю, то дуже влучно сказала, звертаючись до журналістів, головний редактор всеукраїнської газети «День» Лариса Івшина: «Не робіть дурних людей відомими».

— Що тебе дратує в людях? А які риси найбільше цінуєш?

— Не можу сказати, що когось не люблю. Як кажуть, згадайте, що і ви не ангел. Але не подобається, коли люди лукавлять, поводять себе нахабно. Ціную відвертість, але не безтактність. Дехто ці поняття плутає.

— Про що мрієш?

— Хочу писати книжки, читаючи які, люди ставали би кращими. Дебютна поетична збірка «В оркестрі дня», яку мені дав Бог написати і видати, сподіваюся, такою є хоча би трішки. Маю кілька нових проектів, але наперед не хочу про це говорити. А ще моя мрія — відкрити кафе, щоб там могли би харчуватися бідні безкоштовно. Але таких грошей в моєї сім’ї немає.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Нині двоє жінок 1987 та 1989 років народження та їхній спільник – водій автомобіля, 1984 року народження затримані в порядку статті 208 КПК та перебувають в ізоляторі Старокостянтинівського відділу поліції, адже останній їхній злочин оперативники задокументували саме на території цього району Хмельниччини...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 14:52


Забезпечення охорони унікальних полотен Тараса Шевченка – про це йшлося під час робочої зустрічі директора Кременецького краєзнавчого музею Андрія Левчука, очільника тернопільської поліції Олександра Богомола та керівника Управління поліції охорони області Олега Іващенка. Виставку акварелей організатори планують провести восени...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 14:43


Станом на 03 серпня 2020 року в Тернопільській області за результатами досліджень методом ПЛР – у 3113 випадках діагноз лабораторно підтверджений (2847 дорослих, 266 дітей), з них 39 летальних. Видужало 1828 осіб...


Рубрика: , Опубліковано: о 11:00


Рішення про внесення Тернополя до "червоної зони" карантинних обмежень є політичним, заявив міський голова Сергій Надал...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 16:29


Лікар-інфекціоніст з Київської міської клінічної лікарні Євген Дубровський прокоментував особливості циркуляції вірусів в різних погодних умовах...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:13



Теми дня
3 Серпня
2 Серпня
1 Серпня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео