Субота, 26 вересня 2020
• Спогади про справжню людину • «Червоні дороги»: в Україні вперше зазвучала пісня про ДТП • Завершено перший етап облаштування нового надземного пішохідного переходу • Остання мандрівка Карпатами… • Від важкої недуги померла директорка Рекшинського НВК Оксана Заяць • Урядовці «кришують» контрабанду ліків від COVID-19, а натомість звинувачують місцеве самоврядування у збільшенні хворих • Західноукраїнський національний університет об’єднав науковців світу під час Другого Міжнародного Тижня! • Віктор Овчарук: «Упродовж усієї каденції обласна рада активно працювала, щоб зробити медичні послуги якіснішими та доступнішими» • Від нас пішла Легенда… • Вбили завучку Тернопільської ЗОШ №11… • Президент побував у новому дитячому садочку в Білій • Володимир Зеленський на Тернопіллі: відкрив «Водну арену», тестував ремонти доріг і взяв участь у представленні Стратегії розвитку • Які роботи завершили у Парку Національного відродження • На бульварі Д. Галицького тривають роботи з облаштування бювету • 3000 закоханих пар скористалися у Тернополі сервісом «Шлюб за добу» • У Тернополі триває облаштування нових зупинок громадського транспорту • COVID-19 на Тернопільщині: 197 випадків захворювання за добу, два – летальні • У церкві в Зборові унікальний різьблений і кований іконостас • 5 рецептів пікантних заготовок зі слив • Уже подали 16 проєктів на «Громадський бюджет 2021» Тернополя
Легенда, яку варто переповідати

Автор: Опубліковано: 17 Вересня о 16:00 20


Історія різних спортивних змагань і єдиноборств відходить у сиву давнину, коли нашим пращурам було зовсім не до олімпійських принципів чесної боротьби, а гостро стояло одне-єдине питання: вижити.


Приміром, метання списа у легкій атлетиці — це пряме відсилання до часів, коли від влучного кидка залежало, житимеш ти чи сконаєш від голоду. У боротьбі та боксі цей мотив виживання проявляється чи не найбільшою мірою.

Предтечею сучасного футболу, доводилося чути, була мила традиція древніх кельтів завзято копати відрубані голови переможених ворогів. Побоїща на хокейних аренах і реакція на них глядачів часто нагадують гладіаторські бої. Американський футбол узагалі називають видом спорту, де немає переможців — є лише ті, кому вдалося уціліти. Зрозуміло, нова епоха надає усьому цьому лоску цивілізованості, доповненого яскравими брендами спортивної екіпіровки і усілякими новітніми технологіями. Вишколені масажисти підготують м’язи атлетів до майбутнього старту чи поєдинку; потовченого боксера в перерві між раундами обмахають фірмовим рушником (якщо ще раніше не доведеться викинути його на ринг на знак визнання поразки); знеможеному на довгій дистанції бігуну дбайливо подадуть стаканчик з глюкозою…
Оцього рятівного стаканчика не знайшлося кому подати грецькому воїну Філіпіду, який рівно 2508 років тому, 12 вересня 490 року до н. е., приніс в Афіни радісну звістку про перемогу еллінів над персами. Приніс і — помер від знемоги і крововтрати. На відміну від нинішніх атлетів, він не дотримувався тренувального циклу, раціонального режиму харчування і відпочинку, а перед своїм легендарним забігом узяв участь у жорстокій 6-годинній битві з противником, який значно переважав за чисельністю грецьке військо. А відразу ж після перемоги, поранений і знесилений, щодуху побіг в Афіни, мешканці яких зі страхом і слабкою надією очікували на вирішення їхньої долі. Мабуть, його сили підтримувало й те, що першим принести звістку про перемогу вважалося великою честю. Згідно з переказами, добігши до міста, мужній воїн устиг крикнути: “Радійте, афіняни, ми перемогли!” і впав бездиханним. 42 кілометри 195 метрів — саме стільки довелося пробігти сміливцеві, наділеному, до того ж, ще й великим почуттям відповідальності перед співвітчизниками. Саме стільки й складає дистанція марафонського забігу на сучасних легкоатлетичних змаганнях. Почув я цю історію ще підлітком від тренера з легкої атлетики, якого досі згадую з вдячністю. А я сам нещодавно переповів її допитливому сусідському хлопчикові. Отаким чином і передаються з покоління в покоління легендарні оповідки.
Ця легенда — красива і хвилююча. І варта того, щоб її передавати й передавати…


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Минає 9 днів світлої пам’яті з дня непримиренної втрати для Тернопільщини та усієї країни Людини високого неба, умілого керівника, вірного та чесного друга, надзвичайного патріота України, люблячого батька та дідуся ОЛЕКСАНДРА СТАДНИКА...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 20:57


Нещодавно виконавці Пуританин та Форта презентували першу в Україні гостросоціальну композицію про дорожньо-транспортні пригоди...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 15:49


У Тернополі на вул. 15 Квітня (поблизу Збаразького кільця) тривають роботи з облаштування нового надземного пішохідного переходу...


Опубліковано: о 14:39


Ігорю Поповичу було лише 46 років...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 12:31



Теми дня
25 Вересня
24 Вересня
23 Вересня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео