Неділя, 24 червня 2018
• «Чорний ліс» — вишнева спокуса • Чужа дружина хороша на відстані • Меморандум про відзначення наступного року 100-річчя Чортківської офензиви підписали представники Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей • Виставка тернопільського художника «відчинила» столичні Золоті Ворота • Грудьми — на Америку! Українська модель підкорює США • До друку готують книгу пам’яті про Богдана Хаварівського «Усі ми будемо в архіві…» • Тернопільська область долучилася до проекту Марини Порошенко із впровадження інклюзивної освіти • «Ні — поліцейському свавіллю!» • Олег Тягнибок: «Цей день – це свято української перемоги!» • На двох колесах через Америку! • «Артемка можна було врятувати, якби лікарі вчасно поставили діагноз…» • «Союзянки – це Українки з великої літери» • У Києві тепер росте дерево пам’яті Сергія Сірого • Стриптиз для «леді Ю»: перед Тимошенко оголився чоловік • «Не хотів бути «диванним» патріотом!»Після важкої недуги відійшов у засвіти учасник АТО Михайло Марчук із Ланівців • Сесія Тернопільської міськради: депутати підтримали талановитих випускників і розглянули ще майже 300 питань • Тернополянин хотів стати канадійцем завдяки… OLX • Про вбивство на Борщівщині розповів… 9-річний хлопчик • Маргарита Басалига: «В мене все є і я щаслива? Ні! Я щаслива – і в мене все є» • Голод – їхня зброя!
Людмила Островська: «Чоловіки роблять нас сильнішими: і своєю присутністю, і відсутністю»

Автор: Опубліковано: 13 Квітня о 14:00 25


Тернопільська журналістка Людмила Островська щиро дивується, чому в Україні звикли нарікати, осуджувати, кепкувати.


Вона бачить багато хороших змін. Дуже любить журналістські поїздки Україною. Мандрує світами. Шукає розуміння інших і себе. Закохана у життя і дорогу. «НОВІЙ…» розповіла, що її зігріває навіть у найлютіші морози.

— Більшість людей  вбачає своє щастя в матеріальних благах. А ви?

— Звичайно, ми отримуємо певне задоволення від нового автомобіля чи мобільного телефону, але це відчуття дуже швидко минає. Як на мене, по-справжньому щасливою людину роблять не речі, а відчуття. Від стосунків, від обміну інформацією, від мрій і бажань. Для мене важливо пам’ятати,  як купувала квиток на заплановану подорож, як бронювала готель, повідомляла друзів про приліт і відзначала в календарі наближення потрібної дати. Ось саме ці відчуття очікування невідомості змушують серце частіше битися. До речі, щасливими роблять і очікування поїздки додому, туди, де вже навіки лишилася родина, але ще є там близькі люди, які чекають. Надихає бентега, коли бачу  їхні радісні обличчя через вікно авто чи поїзда.

— Це і змушує не сидіти на місці?

— Навіть не знаю, що змушує збиратися в дорогу…  До речі, поїздки не кожного допускають до себе. Я люблю вистояні  подорожі. Завдяки  їм у нас з’являються спогади, здатні зігрівати душу навіть у найлютіші морози. Це потужний енергетичний заряд від побаченого, який живить внутрішньо. Мені кажуть, що я світитися починаю, коли повертаюся з далеких чи близьких мандрів.

Я дуже люблю журналістські поїздки Україною. Скільки всього цікавого в нас є! Чомусь більше звикли нарікати, осуджувати, кепкувати. А багато і гарних змін є. Головне, що не перевелися люди-сподвижники, які на місцях дбають про справу, односельців і не нарікають, а тягнуть плуг. Взагалі поїздки поліпшують наше психічне благополуччя. Проблеми є в усіх і від них нікуди не дітися, але  музика, яку виспівують колеса валізи, здатна заглушити і віддалити, розтопити і розсіяти їх на деякий час.

До одруження я з камерою об’їздила Радянський Союз, спеціалізуючись на виготовленні слайд-фільмів і діафільмів. А з наплічником траверсом брала Кавказ, знайомилася з Уральськими горами, пройшла Карпати, Кримські гори… Це все навіки залишається зі мною і зберігає  м’язову пам’ять. Поки  малі діти, не до поїздок було. Потім з ними почала їздити, навіть на семінари брала і фестивалі, коли була можливість. Тепер, коли я не прив’язана до робочого місця, а подорожую з ноутбуком і можу надсилати матеріали з будь-якої частини світу, стало все простіше. Головне, діти виросли, є невістка, дасть Бог ще одна буде, чоловік під наглядом. Я спокійно можу їхати з його благословення з квитком в один край, а там – як карта ляже. Тепер зі скайпом віддалей нема.

— Головний урок, який отримали у шлюбі? А виховуючи дітей?

— У шлюбі не була, прізвища не змінювала. Діти на чоловіковому прізвищі. Дуже гарне відчуття  мами при дорослих синах. Виховувала їх довірою. Тішуся, що сини насамперед мої найкращі друзі. Навіть, коли в школу викликали, бо щось там треба було розставити на місця, то я попереджувала, мовляв, ти там не переживай, я ж мушу пожурити тебе при вчителях, але я знаю, що ти найкращий і все добре. Я журила, кричала разом з вчителькою, закликала до гарної поведінки, а потім ішли на морозиво чи піцу і вже спокійно розбирали політ. Сини – моя радість, моя гордість, мої крила і розрада. Мене виховували дідусь з бабцею, мама з татом вчилися, я була ранньою дитиною. Сім’я для мене – не просто щось святе, а святе в геометричній прогресії. Тому я хочу, щоб діти мої мрії про сім’ю реалізували у своєму житті. Це дуже важливо, коли є шматочок суші, на якому ти граєш свою роль не за чиїмось сценарієм, а за Божим промислом.

— Чого чоловіки вчать жінок? Не маю на увазі повчають, просто чого вчать своєю присутністю? А відсутністю?

— Вони  роблять нас сильнішими: і присутністю, і відсутністю. Завдяки їм ми не втрачаємо себе в цьому світі, прагнемо стати кращими, цікавішими, досконалішими. Хоч це все ми робимо для себе, але чоловікам буде приємно чути, що вони є каталізатором нашого успіху і краси. Кажуть, що й Бог усміхається, коли Людина зустрічає Людину. Я вдячна долі, що не розминулася ні зі своєю половинкою, ні з професією. Для мене чоловік був усім: і батьком, бо потім я росла з вітчимом, і братом, бо втратила молодим свого брата -афганця, і другом, і порадником, і просто чоловіком, який розумів і розуміє мене з півслова і погляду. Щоб таку бурю покохати, треба було не малих зусиль!

Фотокореспондент всесвітнього рівня майстерності Василь Бурма, випустивши свої неймовірно цікаві книжки про мандри, на одній із презентацій сказав, що він цим завдячує своїй, світлої пам’яті, дружині, яка стимулювала поїздки і відпускала його. Так, я завдячую своєму чоловікові за це нове цікаве життя, яке він мені подарував. Він знав, що цим зробить цей відрізок нашого поважного віку цікавим, змістовним, багатим, незабутнім. Без його підтримки, і матеріальної, і моральної, я б нікуди не поїхала. Отож, чоловіки роблять нас сміливими, відважними, впевненими у собі. А щоб впевненість не була голослівною, вчу англійську, яка дуже допомагає в дорозі. Отож, чоловіки роблять нас і розумнішими. Я завжди буду вдячна йому  за те, що він – мій надійний тил, який забезпечив  можливість робити те, що я люблю понад усе – працювати на радіо, навіть при дуже маленьких зарплатах, і подорожувати. Без його підтримки я не була б такою цілісною самодостатньою особистістю. Він для мене завжди був недосяжним зразком розумного журналіста, редактора, менеджера, письменника, викладача,  грамотного політика і дуже гарного батька. Він мій дорогоцінний вчитель, а я кмітлива учениця. Ми обоє маємо звання заслуженого журналіста України. Відбулися у професії і в сім’ї.

— Чи є принципи, якими ви керуєтеся у житті і нікому не дозволяєте їх порушувати?

— Слово «принципи» поруч зі мною звучить смішно. Я така безпринципна! Хоча! Є принцип, якого я дотримуюся за будь-яких обставин і в будь-якій частині світу, при будь-якій аудиторії. Це українська позиція. Я розмовляю лише українською з будь-ким російськомовним і мене не цікавить, чи мене розуміють.  Щодо принципів чи безпринципності… Мене ніхто тепер не може образити, ні зганьбити, ні зрадити, ні принизити. І не тому, що я знаю собі ціну, а тому, що не можу на це реагувати.  І якщо в мене є вороги, то це ж не мої проблеми. Я надто зайнята, щоб відволікатися  на негатив, адже навкруги стільки позитиву, світла, краси!..


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Торт «Чорний ліс» або, як його ще називають, шварцвальдський вишневий торт, — один з найпопулярніших десертів у світі...


Рубрика: , Опубліковано: о 14:00


Десять років забороненого життя. Все, звичайно, стабілізується. Навіть у коханців. Просто заборонений плід завжди солодший, ніж звичний. Той, який і зривати не треба – тільки простягни руку...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


Сьогодні для нас важливо донести до молоді, до дітей інформацію про героїзм вояків Української Галицької Армії, котрі 100 років тому, не маючи ні зброї, ні амуніції, визволили практично більшість Тернопілля і частину Івано-Франківщини та Львівщини...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


На відкриття виставки завітали: міністр культури України Євген Нищук, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська, глядачі та іноземні гості ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Леанна має цілу армію шанувальників в Instagram, на неї підписані 2,6 млн. користувачів. Дівчина любить відверті фотосесії і сміливі образи...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
23 Червня
22 Червня
21 Червня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео