Неділя, 31 травня 2020
• Село Бриків Шумського району з висоти пташиного польоту • Романтичне освідчення на полігоні • У центрі Тернополя з’явиться ще одна відпочинкова зона • Як готувати спаржу: мінімалізм в усьому! • Тернопільська міська дитяча лікарня отримала сучасний УЗД-апарат • Оновлені харчоблок і пральня у дитсадку № 6 • Голова правління «Одеської кіностудії» Андрій Осіпов: «У Тернополі є такі люди і така енергія, які дозволяють саме цьому місту бути лідером в українській кінематографії» • Для розвитку міст потрібні час і досвід • Віктор Овчарук:«Співпраця ОТГ та кооперативів може стати взаємовигідним механізмом розвитку і гарантією фінансової стабільності останніх» • Автомобільні «корки»: наслідки і причини • Тернополянка Анна Кріль — призерка міжнародного онлайнконкурсу юних піаністів • У Тернополі почала діяти нова транспортна мережа • Експрокурор Юрій Ковалик відбуває покарання у Кагарлицькій виправній колонії на Київщині • «Їжа королів» – на тернопільському полі! • Олімпіада в Токіо може не відбутися взагалі • Дитсадки у Тернополі запрацюють першого червня • Файне місто повертається до звичного життя • Футбол знову з нами! • Прощання з Ерітьє • Протоієрей Дмитро Лисак та його дружина пані Марія відсвяткували золоте весілля
Максим Черкашин: громадський активіст з німецьким корінням – один з найфаховіших у команді Вакарчука

Опубліковано: 28 Червня о 10:00 143


Тернополянина Максима Черкашина в нашому краї знають більше як одного зі співзасновників усім відомого музичного фестивалю "Файне місто".


А починав він свою активну громадську діяльність з ГО “Німецька молодь”. Опісля були нові проєкти, нові ініціативи, нові знайомства і плани. І ось за 20 (!) років громадської діяльности Максим зізнається: головне в роботі активіста — не боятися мріяти, не обмежувати себе рамками, і тоді все вдасться.

— Максиме, про вас як про громадського діяча знають чимало. А звідки все почалося — де ви народилися, яким було ваше дитинство?

— Я — тернополянин, мої батьки також народились і виросли у Тернополі. Ходив у дитячий садок на вулиці Парковій, а згодом — на Багатій. До третього класу навчався у першій гімназії імені Івана Франка. Потім зі старшою сестрою перейшли у 24-ту школу. В дитинстві відвідував шаховий клуб і періодично — класичну та греко-римську боротьбу. У 90-их дуже популярно було мати дачі, тож часто допомагав дідусеві з бабусею садити картоплю, збирати жуки, сапати – типове дитинство того часу.

— Якими були ваші шкільні роки?

— Це один із найкращих періодів життя. Особливо запам’ятались ігри КВК. У мене був дуже хороший клас. Щодо навчання, то відмінником я не був, але й трійок майже не отримував. З багатьма однокласниками і директором школи, який тоді викладав англійську, і досі спілкуємося.

— Коли ви почали займатись громадською діяльністю?

— В 11-ому класі. Це був 1999 рік, тобто цього року рівно 20! Усе почалося з організації етнічних німців “Wiedergeburt”. Потім була «Німецька молодь” — і пішло-поїхало… А все тому, що моя родина по маминій лінії має німецьке походження.

— Розкажіть про це, будь ласка, детальніше…

— Родина мого дідуся Олександра Шинке з Житомирщини. Як відомо, німці проживають в Україні досить давно, найбільші німецькі поселення з’явились ще за часів Катерини ІІ. Коли почалася Друга світова війна, дідуся з бабусею вивезли до Німеччини, там вони працювали на заводі з виробництва косметичної хімії. Після війни вони мали можливість залишитись у Німеччині, проте радянська влада переконала їх повернутися. До Одеси дідусь із бабусею прибули пасажирським потягом, після чого їх пересадили у вантажний і відправили до Сибіру. По дорозі вони втратили свою маленьку дитину, яку поховали на одній зі станцій.

У Сибіру жили в спецпоселенні. Після смерті Сталіна їм дозволили залишити цю місцевість, але без права повертатись на місце попереднього проживання. Тому вони приїхали до Тернополя. Тут їм було важко працевлаштуватися, оскільки їх безпідставно вважали “ворогами народу”. З тієї ж причини мама не змогла вступити до вищого навчального закладу, хоча й добре склала іспити. Доля бабці з дідусем для мене є дуже символічною. Вони прожили надзвичайно важке життя, проте я пам’ятаю їх як веселих людей, які безмежно любили і поважали одне одного, і ці принципи я намагаюся втілити у своїй сім’ї.

— Саме тому ви вирішили вивчати німецьку мову?

— Це окрема історія. Я прислухався до думки родини, яка вважала: якщо вже є німецьке коріння, то потрібно знати німецьку мову. У школі я вивчав англійську, а в 11-ому класі інтенсивно, з репетитором, взявся за німецьку. Після того вступив на німецьку філологію факультету іноземних мов. Скажу відверто — навчання не було для мене на першому місці. Активне громадське життя – от що мене захопило. Я заснував студентську газету “Student”, потім ми відновили університетське радіо, започаткували “Німецький клуб”. Водночас я брав активну участь у молодіжному громадському житті міста.

Потім була Помаранчева революція. У Києві я займався прийомом автобусів з Тернополя і допомагав із поселенням учасників. Це позначилося на навчанні — мене відрахували з університету. Але наступного року все ж отримав диплом.

— Німецька філологія, наскільки знаю, не єдиний ваш фах…

— Так склалося, що після навчання мені вдалося закріпити знання на практиці: після закінчення університету працював учителем німецької мови. Потім було навчання на працівника молодіжної політики, після чого я став заступником начальника відділу у справах сім’ї та молоді Тернопільської міської ради. Коли ж здобув ступінь магістра з адміністративного менеджменту, то повернувся після чотирирічного перебування в Києві до Тернопільської міської ради. Окрім того, чимало стажувався в Німеччині, Данії, у Сполучених Штатах Америки за програмою “OpenWorld”, рік — у Верховній Раді України, а також закінчив “Українську школу політичних студій”.

— Певний час ви прожили у Києві. Чим там займались?

— Спочатку рік стажувався в Управлінні забезпечення міжпарламентських зв’язків апарату Верховної Ради України і навіть допомагав організовувати XVI парламентську сесію ОБСЄ. Після того мені запропонували попрацювати менеджером проєкту в “Німецькому товаристві технічної співпраці” (GTZ) (нині — GIZ). Ця організація працює за дорученням Федерального уряду Німеччини й має чимало проєктів в Україні. Один з найвідоміших, до якого вони мають стосунок, — це “U-LEAD з Європою”, спрямований на підтримку реформи з децентралізації.

— Що спонукало вас переїхати з Києва до Тернополя?

— “Виною” цьому є моя громадська активність. Працюючи в Києві, не полишав громадську діяльність у Тернополі. Ми з клубом молодих журналістів “Вітамін” перед місцевими виборами започаткували проєкт під назвою “Майбутній мер для молоді”. Ідея дуже проста – кандидат забезпечує приміщення для проведення зустрічі, а ми збираємо молодь для спілкування з кандидатом. Це не був грантовий проєкт чи кимось проплачений, тому ми добряче “пісочили” усіх кандидатів. Питали, які основні проблеми тернопільської молоді, що вони вже зробили для молодих людей, чи читали міську програму “Молодь” та інше.

Інколи, перебуваючи в Тернополі, модерував зустрічі. Так сталося і з Сергієм Надалом. Після однієї зустрічі він попросив мої контакти, а коли став міським головою, то зателефонував і запропонував зустрітись. Основною тезою розмови з ним було: якщо ти такий розумний, маєш купу ідей, то бери і втілюй їх. І я погодився на переїзд.

— Ви маєте досвід роботи у Тернопільській міській раді. Чим займалися?

— Основними напрямками були налагодження співпраці з молоддю, громадськими організаціями та фондами. Є кілька проєктів, до яких маю стосунок, це “Острів здоров’я” у парку “Топільче”, прямі трансляції з сесійної зали міської ради стаціонарними відеокамерами, “Відкрите місто”, “Студентська столиця” і багато інших. Особливо подобалось спілкуватись і допомагати активістам, які приходили з ідеями й проєктами. Доходило навіть до того, що допомагав їм писати листи, адресовані міському голові, а потім сам був їх виконавцем.

— Чому ж тоді звільнились у 2016-ому?

— Я дуже люблю місцеве самоврядування, маю відповідну освіту і досвід роботи. У той час розпочалася реформа з децентралізації, почали створювати перші об’єднані територіальні громади. Я зрозумів, що буду корисніший у цій галузі. Після звільнення почав працювати консультантом з правових питань у ТРВ “Асоціація міст України” і заснував громадську організацію “Освітньо-аналітичний центр розвитку громад”. Так спільними зусиллями ми почали допомагати громадам нашої області й України налагодити свою роботу, але я вдячний міському голові Тернополя Сергію Надалу, з яким у мене добрі стосунки, за безцінний досвід реальної практичної роботи.

— Ви є одним із співзасновників фестивалю “Файне місто”. Чим для вас є цей фестиваль?

— Фестиваль “Файне місто” – найкращий музичний фестиваль України і не тільки! Ніколи подумати не міг, що один із проєктів, до якого я долучився, стане таким грандіозним. Він для мене є символом, що не варто боятись мріяти, не варто обмежувати себе рамками. Якщо ви справді чогось хочете і щиро вірите в свою ідею, вам все вдасться!

— Це правда, що у вас із дружиною було найбільше весілля в Україні?

— Ну, можна й так сказати, оскільки відбулося воно під час “Файного міста”, на якому були присутні понад 15 тисяч людей. Але безпосередньо на весілля ми запросили тільки родичів, друзів і колег — загалом 60 запрошених. До речі, у нас офіційна церемонія також відбувалася на території фестивалю. Прийшла відповідальна працівниця юстиції з великою книгою, в якій ми розписались. Свідоцтво про одруження нам також видали на фестивалі. Було дуже оригінально і водночас просто. Але телефон у мене не замовкав — на заході постійно щось трапляється і постійно потрібно було щось вирішувати. Проте дружина і гості поставилися до цього з розумінням.

— І після стількох років роботи в громадському секторі ви вирішили йти у парламент. Чому?

— Знаєте, раніше, коли мої друзі йшли у політику, я їх запитував: навіщо? Більшість відповідала, що хоче щось змінити. Тоді я цікавився, чи випробували вони усі інструменти змін, особливо ті, якими володіють громадські організації? Так ось, будучи в громадському секторі з 16-ти років, можу сказати, що в ролі парламентаря зможу зробити набагато більше. Мої знання у галузях, що стосуються роботи місцевого самоврядування, децентралізації, роботи з молоддю та креативних індустрій, будуть корисними для зміни нашого міста й України на краще. Саме тому вирішив долучитись до Команди справжніх змін політичної партії “Голос” і йду у парламент по
163-ому одномандатному округу – місто Тернопіль.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Днями військовослужбовці Роман і Вікторія заручились, а познайомилися вони чотири роки тому в Тернопільській військовій частині...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 16:02


У сквері на вулиці C. Качали, 1 триває облаштування культурно-відпочинкової зони «Комплексне трансфермістечко»...


Опубліковано: о 12:34


Готуючи страви зі спаржі, пам’ятайте найголовніше: спаржа – такий ніжний і смачний продукт, що йому не треба ні багато додаткових інгредієнтів, ні тривалої теплової обробки. Мінімалізм – це ключовий аспект у приготуванні зеленої спаржі....


Рубрика: Опубліковано: о 8:55


У лікувальних закладах Тернополя оновлюють медичне устаткування...


Опубліковано: о 19:12



Теми дня
31 Травня
30 Травня
29 Травня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео