Середа, 07 грудня 2022
• Біля Почаєва урочисто перепоховали десятьох воїнів УПА • Підробив документи про ремонт опалення в лікарні. На Тернопільщині засудили підприємця • Ні генераторів, ні коштів: шахрай ошукав мешканця Тернополя на 50 тисяч гривень • У Тернополі на переході автомобіль збив маму з візочком • Як отримати допомогу за електронним лікарняним • На Тернопільщині презентували інформаційно-аналітичну систему, що створює нові можливості для шкіл • Вдвічі менший урожай і непрогнозована посівна: ситуація із зерном в Україні • “Прошу суд зняти з мене браслет, оскільки є перебої з електроенергією” • Перерахунок пенсій у грудні: кому і на скільки підвищать виплати? • У Тернополі працюють десять пунктів обігріву • У Почаївській лаврі знайшли матеріали проти України • Із присвятою Збройним силам України! У Тернополі виступить Капела бандуристів • Замість ялинки – хатинка святого Миколая • Мобільні зупинки-укриття у Тернополі мають сертифікати відповідності • Велосипедист переїжджав у темряві дорогу… • У Тернополі планують розгорнути 12 стаціонарних пунктів обігріву • 8000 світловідбивальних стрічок-флікерів отримали маленькі тернополяни • Незаконно вивозили за кордон військовозобов’язаних • Справжнє обличчя війни • Шахрай поцупив із банківського рахунку 35 тисяч гривень
«Медова сім’я» Тетяна і Петро Ковалі зі Збаража – про сімейну пасіку і солодку справу

Автор: Опубліковано: 21 Липня о 10:16 764


«Як мед, то й ложкою», а ще — слоїком, лопаткою та бочкою.


Це точно про наших героїв. Тетяна і Петро Ковалі зі Збаража – пасічники із багаторічним стажем, завзяті й працьовиті, як і самі Божі комахи. Для них бджільництво – не просто спосіб заробітку чи улюблене заняття, а філософія життя, яку вони сповідують уже понад 15 років. А ще у їхній сім’ї, як у вулику – четверо чудових діток, які роблять життя «медової сімейки» ще солодшим!
Мед їсти – у вулик лізти!
Рішення серйозно займатися бджільництвом прийшло до Петра Коваля цілком закономірно.
— Мені було б складніше не стати пасічником, адже це, так би мовити, наша родинна справа, – розповідає чоловік. – Почалось усе ще пів століття тому, коли якось взимку мій дідусь поїхав з братом по дрова у ліс. І, коли різали дерево, звідти потік мед. Так у дідуся в садку з’явилася колода з бджолами, а влітку, коли з неї вийшов рій, поставили перший вулик. Отож, дідусь почав тримати пасіку, а тому, що жив із того, що мурував хати по різних селах, за бджолами довелося доглядати бабусі… На жаль, я майже не застав дідуся – він помер, коли мені не було ще року. Часто приїжджаючи на хутір до бабусі, спостерігав за бджолами у чудернацьких вертикальних вуликах з соломи. Мене це завжди вабило – запахи і звуки пасіки, а ще те, що бабуся мені давала куштувати на смак ще тепле маточне молочко з маточників. А з цієї місцевості мед дивовижний – такого я не куштував більше ніде! Ще змалку я знав, що бджільництво – це не тільки мед, бо пасіка дає ще багато смачного і корисного – це і перга, і маточне молочко, і забрус, і прополіс…
По-серйозному займатися бджолами я вирішив десь у 9-ому класі – і практична, і теоретична база на той час у мене уже була: я перечитав усі книжки з бджільництва, які були у бабусі. Отож, улітку попросив батьків, щоб купили мені мій перший бджолиний рій – за ним спеціально їздили мотоциклом у сусіднє село. Пам’ятаю, як перший раз брався вже до свого вулика – страшно було туди залазити, але ж треба, бо ніхто, крім мене, цього не зробить. Через відсутність імунітету від кількох вжалень руки пухли аж до ліктя – було зовсім «не з медом», зізнаюсь чесно… (Сміється, – авт.) Але поступово все внормувалося, імунітет виробився, я розібрався що до чого, так все і закрутилося… Закінчивши школу, пішов навчатись у нинішній Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології. Закінчив магістратуру із зооінженерії за спеціалізацією “бджільництво”.
Несолодкі проблеми «солодкої справи»
– Сам я з Львівщини, на Тернопільщину мене привело кохання – дружина Таня, яка на той час була ще студенткою, – каже пан Петро. – Тому, одружившись, я переїхав сюди разом із своїми бджолами… (Сміється, – авт.) Нині ми щасливі мати наш «Медовий хутір» на околиці Збаражчини – поміж полів, недалеко від лісу та далеко від цивілізації. Територія навколо пасіки буяє ароматним різнотрав’ям, тож «солодкий промисел» ведеться на славу. Наша пасіка на колесах– улітку, буває, мандруємо у пошуках цікавих квітів довкола. От відцвіла гречка і нині бджоли «працюють» над соняшниковим медом.
— У проміжках між вагітностями і годуванням діток я качала мед, – сміється пані Тетяна, яка поділяє «бджолярське» захоплення чоловіка. – Пригадую, як уперше їздила з чоловіком на пасіку, він мені усе розповідав, показував. Це все має пройти через серце… Це були неймовірні враження – наскільки бджоли унікальні й дивовижні створіння, яке надзвичайно організоване у них життя. Я була в захопленні від Божого творіння!
І найбільше радості приносить, коли люди, купивши у нас продукцію, пишуть захоплені відгуки – що приємно вражені смаком меду, бо досі такого ще не куштували… Або що це саме той смак дідусевого меду, яким він пригощав нас, онуків.
На нашій сторінці https://m.facebook.com/medvidkovalya/
– фото нашого «медового життя» і опис усього асортименту продукції: тут і мед та «довколамеддя», і власноруч зібрані та заготовані чаї, і коментарі вдячних покупців. Такі фідбеки від клієнтів та замовників надихають і додають сили! Тому що насправді бджільництво – важка праця. Бджоли люблять терплячих і роботящих, бо біля пасіки весь час є робота. Пасічники подібні до бджіл: рано встають і пізно лягають. (Сміється, – авт.) Нині, коли виходжу з хати і чую, як надворі гудуть бджоли, – мене переповнює така радість, така вдячність Богові… Ти розумієш, що твоя праця жива і не марна… Якщо зранку гудуть бджоли – отже, все добре. На жаль, нині реалії такі, що через різні шкідливі обприскування на полях гине багато бджіл, і це величезна проблема. Чоловік – голова Спілки пасічників Збаражчини, і вони часто стикаються з такими випадками. Цієї осені у нас загинуло дуже багато готових до зимівлі бджолосімей і навесні довелося докуповувати значну кількість бджіл та вчасно рятувати виробництво меду. Але якщо в когось таке стається улітку – це катастрофа…
Бджоли вчать будувати країну…
— Чого мене навчили бджоли? Вони показують, наскільки важливо бути соціумною істотою, – зазначає Петро Коваль. – Якщо ти окрема комаха, ти ні на що не можеш вплинути. А коли вас багато і всі працюють узгоджено, результат не забариться – всі захищені, мають корм і тепло… Так, бджоли вчать будувати країну! Вулик схожий на єдиний організм, а бджоли – окремі клітинки цього організму. А загалом бджоли – це символ недооціненості. Якби мед рекламували так, як рекламують, скажімо, кока-колу, літр меду коштував би далеко за сотню доларів. А ще прикро, що меду нині споживають дуже мало – менше літра на людину упродовж року. На жаль, у плані харчування мед не витримує конкуренції з популярними нині авокадо та іншими рекламованими продуктами здорового харчування – нині ними забиті-закладені відповідні прилавки, а от бджолиного пилку, якому вони програють за складом елементів, там не побачиш, на жаль…
Цінність меду в тому, що це найвище мистецтво природи. Адже пилок та мед зібрані з мільйонів квіток – найкрасивішого що є в природі. І з цього найкрасивішого ще й зібраний продукт – це свого роду їстівна картина. Кожна місцевість, як вино, має свій смак медів та пилку. Виявляється, краса може мати смак! І в цьому контексті мені бджільництво найбільше подобається. Бо це ще й запах вулика, вигляд їх “кімнаток”, сотні чудернацьких законів, за якими живуть і працюють бджоли. Ось ви би в повністю темному вулику знайшли вихід? Не кажучи вже про те, щоб у темряві будувати шестигранні комірки під певним кутом до верху з пластинок воску, які замість жиру виростають з тіла. Так, це важко, бо у вас всього двоє очей, а не п’ять, як у бджіл, і до того всього ви не вмієте літати!
Щодо нашої сім’ї, то ми смакуємо мед весь рік, щоразу з новими смаками – яскравий весняний, пахучий липовий, насичений гречаний, ніжний соняшниковий!

«Нашого меду немає хіба що в Антарктиді»!
— Понад 10 років наша продукція була на ринках Тернополя та Львова, і нею встигли посмакувати на всіх континентах, окрім Антарктиди. Мабуть, тільки там ще не їли наш мед – треба це виправити, передати нашим полярникам на станцію імені Вернадського слоїк ароматної та корисної смакоти, – сміється пан Петро. – У нас є багато різних друзів по різних країнах, які везуть наш мед за кордон.
– До речі, – захоплено згадує Таня і сміється, – у мене в друзях є неймовірно чудова дружина одного з полярників! Все, тепер таки точно наш мед побуває там 🙂 Нехай буде їм солодко і здорово! Асортимент нашої продукції доволі широкий і зовсім не обмежується одним медом – тут і продукти, що стосуються бджільництва: свічки з натурального воску, чаї, зібрані пліч-о-пліч з бджолами, продукція апітерапії – усе власного виробництва.
Мед – не лише десерт, а й ліки. Мед із гречки містить у собі надзвичайно багато легкозасвоюваного заліза, а соняшниковий “заспокоює” травну систему, липовий – нервову. Мед – це той цукор, який Бог задумав для своїх дітей. Надзвичайно корисний не лише мед, а й продукти бджільництва: так, у нас є покупець із важкою хворобою – розсіяним склерозом, симптоми якого полегшує вживання специфічного продукту бджільництва – трутневого гомогенату. А як не згадати про користь настоянки прополісу, яка діє набагато краще і заліковує рани ефективніше, ніж йод!
Наша мета – не просто виготовлення меду задля отримання прибутку. Ми прагнемо приносити цим користь людям та робити їх життя наповненішим. Зазвичай люди думають, що бджільництво та виготовлення меду – це відпочинкова справа, тоді як насправді це клопітка та нелегка праця, яка вимагає багато часу, сил, неабиякої уваги та турботи про комах. Для нас пасічництво є професією і улюбленим заняттям, а от багато пасічників, у кого пасіки менших розмірів, змушені займатись цією справою у вихідні, коли ви відпочиваєте. Ще цікавим всеукраїнським феноменом є нав’язана недовіра покупців до натуральності меду. Чогось ніхто не запитує, чи ці банани вирощені на гної, чи на міндобривах? А коли купують мед у пасічника, то запитують, чи там немає домішків цукру, обов’язково дивляться в очі, тримаючи руку на пульсі 🙂 І це трошки болить пасічникам, які люблять своїх комах-помічниць та виготовляють якісну екологічну продукцію.
На завершення: варто пам’ятати, що бджоли просто лише своїм життям приносять величезну користь людям і природі. Тому, купуючи мед, ви дбаєте не лише про себе, а й про природу, яка останнім часом дуже потребує особливої турботи.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

30 листопада у селі Лідихів Почаївської громади Кременецького району відбулося урочисте перепоховання десятьох воїнів Української Повстанської Армії, які загинули восени 1944-го неподалік цього населеного пункту в бою з московськими окупантами...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:38


Цьогоріч українці вже отримали понад 13 мільярдів гривень лікарняних і декретних допомог від Фонду соціального страхування України. ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 21:37


Фонд соціального страхування України продовжує гарантувати державний страховий захист у повному обсязі для всіх українців – зокрема для тих працівників, чиї роботодавці не можуть дотриматись процедури нарахування лікарняних через бойові дії...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:12


Попри вимушену евакуацію за кордон, українські працівники не втрачають свого права на соціальний захист та забезпечуються допомогами від Фонду соціального страхування України. Зокрема, для застрахованих осіб, які виїхали за кордон через війну, ФССУ фінансує лікарняні та декретні допомоги...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:06


З початку війни на підприємствах України зафіксовано 728 постраждалих внаслідок бойових дій працівників (+26 за останній тиждень)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:58



Теми дня
4 Грудня
1 Грудня
30 Листопада
29 Листопада
28 Листопада