Неділя, 22 липня 2018
• До бару, де збираються іноземні студенти, тернополянка змушена була викликати поліцію • Намагаючись вчинити самогубство, ледь не вбила чоловіка та сина • Садочок для іногородніх дітей: львівські правила жорсткіші за тернопільські • Люди, смакуйте льоди! • Олександр Усик: «На Москву в доброму гуморі» • Хто ви, Юліє Володимирівно? • Сергій Надал: «Традиція, єдність і спільна праця — основи сильної України» • Бійка біля “Алюру”: підозрюваний у вбивстві Віталія Гнитишина відмовився від апеляції • Котельні на альтернативному паливі: вимогу часу підтвердив суд • Розпочалася третя черга ремонту дамби Тернопільського ставу • Тернопільська «Нива» програла у попередньому етапі Кубка України • «Файне Місто»: буде вибухово! • Померла п’ятирічна дівчинка, яка втратила маму і бабусю у ДТП • За підтримки держави чотири родини з Тернопільщини отримали сертифікати на нове житло • Президент України Петро Порошенко у Зарваниці: «Ми з вами молимося за мир, за Україну. І я переконаний: Господь почує нашу молитву» • Руслан Друк та Уляна Джигринюк: «З глини можна зробити все!» • Щоб райський відпочинок не обернувся… пекельними випробуваннями • Скільки коштують труси у брендового Ляшка? • Омріяний мотоцикл став фатальним… • Некрасива, зате розумна…
Мрія тернополянки Марії Маладики — відновити родинну глинянку на Зборівщині

Автор: Опубліковано: 20 Травня о 12:00 247


Майже століття тому родина Антонів звела хатину у мальовничому селі Дітківці Зборівського району, що за 20 км від обласного центру.


Ще рік-другий — і глинянка могла відійти в небуття, як і більшість її “одноліток”. На щастя, спадкоємиця обійстя 35-річна тернополянка Марія Маладика перейнялася ідеєю збереження глинянки задля облаштування у ній інтерактивного музею побуту та історії села. Перейшла їй хата у спадок від бабусі Михайлини, якій цьогоріч виповнилося 87 років. А ось звели глинянку у далекому 1926 році нині вже покійні прадід Михайло і прабабуся Домініка. Марія мріє зупинити час у родинній хатині, аби молодь, завітавши туди, могла поринути в минуле краю.

 

Щоб діти побачили жорна і ковальський міх

Понад тридцять років глиняна хатина родини Антонів стояла пусткою, хоча господарі завжди доглядали за нею. У ній зберігся давній побут — глиняний п’єц, над головою нависають балки, на стінах — давні іконки та родинні фотографії. На обійсті досі зберігся льох, споруджений ще у 1890 році.

— У тій хатині минуло моє раннє дитинство, вона дорога моєму серцю. Уже 15 років я мешкаю у Тернополі, у Дітківці приїжджаю з рідними, аби посадити город та прибрати на обійсті, а ще — насолодитися природою, — каже Марія. — Моя бабуся Михайлина давно виїхала із села, мешкає з родиною у смт. Залізці. Ідея про облаштування музею виникла несподівано, коли я замислилася над тим, що міські діти не знають, як печуть хліб, звідки береться мед, не бачили коваля за роботою… Торік я більше поринула у цю тему і познайомилася з учасниками клубу мандрівників “Слід”. Вони підтримали мою ідею про створення етно-екосадиби і тепер допомагають з її реалізацією. На щастя, місцеві мешканці позитивно сприйняли мій задум. Якось після  Літургії я спілкувалася з місцевою громадою. “У мене є ковальський міх!”, “У мене — жорна та ночви!”, “Віддам свою вишиванку!” — відгукнулися люди. Після того дехто вже передав свої раритетні речі для майбутнього музею. Спілкуючись із мешканцями Дітківців, я дізналася багато цікавого про минуле села, почула чимало родинних історій, тому хотіла би все це увіковічнити і розповісти іншим. Моя хатина наразі у занедбаному стані, бо упродовж багатьох років ми не ставили загати, не підліплювали стін. Довкола ідеї збереження глинянки згуртувалася ініціативна група “Кобза”, тож вірю, що ми її врятуємо.

Уся родина мордувалась у сибірських таборах…

Марія з бабусею Михайлиною і синочком.

За сторічну історію у хаті, яка невдовзі стане музеєм, мешкали три покоління родини Антонів. Непроста доля випала їм: за патріотизм мордувалися у сибірських таборах, після звільнення надовго залишилися на чужині, а повернулися до рідної оселі аж у 80-их роках минулого століття.

— У 50-их роках мою бабусю Михайлину засудили на 25 років за… кохання до повстанця і відправили до Воркути. У Дітківцях під час Другої світової війни діяли ОУН-УПА, у лісі донині збереглася криївка, — розповідає Марія. — За бабусею вивезли й прабабусю, вдома залишилися лише прадід та наймолодша їхня донька (всього у них було шестеро дітей: старші доньки тоді вже були заміжні, один син загинув під час Першої світової війни, другий — потрапив у полон до німців у Другій світовій війні і після звільнення опинився у Великобританії). Через п’ять років після заслання бабусі та прабабусі вийшла амністія і їх звільнили. Прабабуся подалася додому, а бабуся вийшла заміж і прожила там ще тридцять років. Працювала на шахті, повернулася додому в 1982 році. У Сибіру народилися і виросли моя мама Оксана, мій дядько Василь Горобець — нині багаторазовий чемпіон та рекордсмен України з пауерліфтингу серед інвалідів. Там з’явилася на світ через два десятиліття і моя старша сестра, аж потім батьки повернулися в Україну. Коли мої рідні були в засланні, держава конфіскувала одну кімнату нашої глинянки, в якій відкрили крамницю. Іншу кімнату залишили для прадіда та дітей, утім, після арештів вони боялися там жити, переховувалися у коморі. Той період залишив відбиток на нашій оселі: одна кімната зберегла родинний дух, інша  “орадянщена” — пофарбовані балки, на вікнах — грати. Старожили розповіли мені, що у нашій хаті часто відбувалися вечорниці. У старі часи Дітківці були ремісничим селом, шкода, що нині там нема народних майстрів. У нас удома був сімейний підряд ткаль: бабуся усе літо обробляла коноплі, одна її сестра ткала, інша — пряла на кужелі. На горищі ми знайшли ткацький верстат, хочемо його реставрувати. Відома ткаля Валентина Ткач із Богуслава пообіцяла навчити нас давнього ремесла. Серед моїх цінних реліквій — гердани, які для мене сплела прикута до ліжка сусідка: попри недугу вона покрученими пальцями творила красу!

«Відвалиться шматок глини — серце крається»

Марія Маладика виховує двох синів — восьмирічного Сашка та дворічного Максимка. За освітою жінка — енергетик, працювала на спиртозаводі у Залізцях та на ВАТ “Тернопільобленерго”, нині — у декретній відпустці.

— Щоразу їжджу із меншеньким сином у Дітківці, аби хоч трохи навести лад біля хатини. Допомагають мені небайдужі краяни, нещодавно вони влаштували суботник із прибирання обійстя, місцеві приготували для них обід, — каже господиня помешкання. — Наразі найголовніше завдання — перекрити хату. У липні ми запланували практичний семінар, щоб обліпити хату глиною. Я запросила спеціаліста у цій галузі — киянина Андрія Бобровицького, який навчить нас основ екобудівництва. Насправді на Тернопільщині важко знайти майстрів, які би вміли зберегти автентичність помешкання. “Давай завалимо п’єц і вимуруємо гарний новий”, — кажуть мені. Вони не розуміють справжньої цінності старовинних речей. А у мене серце крається, коли від стіни відвалиться шматок глини… У сусідньому Мшанецькому лісництві погодилися дати нам трохи деревини для реконструкції хати. Мабуть, згодом потрібно буде звести на подвір’ї і невеличку прибудову для нічлігу, щоб там могли зупинятися сім’ї з дітьми чи групи відвідувачів. Наразі шукаю меценатів для реалізації свого проекту, звернулася у різні фонди. Коли вдасться втілити задумане, — спробую перевести садибу в статус народного музею. Хочу, щоб моя хатина сконцентрувала у собі історію нашого краю, адже, знаючи своє минуле, можемо впевнено іти в майбутнє.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Взимку ще менше було чути, а з настанням теплої пори у закладі почали відчиняти вікна і сусідство із Diamond стало нестерпним...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Відчувши запах газу, чоловік забіг на кухню, перекрив газ і почав відчиняти вікна. У цей момент і сталося загоряння...


Рубрика: Опубліковано: о 17:00


Міська рада кілька разів переносила введення оплати, щоб батьки, які постійно проживають у Тернополі, мали змогу зареєструватися у місті, а громади могли у законному порядку укласти угоди...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Усі дієтологи погоджуються з думкою, що молочне морозиво має не лише високу поживну цінність, а й заспокоює нервову систему...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


Я говорив це раніше і повторю ще раз: уболівальникам варто очікувати красивого фіналу...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
20 Липня
19 Липня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео