Четвер, 13 грудня 2018
• Блискавичний успіх Юлії Джими • Василь Ломаченко об’єднав титули • «Ставайте на коліна, бо я вас вб’ю!» • Володимир Колінець: «Буш агітував за збереження Союзу» • Самогубство через… субсидію • «Якби Віктор не стрибнув з балкона, він би згорів…» • Останні слова Стіва Джобса • «Впевнена, що зможу дати відсіч!» • На конкурс краси до Таїланду – 15-кілограмове «Дерево життя» • Президентство Тимошенко — шанс для нового початку та прогресивного розвитку країни • Збірна України зіграє проти Португалії і Сербії • Мер Тернополя публічно прозвітував за рік, що минає • У Тернополі репрезентували проект «Виклик долі»: про людей, які не здалися і стали прикладом для інших • «Мрія» попрощалася з боргами і знайшла нового інвестора • «Карта тернополянина» – це пільги на проїзд у транспорті і знижки в торговельних мережах Тернополя • Як Ляшко під російський шансон танцював • Уайлдер зберіг титул, але… • Жива історія воїнів УПА з Бережанщини стане фільмом • Рік Модрича • Невтомний трудівник футбольного поля (пам’яті Віктора Матвієнка)
На мольбертах буднів малює свої мрії… Кирило Богданюк створює унікальні картини… за допомогою праски!

Автор: Опубліковано: 30 Березня о 14:00 296


Його сили духу вистачає на те, щоб радіти кожному прожитому дню і підтримувати та допомагати іншим.


Намалювати хорошу картину будь-чим,  навіть звичайними олівцями –  зізнайтеся, не для всіх легке завдання. А намалювати картину… гарячою праскою і розплавленим воском? Особливо, якщо у тебе важка вроджена вада і навіть звичні для усіх речі для тебе  — маленький щоденний подвиг… 22-річний студент ТНЕУ Кирило Богданюк, який творить справжні шедеври таким незвичним способом — хлопець з інвалідністю, ріс у дитбудинку на Херсонщині. Однак пережите не зламало його, а, навпаки, додало життєвої снаги і вселило віру в те, що будь-які перешкоди можна здолати, а випробування — пережити…  Його сили духу вистачає на те, щоб радіти кожному прожитому дню і підтримувати та допомагати іншим. Кирило живе повноцінним життям і займається мистецтвом, вчиться на соцпрацівника та як волонтер працює з дітьми у таборах. А мистецтво енкаустики (так називається техніка створення картин за допомогою гарячої праски та  воскових олівців) допомогло йому знайти не лише своє покликання, а й… прийомну сім’ю!  Отож – про незвичайне мистецтво від незвичайного хлопця. 

«Складові» картини: праска, натхнення, воскові олівці…

Малюванням у техніці енкаустики Кирило займається уже понад п’ять років. Розпочалося усе в дитбудинку на Херсонщині, куди потрапив ще немовлям із діагнозом ДЦП та невтішними прогнозами… Хлопець зізнається, що з малюванням «не дружив» аж до того моменту, коли до них завітала  місцева художниця Алла Бехтольд, аби провести… майстер-клас з енкаустики.

— Спершу я від цього відмахнувся, на той час мені подобалося працювати у теплиці, де вирощував огірки-помідори, — розповідає Кирило. — Вчителі малювання в інтернаті мені навіть пензлика до рук не хотіли давати, куди, мовляв, тобі… Проте почав помічати що всі хлопці-дівчата, котрі працювали зі мною, почали дружньо «пропадати» з теплиці, —  вони були в Алли на заняттях. Тоді вирішив і собі піти подивитися… Побачене вразило мене настільки, що відразу ж захотілося спробувати і собі щось намалювати.  Але спершу Алла мене від цієї затії відмовляла —  боялася, щоб я не попікся.  Я ж не здавався, і врешті висунув «ультиматум»: «Дайте мені праску, і якщо я обпечуся —  заберете її в мене, і я більше ніколи до неї не торкнуся». Вона погодилася, і відтоді я більше не випускаю праски з рук… (Сміється, — авт.) Хоча скажу чесно, обпікався бага-а-ато разів… Проте енкаустика захопила так, що ні про що інше думати уже й не міг…

Енкаустика як техніка малювання з’явилася кілька століть тому. Хтось називає її «батьківщиною» Єгипет, ще хтось — Стародавній Рим чи Грецію. Раніше техніка енкаустики трималася в суворій таємниці і передавалася художниками з покоління в покоління. Для українців малювання «чарівним воском» і нині справа нова й доволі екзотична: майстрів, що цим займаються, у нас одиниці…

Усе доволі просто і водночас із «заковикою», —  розповідає про власне хобі Кирило. — Потрібна розпечена праска, воскові олівці (я беру фірми Crayola) і… вправність рук, дещиця натхнення та дрібка фантазії! На розігріту «підошву» праски (це нині у мене спеціальна професійна праска для малювання, а свої перші картини я творив звичайною радянською, яку і донині час від часу «перепрошую») наносять віск потрібного кольору, він розплавляється, а тоді  легкими рухами наносите його на глянцевий картон. Переплетення кольорів та візерунків творитимуть дивовижні картини… Тепло, позитив та енергія, вкладені хлопцем в картини, так і просвічують з них, і цього неможливо не відчути…  А ще таке малювання заспокоює, допомагає висловити емоції і діє як арт-терапія.

Картина для Злати Огнєвич…

Малювання допомогло знайти… маму!

— Спільне захоплення дедалі більше ріднило мене з вчителькою Аллою,  — зізнається хлопець. — Спершу я ловив себе на тому, що з нетерпінням чекаю вівторка — дня, коли вона приходила займатися з нами, далі почав зустрічати і проводжати її з занять. Дедалі частіше я гостював у неї вдома —  проводив з їхньою сім’єю вихідні та свята… Проте доля повернула так, що незабаром я майже на місяць полетів до Вашингтона. Коли повернувся, мені повідомили, що в Америці знайшлася сім’я, яка хотіла б забрати мене до себе. На що я відповів: «Якщо Алла мене не забере, то іншої родини мені не потрібно»… Так уже підлітком я отримав маму, тата і нову сім’ю… Тішуся, що мама Алла завжди і у всьому мене підтримувала та підтримує. Як підтримала вона і моє бажання знайти біологічних батьків…

Я дуже хотів запросити їх до себе на шкільний випускний, тож я з допомогою соціальних служб взявся за пошуки. Розшукав їх аж у Запорізькій області. Першим познайомився з татом, бо мама на той час була за кордоном на заробітках, а за якийсь час зустрівся і з нею…  Я не тримаю на них зла, навпаки, на випускному я був найщасливішим у світі, бо у мене там було аж дві мами  і два тата… Нині підтримую контакт і з «херсонською», і з «запорізькою» сім’єю.

Картину Кирила у Канаді придбали за тисячу доларів

Коли ж настав час обирати спеціальність, вирішив проявити самостійність і вирушив спершу до Кам’янця-Подільського, де навчався у планово-економічному технікумі-інтернаті, а нині я студент ІІІ курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету спеціальності «Соціальна робота».  Я мрію стати логопедом-дефектологом, люблю працювати з дітьми. У житті мені щастило на добрих людей і тому я використовую кожну можливість допомагати іншим. Працюю як волонтер із дітьми з дитбудинків, часто віддаю картини для благодійних аукціонів, проводжу майстер-класи.

Розповідали, що у Канаді, куди я віддав свою роботу для допомоги воїнам АТО, її придбали аж за тисячу доларів! Я завжди хочу віддавати людям більше, ніж приймаю від них…

Скільки картин хлопець створив за п’ять років, що займається цим мистецтвом, каже, уже і не полічити, —   рахунок іде на тисячі. У одну кімнату точно б не помістилися… Проте я їх і не складаю:  охоче дарую друзям (а друзів у цього світлого та життєлюбного хлопця чимало!), ще на якісь знаходяться покупці…

Минулого тижня у читальному залі юридичного факультету Бібліотеки  ім. Л. Каніщенка ТНЕУ відкрилася виставка робіт Кирила Богданюка та відбувся майстер-клас з енкаустики, а уже незабаром — 11 квітня — його роботи демонструватимуться у Києві в  Педагогічному музеї України.

… і для Сергія Надала.

Багатьох приваблює таке оригінальне мистецтво, і у Тернополі є чимало шанувальників творчості талановитого хлопця. Так, торік  Кирило навіть мав унікальну нагоду продемонструвати свій талант під час виступу відомої співачки Злати Огневич у Тернополі. За кілька хвилин  просто на сцені «Березолю», де виступала співачка, він створив картину — оригінальну, позитивну, наповнену світлом та сонцем, неповторну, як і він сам!


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Лідер збірної України здобула перше особисте «золото» на етапах Кубка світу
...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


Незважаючи на опір досвідченого суперника, Василь таки залишив канвас з піднятою рефері рукою
...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00


У Тернопільському міськрайонному суді 12 грудня відбулося слухання справи щодо вбивства 20-річного тернополянина Віталія Гнатишина та побиття його друзів двома мажорами. Трагедія сталася у ніч на 30 червня біля нічного клубу «Алюр». Тієї ночі Віталій святкував день народження. Сергій Терендех та Володимир Біляшевич безпідставно накинулися на незнайому компанію, яка чекала біля закладу на таксі. Терендех завдав двох професійних ударів Віталю в голову, а потім із Біляшевичем побили інших хлопців. Біляшевич погрожував пістолетом, одного із незнайомців вдарив рукояткою. Два удари стали фатальними для іменинника.....


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 9:44


Виповнюється 9 днів із дня смерті колишнього президента США Дж. Буша-старшого. Прожив він 94 роки. За час свого президентства побував і в Україні. Це було у серпні 1991 р., за три тижні до проголошення Незалежності...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


У бабці Наді була пенсія 1760 грн., а за газ їй довелося б заплатити без субсидії кілька тисяч...


Автор: Рубрика: , , , Опубліковано: о 14:30



Теми дня
13 Грудня
12 Грудня
11 Грудня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео