Понеділок, 13 липня 2020
• На Бережанщині втопилися двоє друзів… • Тернополянам не потрібно подавати довідки про зареєстрованих осіб для отримання соціальних послуг • 21% суддів першої інстанції у Тернопільській області – недоброчесні • В Україні проводять випробування чотирьох препаратів проти Covid-19 • Коронавірус на Тернопільщині: із 2260 хворих осіб 1415 одужали, 34 померли • Коноплю вирощував на… даху дев’ятиповерхівки • У Польщі на рівні конституції заборонять усиновлення дітей одностатевими парами • Смачний кошик: життя – малина! • Тепловики провели перерахунок плати за гарячу воду за червень • Західноукраїнські мери-націоналісти зробили нову спільну заяву щодо загрози економічній стабільності • На Тернопільщині люблять Веронік та Максимків • «Юрку, падай у рів, бо автівка летить…» (відео з суду) • Великий крайній: не стало Володимира Трошкіна… • Геній пенальті Серхіо Рамос • «Контінентал Фармерз Груп» розпочала збір ранніх зернових • У Тернополі послабили карантин • Міські голови Тернополя, Івано-Франківська і Хмельницького стали прикладом для всього українського політикуму • 23 дні оновлення дороги між Тернополем і Дружбою: що вже готово? • OBOZREVATEL опублікував рейтинг міських голів щодо ризиків корупційних дій. На якому місці Сергій Надал? • 19 липня відбудеться Всеукраїнська онлайн-проща у Зарваниці
На Шумщині поховали 43-річного учасника АТО Олександра Пилип’юка

Автор: Опубліковано: 21 Лютого о 10:00 649


З 2015-го року чоловік ніс службу у військовій частині в Старичах Яворівського району Львівської області, а торік підписав контракт і подався захищати нашу землю на Донбасі.


«Олександр був людиною неймовірно доброї і світлої душі! Щирий патріот! Тільки подумайте: навіть словом не попросив свого рідного брата-сільського голову «відмазати» його від війни, а взяв повістку і пішов воювати!» — розповідають у селі Биківці, що на Шумщині. З 2015-го року чоловік ніс службу у військовій частині в Старичах Яворівського району Львівської області, а торік підписав контракт і подався захищати нашу землю на Донбасі. Воював у складі 128-ої окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади.  Нещодавно його відправили у штаб бригади в Мукачеве, 18 лютого мав приїхати додому у відпустку, повернутися на роботу, та не судилося. 13 лютого під час несення варти в Олександра раптово зупинилося серце… 16 лютого його поховали з військовими почестями у рідному селі.

— Вперше Сашка призвали у квітні 2015-го. Принесли повістку — не став заперечувати. Односельці шкодували його відпускати в пекло війни, радили поїхати за кордон, але він сказав, що не буде підставляти нашого молодшого брата  Юрія, який на той час працював сільським головою у нашому селі, — каже сестра учасника АТО Наталя Василівна. — «Якщо я ховатимусь за брата, то ніхто у селі не захоче іти воювати, але ми мусимо захистити нашу землю!» — казав Сашко. Прикро, але через рік після того Юрій помер від онкології. Сашко саме був у відпустці, ледве витримав горе, на похороні брата йому стало зле. Нас у батьків було четверо, ще маю сестру, а брати, на жаль, на цвинтарі…

Оскільки за освітою Олександр ветлікар, добре знався на медицині, тому після призову його залишили у військовій частині допомагати у медпункті. Ставив крапельниці, робив уколи військовим, при необхідності надавав першу медичну допомогу після посилених тренувань на полігоні.

— Двічі по півроку був у Старичах, повернувся додому, а торік у серпні вирішив укласти контракт зі ЗСУ. «Навіщо добровільно ідеш на смерть?!» —  дивувалися його друзі, — згадує Наталя Василівна. — «Хто, як не ми захистить нашу державу?!» — відповідав. Вірив у перемогу України над російським загарбником, казав, що коли вчергове піде воювати, то вже буде кінець війні. А загалом Сашко не хотів розповідати про пережите на Донбасі. У зоні АТО був водієм БМП. Телефонував до матері, батька, до нас із сестрою, просив не хвилюватися за нього. Запевняв, що далеко від лінії вогню, але насправді ніс службу за півтора кілометра від передової. Неподалік воював односельчанин Роман Шевчук. Лише якось зізнався, що по них стріляли з 22-ої до 5-ої години ранку, небо було червоне…

Односельці та побратими вшанували пам’ять Олександра. (Фото: Інформаційний центр “Новини Шумщини”)

Торік наприкінці листопада гостював удома. 12 лютого я розмовляла з Сашком по телефону. Два дні до того його номер не відповідав. «Що сталося?» — перепитала я, коли нарешті почула його голос. «Не хвилюйся! Я вже на мирній території, тут уже ніщо не загрожує», — відповів. 18 лютого Сашко мав бути вдома, хотів повернутися в навчально-виховний комплекс у нашому селі, де працював техпрацівником, але… Пішов у наряд, там йому стало зле, товариші надавали допомогу, лікар супроводжував його до лікарні, але дорогою він помер… Сашко ніколи не скаржився на здоров’я, хоча й страждав від гіпертонії. Завжди носив із собою тискомір, пігулки і сам себе лікував. Але біль від втрати брата, жахіття війни залишили свій відбиток. Серце не витримало… Обширний інфаркт. Останньою із Сашком говорила мати. Хотів додому, готував подарунки племінникам, яких у нього шестеро. Брат не мав своєї сім’ї, тому дуже любив наших дітей. Цьогоріч на Різдво кожному племіннику надіслав за коляду по 500 гривень. Був дуже щедрий і добродушний!

Після смерті Олександра до його рідних приїжджало керівництво районного військкомату, висловило співчуття і взяло на себе організацію похорону з усіма військовими почестями. Труну з останками учасника АТО односельці зустрічали на колінах, побратими несли її на плечах на цвинтар. Молилися за упокій душі Олександра шість священиків та чи не усі мешканці Биківців.

— Олександр присвятив себе людям, роботі, захисту України, — каже в.о. старости села Биківці Надія Мартинюк. — Він був дуже хорошою людиною, професіоналом своєї справи. Свого часу здобув освіту ветеринара, якийсь час працював за фахом у місцевому фермерському господарстві, але після реорганізації залишив роботу і влаштувався техпрацівником у Биковецькому НВК. Хоч останні роки не працював ветлікарем, але односельці кликали його, якщо потрібна була допомога. Жодного разу нікому не відмовив — чи кликали його вдень, чи вночі. З ним було дуже просто і легко спілкуватися, вирішувати справи. Завжди брав участь у благоустрої села. Хоча Олександр не надбав маєтків, але допомагав багатьом зводити житло, а своїми вчинками, добром і щирістю посадив духовний сад. Світла пам’ять нашому Герою!


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Трагедія трапилася у суботу, 11 липня, близько 18.30, на ставку між селами Мечищів та Вільховець Бережанського району. Загиблі – 16-річний мешканець Бережан та 15-річний мешканець села Вільховець...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 12:23


З 10 липня тернополянам для отримання соціальних послуг в управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради більше не потрібно приносити довідки про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні (про склад сім’ї) або довідку про реєстрацію місця проживання. Відповідне розпорядження підписав міський голова Сергій Надал...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:39


21% суддів першої інстанції у Тернопільської області є недоброчесними. За даними "ЧЕСНО. Фільтруй суд!", ці судді порушили щонайменше один критерій доброчесності, тобто виносили сумнівні рішення, мають непрозорі статки, причетні до корупції або кримінальних проваджень, порушень прав людини, або ж порушували професійну етику...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:22


На сьогодні в Україні зареєстровано 4 клінічні випробування чотирьох лікарських засобів, якими можна користуватися при лікуванні Covid-19. Про це заявив міністр охорони здоров’я Максим Степанов під час брифінгу 11 липня...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:55


Станом на 13 липня 2020 року в Тернопільській області за результатами досліджень методом ПЛР – у 2260 випадках діагноз лабораторно підтверджений (2066 дорослих, 194 дитини), з них 34 летальних. Видужало 1415 осіб...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:28



Теми дня
13 Липня
12 Липня
11 Липня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео