Субота, 25 травня 2019
• Сім майстрів і 184 години • Як Чортків сезон відкрив: блогерів зібрав, дефіле провів, на польовій кухні смаколики їв • Вкусив кліщ? Несіть його до лабораторії! • «Будапешт їм личить»! • Їсти, любити, фотографувати • Про Fair Play, «цікаві» матчі та… павуків у банці • Олександр Гринюк: «Мене засудили, бо хочуть змести з громадського життя» • Статки Зеленського: вілла в Італії, елітні автівки та скандальне житло на Грушевського • Нові правила техогляду: наклейка на скло • «Нива» здобула виїзну перемогу на п’ятій доданій хвилині • Олександр Зінченко показав свої трофеї • Чемпіонат області • На «вовчиць» і Винник їде! • Наші привітали Зе! • Голова ТОДА Степан Барна подав у відставку • Кульова блискавка влетіла в літню кухню… • «Поспішай творити добро!» Підкинуте щастя! • Почаїв у скорботі: не стало борця за українську церкву Тимофія Палія… • Президент ЗЕ: «Це тільки початок!» • «Не вам мене судити»
Найбільший хрін – у Перця!

Автор: Опубліковано: 9 Травня о 12:00 92


Ріс собі хрін 20 років у Конюхах Козівського району і виріс такий, що господар Петро Перець ледве його викопав.


Молодь охоче фотографувалася з хроном.

 Саме такий «казковий» веселий зачин напрошується в історії про рослину-рекордсмена. Все тому, що чоловік не тільки зумів виростити велетенський хрін, а ще й неабияк подивувати цьогоріч на Великдень все село. А його майстерна розповідь упересип із дотепними жартами виглядає суперсценарієм до народної комедії. Поніс Петро Іванович святити хрін із великоднім кошиком — усі зі здивованою усмішкою супроводжували його. А після Літургії поки одна частина парафіян стояла в черзі до мировання, інша оточила пана Перця, щоб сфотографуватися з небаченою рослиною. Довжина хрону — 1 м 25 см!

— Посадив я хрін маленьким, як мізинець, у своєму саду біля хати наприкінці 90-их років, — розповідає Петро Іванович. — Дружині потрібно листя для закруток, тому ми його тримали. Я ніколи не задумувався, який він може вирости, але прийшов момент, що треба було викопати, щоб звільнити місце для квітів. Старий хрін легко впізнати — має кілька зелених верхівок, у мого було понад десять. Викопував я його 10 хвилин, а ось чистив півдня, щоб гарно виглядав. «Хвіст» хрону був ще довший, але зігнутий, тому я далі зрізав. До того ж широкої ями я не копав, лише — 50 см на 30 см, бо ж не сподівався, що він так глибоко сидить. Односельчани, особливо молодь, дивувалася хрону, робили селфі. Але мій хрін ще не найбільший рекордсмен, бувало, що люди викопували й довший. Кожному хочеться якнайкращого посвятити, тому наші чоловіки, так би мовити, змагаються. Посвячений хрін ми брали до їжі усі великодні свята. Тепер треба знову вирощувати! Але хрін то така рослина, що як внадиться на городі, то дуже важко вивести. Проте без хрону — ніяк! Нема кращого смаку, як шинка чи ковбаса з хроном.
Петро Іванович зразковий господар у Конюхах, любить поратися на городі, в саду та винограднику. А ще небайдужий до народних традицій. Власне, подивувати хроном на Великдень — це елемент місцевих великодніх забав.

Петро Перець з дружиною Надією.

—З давніх-давен у Конюхах на третій день Великодня водили гаївки, а ще влаштовували забаву «Сільський суд», — згадує чоловік. — Біля церкви засідали «суддя», «секретар» (часто чоловік, переодягнений на жінку), присяжні і… розглядали «грішки» односельчан, допитували, виносили вирок. «Засудженим» радше давали «покуту», бо ж біля церкви: комусь щось допомогти, когось перепросити, не вживати алкоголю якийсь час та інше. Це все відбувалося у формі веселої гри на зразок різдвяної Маланки. Напередодні Великодніх свят люди навмисне старалися наробити комусь збиток, аби було про що жартувати. Пригадую, розглядали «справи», як хтось вкрав у сусіда свинячу голову з комори, писанку з великоднього кошика, що у когось хрін довгий виріс. Ото якби я свого тоді приніс, то цікавились би, чим підживлював, як доглядав. Бувало, якийсь чоловік напідпитку заснув на обійсті якоїсь жінки, то його допитували, як туди потрапив, яким маршрутом ішов, який мав намір. Все це, звісно, без образ. Усі сміялися, аж за животи трималися! Було дуже цікаво. І прикметно, що це тільки у Конюхах так бавились. Шкода, що традиція вже відходить у минуле. Ще кілька років тому «судили» на Великдень, але «суддям» та «секретарям» нині вже по 60-70 років, тому пішли у відставку, а молоді не хочуть «судити» (сміється, — авт.). Сподіваюся, що традиція все-таки відновиться з часом, бо в ній — душа нашого народу.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Як для першої леді України створювали вбрання на інавгурацію...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Тендітні панянки у «середньовічних» сукнях, брутальні байкери у шкірі та вишукані моделі в оригінальному дизайнерському вбранні — уся ця «екзотична» публіка цими вихідними зібралася у Чорткові, аби відсвяткувати відкриття туристичного сезону...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:00


Упродовж трьох останніх років Тернопільщину «атакують» кліщі...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Картини Олесі Гудими експонуються у Будайській фортеці...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


«Смачні світлини» від тернопільських фуд-фотографів...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
24 Травня
23 Травня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео