Понеділок, 10 грудня 2018
• У Тернополі репрезентували проект «Виклик долі»: про людей, які не здалися і стали прикладом для інших • «Мрія» попрощалася з боргами і знайшла нового інвестора • «Карта тернополянина» – це пільги на проїзд у транспорті і знижки в торговельних мережах Тернополя • Як Ляшко під російський шансон танцював • Уайлдер зберіг титул, але… • Жива історія воїнів УПА з Бережанщини стане фільмом • Рік Модрича • Невтомний трудівник футбольного поля (пам’яті Віктора Матвієнка) • На зарплату медикам та освітянам області — понад 60 млн. грн. • Спасибі за добро! • Порошенко здобуває автокефалію для України • Коли шиття до пуття • Сергій Надал: «Те, якою буде Україна, залежить від кожного з нас» • Не стало легендарного капітана Тараса Парія • Суддю Стадника нарешті погнали! На черзі — Марія… • Тернополяни побачили «Війну з перших днів» • У Києві для іногородніх запроваджують плату за навчання в садках і школах. У Тернополі цю проблему успішно вирішують • «Для мене честь бути тут з бійцями нашої артбригади» • Два роки невідомості • Олександр Гвоздик здобув титул чемпіона світу за версією WBC у напівважкій вазі
Народ вирішив жити по-новому!

Опубліковано: 13 Грудня о 13:25 169


Треба було чути слова простих людей на адресу президента і його кума (!) Генерального прокурора. Глибину народного обурення неможливо передати, оскільки довелося б використовувати вкрай ненормативну лексику.


І це рішення, здається, є незворотним. Слухаючи виступаючих у неділю, 10 грудня, на Марші протесту за імпічмент президенту, що заполонив у Києві увесь майдан Незалежності, я пильно вдивлявся в очі звичайних людей і скажу відверто те, що думаю і відчуваю: з’являється якась нова точка відліку — рішучість українського народу набирає нової сили. Мені не подобаються версії розчарованих, що все було і буде намарне, що нічого кращого не відбудеться. Відповідаю таким: має відбутися — і таки відбудеться! Це — моя інтуїція.

Треба було чути слова простих людей на адресу президента і його кума (!) Генерального прокурора. Глибину народного обурення неможливо передати, оскільки довелося б використовувати вкрай ненормативну лексику і не вистачило б газети. Невдоволення народу через вражаюче зубожіння не має меж. Тому не уявляю, як після такої масової і відвертої недовіри можна спокійно виходити на відповідальну державну роботу і робити вигляд, ніби нічого не відбувається.

Не люблю дискусій про релігію чи політику, хто — правий, а хто — ні. Кожен обирає свою позицію. Але хотілося б, щоб представництво західних областей в нинішньому протесті було вагомішим. Було дуже прикро, коли при формуванні колон на Марш протесту біля славетного Шевченка слово «Тернопіль» навіть не прозвучало. Натомість колону великого протесту кількісно очолили Черкаси. Запитую себе: невже у Черкасах зле, а у Тернополі добре?! Та, врешті, все, що робиться, — на краще. Бо Україна — велика і її дух —  також великий. І цей дух є непереможним.

Вночі у невеликому автобусі по дорозі до Києва не спалося. Різні думки роїлися і витісняли одна одну. Я спіймав себе на тому, що маю один гріх. Мій голос і голоси моєї родини (а я просив про це!) на виборах президента дістались Петрові Порошенку. Тепер я вирішив забрати їх назад, взявши участь у Протесті за імпічмент. Маю на це право, бо залишився після Майдану, як і всі українці, обдуреним владою.  Адже «жити по-новому», окрім автора цього слогана та його зграї, ніхто не став. Для тих, хто втратив батька, сина чи чоловіка у безглуздій АТО, для тих, хто став інвалідом і принизливо для себе добивається соціального захисту, для тих, хто незаконно знаходиться у СІЗО і тюрмах, для тих, хто просто бореться за виживання, ЯКЕ ЖИТТЯ настало для них?! Відповідь очевидна і одна на всіх. «Жити по-новому», як і «Почую кожного» — це локшина для українців і просто цинічний політичний лозунг, хоч і звучить дуже привабливо.

Здається, такої цинічної влади ще не було. До цього вона була різною — підлою, брехливою, кримінальною, а нині стала особливо цинічною і такою, як всі попередні разом узяті. І про це знає вся країна.

Тому заболочену воду треба очищати. Звичайно, це може статися і природним способом. Потрібно тільки, щоби потічок був чистим і прозорим. Але на це піде дуже багато часу. Тому, якщо потічок перетвориться у широку стрімку ріку, — вона швидко знесе усі фекалії.

Р.S. На майдані зустрів Степана Хмару. Йому вже за 80. Знаю його особисто. Схиляю голову за те, що не перестав боротися за Українську Державу.

Василь Зарічний, м. Тернопіль (фото автора)


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Кожна історія в книзі – гідний приклад для кожного з нас, як у важких життєвих обставинах не розчаруватися, не втратити надії, а жити далі...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


Керівництво агрохолдингу відзвітувало про 2018-ий та розповіло про плани...


Рубрика: , Опубліковано: о 14:00


І ще один приємний сюрприз для власників «Карти тернополянина» – додаткові знижки у торговельних мережах міста...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


Репертуарчик вибрав нівроку...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00


На думку Хрюнова, Тайсона засудили...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00



Теми дня
10 Грудня
7 Грудня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео