«Наші люди в Голлівуді» — це про нього! Його історія — це історія про велику мрію, ще більшу віру в себе і натхненну працю. Про те, як ще в дитинстві закохавшись у кіно, нині 27-річний уродженець Шумщини Вадим Трофименко став відомим сценаристом, режисером і творцем фільмів, який попрацював навіть у Голлівуді! Нині його творче псевдо — HankOrion, він долучився до творення кількох фільмів і продовжує творити і знімати, живучи на два міста — Лондон та Лос-Анджелес. А ексклюзивно для «НОВОЇ…» наш земляк розказав про свій шлях до успіху та гонитву за голлівудською мрією.
«У 12 років вперше пішов у кіно і зрозумів, що це те, чим хочу займатися усе життя»
— Я народився в Шумському районі, в селі Рохманів, — розповідає чоловік. — Я — з простої сім’ї, і дитинство у мене було таке ж, як і у всіх сільських дітей. Було багато приємних моментів, як, наприклад, ходити з братом на риболовлю, зустрічати Новий рік усією сім’єю, ходити в школу і спілкуватися з однокласниками. Хоча, чесно зізнаюся, я ніколи не був зразковим учнем і, мені здається, що всі думали, що нічого з мене не буде. (Сміється, — авт.) Школа, допомогти бабусі на городах, допомогти по дому — усе, як і у всіх, нічого особливого. Але, дивлячись зараз на дітей, які ростуть у великих містах, я не шкодую, що виріс у селі, тому що в мене було те, чого ніколи не буде в них. Великі зелені поля, річки, ліси, природа — дитинство в мене було тяжке, але приємне…
Наприкінці 90-их років моя мама втратила свій бізнес і була змушена поїхати за кордон — заробити гроші, щоб віддати борги. Так ми опинилися в Італії — країні, яка стала моїм новим домом. Там, у місті Кальярі на мальовничому острові Сардинія, я ходив до школи, згодом вивчав мистецтво у LiceoArtisticoStatale “FoisoFois”. Ще живучи в Україні, я хотів стати дизайнером і навіть планував переїхати до Києва і навчатися там. Але в мені вже горіла мрія — Голлівуд…
Коли мені було 12 років, я вперше пішов у кіно з моєю мамою — це було уже в Італії. Тоді я ще не розмовляв італійською і навіть не розумів, про що говорили актори. Але я пам’ятаю, що саме там і тоді зрозумів, що кіно — це те, чим я хочу займатися усе життя… Кажуть, щоб бути щасливим, вам потрібно знайти те, що вас робить щасливим. Для мене це стало кіно, і мені дуже пощастило, що це сталося, коли мені було 12 років. Тому що чим швидше ви визначитеся, тим більше у вас буде часу і можливостей, аби досягти мети. Тому що бути успішним — це не лише про талант, а й про тяжку працю, вміння завжди добиватися свого і ніколи не казати «ні».
У погоні за голлівудською мрією
— Свій перший фільм я зняв у 2015 році. Його головна «фішка» в тому, що я зняв його повністю самостійно за вісім годин у лісі, — продовжує розповідь Вадим. — Ніхто мені не вірив, що я самостійно зняв повнометражний фільм за 8 годин…(Сміється, — авт.) Невдовзі я зрозумів, що, аби бути успішним в кіно, мені потрібно переїхати до «столиці кіно», тож одного дня я просто зібрав свої речі і купив квиток до Лос-Анджелеса.
Зізнаюся чесно: коли я приїхав у Голлівуд, то був дуже розчарований, тому що думав, що все буде набагато простіше. Але конкуренція там просто «зашкалює»! Майже кожен у Голлівуді хоче і мріє працювати в кіноіндустрії. Багато моїх знайомих у Голлівуді так нічого і не досягли, тому що там дуже важко починати. Тож я вирішив переміститися до Лондона… Три роки по тому я зняв свій другий повнометражний фільм, потім — третій (Despair (2017), TheJob (2017), а тепер працюю ще над двома, які вийдуть у прокат наприкінці цього року.
Нині я живу між Лондоном і Лос-Анджелесом — залежно, де мені потрібно бути для того, аби зняти той чи інший фільм. У моїх планах було закінчити аж п’ять кінофільмів цього року, але це було ще до пандемії, яка суттєво «скоригувала» плани усіх… Важко спрогнозувати, що буде далі, але я з тих людей, які — «бачу ціль, не бачу перешкод», і якщо поставлю собі за мету, наприклад, зняти п’ять фільмів до кінця року, я таки зніму п’ять фільмів до кінця року! (Сміється, — авт.)
«Дуже хочу знімати кіно в Україні — маю сценарій про Революцію Гідності»
— Щодо моєї малої батьківщини, то в Україну я навідуюся дуже часто, майже кожен Новий рік ми збираємося усією сім’єю у Києві, на Шумщині живе моя бабуся, — каже Вадим. — На жаль, українська кіноіндустрія поки що не на голлівудському рівні, а ще великою проблемою є кінопіратство – я був прикро вражений тим, що два моїх кінофільми були вкрадені та продубльовані на піратських торент-сайтах. Тим не менше, я дуже хочу знімати кіно в Україні! У мене є сценарій про Революцію Гідності, також я написав фільм, дія якого починається в українських Карпатах. Час покаже, чи вдасться зняти ці фільми…
На завершення я б хотів сказати трохи від себе: якщо у вас є мрія, не дайте їй померти. Досягти бажаного може бути важко, але кожен, хто захоче, може добитися свого. У Голлівуді кажуть:«Bettertryandfailthannottotryatall”, що перекладається як «Краще спробувати і не досягти свого, ніж не намагатися взагалі».
Читайте також: Гурт «TVORCHI» — переможці музичної премії «Золота Жар-птиця’2020»
Джерело: НОВА Тернопільська газета