Ще з дитинства Наталя точно знала з чим пов’яже своє життя, однак що стане відомою на всю країну навіть уявити не могла. Доля підготувала їй сюрприз: на одне телешоу вона прийшла у якості експерта. Згодом Холоденко вже працювала у трьох проектах телеканалу СТБ, а потім стала однією з ведучих «Половинок» на «Новому каналі». Втім, широку публічну популярність вона отримала після участі в танцювальному телепроекті «Танці з зірками».
Дивно, але Наталя стверджує, що в житті краще триматися подалі від психологів, оскільки переконана, що багато людей, які називають себе «лікарями душ», насправді не більше, ніж шарлатани. До речі, сама Холоденко, якій цього року виповнилося 35, за годину індивідуальної консультації бере 250 євро. За її словами, вона прагне дати результат уже на перших консультаціях, на яких не ллє воду і не «підсаджує» на багатомісячні зустрічі. Для тих, хто не може дозволити собі індивідуальну консультацію, проводить тренінги з елементами індивідуальної роботи, а її сайт містить безліч корисних і унікальних порад. А ось особисте життя Холоденко вважає за краще не афішувати. Все, що відомо — Наталя заміжня і у неї є Ларіон.
З тих пір, як Холоденко взяла участь в проекті «Танці з зірками», минув майже рік, і за цей час медіа-психолог суттєво змінилася. Акаунт Наталі в Інстаграмі заповнений новими фотографіями, на яких вона демонструє результати свого схуднення. Хоча ще нещодавно стверджувала, що чоловік дуже не хотів, щоб вона худла: «У нас була умова з чоловіком до весілля, що я не буду худнути. Це стало головною проблемою в наших стосунках. Мені чоловік завжди говорив, що худа жінка для нього не сексуальна». Та очевидно, з чоловіком все ж Наталі таки вдалося порозумітися. Інакше вона не була би психологом!

Про красу

— Всі ми живемо з нав’язаними поняттями про те, хто ти є і що можеш. У психології це називається «я-образ». Якщо дівчинці батьки донесли, що вона красива, вона поводиться, як красива жінка, і отримує всі бонуси від цього. Якщо ж їй постійно робили зауваження і акцентували увагу на недоліках, навіть суперкрасуня буде все життя мати комплекс жертви, яка знову і знову повинна піклуватися про всіх, окрім себе.

Про жіночність

— Багато з нас стали дружинами, мамами і навіть бабусями, так і не відчувши, як це — БУТИ ЖІНКОЮ. Коли ти дівчинка, все зрозуміло: бантики, ляльки, сукні, пісеньки, хоча багатьох з нас дуже травмували вже в цьому періоді. «Туди не йди», «це не роби», «не плач, а то ти негарна», «як ти поводишся, ти ж дівчинка?»… У цих заборонах і комплексах ми проходимо підлітковий вік, потім сяку-таку юність і… Ну, батьків не можна засмучувати, тому хоч раз заміж і хоча б одну дитину. Турботи! Обов’язки! Клопоти! Потім тобі стукає 30, потім 35, далі страшніше — 40… Була ти дівчиною? Чи відчула ти цей стан? Як це бути жінкою, яка кожною клітиною свого тіла відчуває свою унікальність? Життя збігає в очікуванні, що це якось само собою відбудеться. Що зустрінеться цей особливий «він», всупереч усьому і заради тебе, і ти проживеш хоч годину, хоч день, хоч тиждень у цьому стані. Але цього ніхто не може організувати і річ не у фатальній зустрічі, а в тому, що у нас так мало цих справжніх жінок, на яких можна рівнятися. Так мало було цих татусів, які хвалили своїх донечок, матусь, які, окрім ідей про обов’язки, прищепили цю здатність — розглядати межі своєї жіночності. Це складна тема! Але як боляче спостерігати за турботливими дружинами, мамами, які добрі господині, успішні на роботі, але ніколи не були жінками. Вони мріють про те, що не готові приймати!!! Більшість з нас на тонкий комплімент рефлекторно відповідає якусь нісенітницю в стилі «це я просто голову помила»… Почуття провини і боргу не мають жодного стосунку до щастя! А ми собі часто відмовляємо в дрібницях через ці почуття. Але я хочу нагадати, що найкраще, що ми можемо дати своїм дітям, — це приклад щасливого життя. Будьте жінками. Шукайте цей стан. Він необхідний, як кисень, — це основа, це найголовніше.

Про схвалення

— У кожній жінці є велич! Це відчуття, коли їй не потрібне схвалення від інших людей, щоб почуватися особливо добре. Потрібно шукати цей стан, змінюючи свій спосіб життя, стосунки, мислення. Неможливо піднятися на сходинку вище, залишаючись в стані того, хто просить милостиню у вигляді визнання. «Чи любиш ти мене?», «Чи гарна я дружина?», «А на скільки років я виглядаю?» — ці запитання зникають з голови, як тільки ти входиш в цей стан «як класно, що я є». Адже кожна з нас знає про себе те, що неможливо передати словами, у чому є неймовірна естетика особистісних перемог, що цінне саме по собі.

Про романтику

— Коли жінка каже «мені не вистачає романтики», насправді їй не вистачає чоловічої енергії. А яким методом вона її отримає, це не принципово. Можна і пелюстки троянд, і поїздку в Париж, але підійде будь-який ВЧИНОК! Так, ми хочемо відчувати, що для нас «напрягаються» і після походу у ДРАЦС.

Про любов

— Кохані не ті, кого сильно люблять, а ті, хто вміє помічати любов. А якщо цієї здатності розпізнавати любов в інтонації, в турботі, в погляді, в дотику, в формулюванні фрази немає, то хоч стій на колінах з плакатом «я тебе люблю» — нічого не допоможе. Зауважуйте, визнавайте, усвідомлюйте, як вас сильно любить життя, як це проявлено в близьких людях, як багато крихт турботи і уваги довкола, що якщо зібрати їх воєдино, то вийде велика і тепла Вселенська любов!

Про дітей

— Діти дають нам другий шанс побути дитячими. Вони великі креативщики, талановиті скиглії і найбільші вчителі на Землі. Мій син найдужче постраждав від мого способу життя. Він не бачив мене тижнями або бачив хвилину вранці і 20 хвилин перед сном. Багато що безповоротно втрачено і ніколи не повториться. Я вдячна йому за те, що любить мене, незважаючи на мої помилки. Усі батьки — не святі. Кожен щось недодав, недодасть і вислуховуватиме якісь закиди від дітей в майбутньому. Я пропоную не ідеалізувати стосунки батьки-діти. Ми і наші діти точно одне одного скривдимо, засмутимо, розлютимо… У нас може бути все що завгодно в стосунках, але головне — не варто прикидатися «пухнастими» з примусу і з бажання гарно виглядати. Нехай ці стосунки будуть кострубаті, але чесні! Це важливо, тому що якщо брехати, то навіщо тоді ми дані одне одному? Визнайте помилки і зізнавайтесь в любові. Те, що ви кровні родичі, нічого не гарантує. Все природно, а отже — буде по-різному!

Про вчинки

— Важливо не те, що людина говорить, а як діє. Я часто чую фразу «хочу самореалізуватися», але з дії очевидно, що це «хочу» має фантазійний характер. І якщо цю фразу перевести на психологічну мову, то вона звучала б так: «Якби хтось організував мені відчуття успіху, то я був би радий». Дії! Ось головна мова стосунків зі світом. Хочеш бути щасливим — будь ним, а це означає не чекати і вірити, а формулювати свої бажання і, долаючи бентегу, втілювати!

Про недругів

— Нас багато на планеті і ми всі різні. Деякі люди ну просто нестерпні — так і хочеться тріснути чим-небудь важким! І хоча я часто чую «ти ж психолог», але зізнаюся: і мене можна довести до краю. Тому якщо мене хтось хоче вивести з рівноваги, починаю застосовувати техніку «послання любові». Просто уявляю маленькою дитиною того, хто випробовує мої нерви на міцність. І думаю «я бачу, що тобі погано, і я все одно тебе люблю». Якщо ж і це не допомагає, то тоді думаю: «я тебе приймаю як сусіда по планеті». Дуже важливо зберігати себе.

Про втіху

— Мене тішать прості речі: побути вдома, приготувати вечерю. Я багато працюю, часто відсутня вдома, тому так ціную вечори, коли ми збираємося разом з моїми улюбленими чоловіками. Це син Ларіон, йому чотири роки, він першим зустрічає мене, коли я приходжу додому. Дуже без мене нудьгує… Нещодавно сказав: «Мамо, коли я виросту, буду заробляти багато грошей, щоб ти не ходила на роботу». І чоловік — людина, яка пожертвувала кар’єрою заради мене. Коли мене запросили на мої перші телевізійні проби, синові було всього два тижні. Я вважала, що як мама не можу будувати кар’єру на шкоду своїй дитині. Ми впоралися завдяки тому, що чоловік підтримав мене. Привозив малюка до мене на зйомки у візочку… Цінуйте те, що роблять для вас рідні люди, і балуйте їх навзаєм.

Ліля Романенко