Середа, 05 серпня 2020
• Шахраї видурили в пенсіонерки 100 тисяч гривень через “грошову реформу” • На Кременеччину привезуть картини Тараса Шевченка • На Тернопільщині за добу 27 випадків зараження на COVID-19 • Сергій Надал: “Тернопіль хочуть взяти у карантинну блокаду” • Чому літо не “вбило” коронавірус? • “Дзвони Лемківщини” через карантин відбуваються в онлайн форматі • Медикам і водіям “швидкої” піднімуть зарплати • Директори тернопільських шкіл танцювали на набережній! • Перший ремонт за 50 років. У Хоросткові капітально оновлюють школу • Депутати міськради дадуть оцінку законності постанови щодо віднесення Тернополя до «червоної» зони • Випускний-2020: сукня з 100-метровим шлейфом, маски і дистанція (фоторепортаж) • Тернопіль внесли до червоної карантинної зони • Через карантин потяги не зупинятимуться у Тернополі • COVID-19 на Тернопільщині: із 3035 хворих 1796 одужали • Мешканець Тернопільщини втретє захворів на “коронавірус” • На Борщівщині зіткнулися мотоцикл та іномарка • Як відбуватиметься навчання в школах з 1 вересня? • Богданчика виховує тільки бабуся. Нині він потребує допомоги… • Найкращі квіти з доставкою у Тернополі та області • Українцям відкриті для відпочинку кордони 6 країн
Недешеві враження від тернопільської мандрівниці Орести Дешевої

Автор: Опубліковано: 19 Березня о 12:03 175


«Перший раз ішла в гори… у босоніжках на підборах та з валізою на коліщатах»
.


У кожного з нас є хоча б кілька мрій, які довго плекаємо, та в кінцевому результаті вони так і залишаються мріями. Ще сім років тому про тернополянку Оресту Дешеву можна було сказати хіба, що вона працює бухгалтером в Тернопільському обласному центрі гідрометеорології. Нині жінка — харизматична і затята мандрівниця, яка перейшла українські (і не лише) Карпати вздовж і впоперек, підкорила не один європейський кряж і “намотала” по горах не одну тисячу кілометрів, побувавши у  Швеції, Чехії, Туреччині, Австрії, Угорщині, Латвії, польських Татрах… Про те, чому не варто відмовлятися від своїх задумів, хоч якими б дивакуватими вони не видавалися в очах оточуючих, — із перших уст.

— За великим рахунком, ми всі мандруємо, наше життя — це одна суцільна подорож. Але у  всьому є перший крок. Яким він був у тебе?

— Перший досвід, незалежно у чому, завжди залишається на все життя. Так і в мандрах. Перша мандрівка зазвичай дуже сильно впливає на людину і закарбовується в пам’яті довіку. Мої подорожі почалися з простої мрії  побачити вживу те, чим милувалася неодноразово на фотографіях чи картинах.

Перший мій підйом у гори неможливо згадувати без сміху…  Адже я вирушила підніматися на Говерлу у… босоніжках на підборах та з величезною валізою на коліщатках! Не знаю, як іншим учасникам підйому вдавалося не реготати вголос, дивлячись на мене… (Сміється — авт.)

Друзі ще донині по-доброму кепкують з того першого мого походу.  Але я безмежно вдячна їм за підтримку.  Вони мене перевзули, перевдягли у щось більш відповідне для походу, поміняли валізу на наплічник і випустили в гори. Пригадується, як іду з важким рюкзаком, плечі “відвалюються”, з чола  тече,  ноги вщент стерті, дихання збивається…  І тільки одна думка: “Навіщо я тут? Більше ніколи…  НІ-КО-ЛИ!!!”.

Це була нескінченна внутрішня боротьба з самою собою.  Перша ночівля в наметі — зимно, твердо, страшно. А вранці — узагалі “йой”:  ноги трусяться, усі м’язи в шоці, а вони на другий двотисячник збираються… (Сміється — авт.)

Потім  кілька місяців пішло на те, аби розібратися, чи справді я цього хочу.  Як же так виходить? Спочатку розчарування, а потім  — нестримне бажання повторити? А все тому, що кожен похід викликає потік шалених емоцій, які неможливо забути, і хочеться відчувати щось схоже знову і знову! І що більші труднощі доводиться зустрічати в поході, тим сильнішими і яскравішими будуть ці емоції і переживання.

— 2017-ий рік тільки розпочався, а для тебе він уже — особливий. Ще б пак, адже перший день нового року ти зустріла за спогляданням сходу сонця на найвищій українській вершині — Говерлі… 

— Це й справді було по-особливому. Попри те, що вже який рік поспіль маршрут новорічної ночі незмінний — вперед та вгору! (Сміється — авт.)  Проте цьогоріч було особливе нічне сходження обледенілим схилом і, звісно ж,  особливий  світанок — краса, від якої аж зашпори у серце… А вранці — особливий чай зі снігу… Кращого початку року годі й побажати.

Гори можна любити до безтями або не любити взагалі — третього не дано. Гірські походи — це стиль життя, це своєрідний наркотик, який тільки з першого погляду може видатися безпечним, але далеко не кожен похід — це легка прогулянка: складні маршрути вимагають неабиякої підготовки, витривалості як фізичної, так і моральної, сили волі та наполегливості, щоб зробити сходження на вершину, пройти весь хребет, не зійшовши на половині шляху. Гірський похід — це неабиякий життєвий досвід, урок, тест на людські якості та силу характеру.

— Кажуть, подорожі — це найкраща освіта. То скільки вже у тебе освіт — себто яка географія твоїх мандрів і чого вони тебе найбільше навчили?

— Кожна подорож починається з хвилюючого очікування чогось нового, а закінчується  п’янким післясмаком, який складно передати за допомогою слів. Кожна мандрівка особлива! Кожна цікава і різноманітна. Слів забракне, аби описати сяючий Відень із тамтешнім шаленим виром життя, “злату” Прагу, неможливо передати й емоції, які вирують на опівнічній дискотеці у нічному клубі на  величезному дев’ятиповерховому лайнері  Рига- Стокгольм…

А гірські походи — це узагалі щось неймовірне! Скрізь було феєрично, цікаво і трішки авантюрно… Наші Карпати, звичайно ж, поза конкуренцією, але польські Татри гарні по-своєму, Швеція — фантастична країна ельфів та казок… А Лікійська стежка у Туреччині – це просто унікальні, незабутні  враження, коли за два тижні ми з друзями і добру сотню кілометрів по горах (і то яких горах: тут і каньйони з численними водоспадиками, озерами і гротами, і підйом на гору Тахтали, і знамениті вогні Химери, і руїни античного міста Олімпос!) “намотали”, і у Середземному морі поплавали… Краса, яку я бачу довкола у мандрах, відкрила мені очі на багато речей. Зрештою, світ дуже цікавий,  і планів й задумів ще страшенно багато. Головне — щоб часу вистачило, а наплічник у мене завжди напоготові.

— Чим, на твою думку, відрізняється турист від мандрівника?

— Туристи не знають, де вони були. Мандрівники не знають, куди вони йдуть.

Знаєш, коли себе відчуваєш мандрівником? Коли твій наплічник стоїть у кутку і ти в шафу його не ховаєш, бо все одно скоро витягувати; коли в тебе формується окрема категорія знайомих “в гори разом ходили”; коли при слові “колиба” випливають асоціації затишної хатинки в горах, а не шашликів і забави; коли ти щодня дивишся погоду — не в рідному місті, а там, де дідько “на добраніч” каже, — навіть якщо на вихідні нікуди не плануєш іти; коли від шопінгу по магазинах зі спортивним спорядженням отримуєш ще більший кайф, ніж нормальні дівчата від одягу; коли приходиш на автостанцію, а тобі касири кажуть: “Донесете 25 копійок іншим разом, я вас знаю, ви часто їздите…”

 —  Подорожі — річ фінансово затратна. Чи ні? Наскільки у плануванні витрат на мандрівку придається твоя економічна освіта?

— Змушена констатувати, що туристична індустрія остаточно зіпсувала смаки українців. Замість вражень і красот світу люди обирають “зірочки” і “сніданки”. Варто пам’ятати, що всі “оллінклюзиви” і “трансфери” позбавляють нас можливості самостійно планувати свій час і забирають чимало грошенят.  Та й знуджуся я на такому “відпочинку”.  Вибираю  країну, маршрут чи якусь іншу поїздку туди, куди дозволять мені мої фінанси.  Як там хтось із відомих казав: “Неважливо, в яких я кросівках, важливо, що я в них гуляю по Парижу”…

— І наостанок — порада від тебе для тих, хто ще вагається. Як кинути все і вирушити в подорож?

—  Зараз хтось скаже, що немає грошей, є обов’язки… На що я відразу відповім, що не бачила жодної людини, яка б хотіла подорожувати і не знайшла способу це зробити. Коли ви справді захочете – ви це зробите!


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Нині двоє жінок 1987 та 1989 років народження та їхній спільник – водій автомобіля, 1984 року народження затримані в порядку статті 208 КПК та перебувають в ізоляторі Старокостянтинівського відділу поліції, адже останній їхній злочин оперативники задокументували саме на території цього району Хмельниччини...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 14:52


Забезпечення охорони унікальних полотен Тараса Шевченка – про це йшлося під час робочої зустрічі директора Кременецького краєзнавчого музею Андрія Левчука, очільника тернопільської поліції Олександра Богомола та керівника Управління поліції охорони області Олега Іващенка. Виставку акварелей організатори планують провести восени...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 14:43


Станом на 03 серпня 2020 року в Тернопільській області за результатами досліджень методом ПЛР – у 3113 випадках діагноз лабораторно підтверджений (2847 дорослих, 266 дітей), з них 39 летальних. Видужало 1828 осіб...


Рубрика: , Опубліковано: о 11:00


Рішення про внесення Тернополя до "червоної зони" карантинних обмежень є політичним, заявив міський голова Сергій Надал...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 16:29


Лікар-інфекціоніст з Київської міської клінічної лікарні Євген Дубровський прокоментував особливості циркуляції вірусів в різних погодних умовах...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:13



Теми дня
3 Серпня
2 Серпня
1 Серпня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео