Лише два: зробити так, щоб вони могли до вас прийти з горем чи радістю, а другий – берегти своє здоров’я.
Насамперед потрібно витримувати їх переживання. Щоб з будь-яким своїм горем чи неприємністю їм було куди йти. Не в алкоголь і наркотики, а до вас.
Не можна знецінювати переживання своєї дорослої дитини. Краще обійняти, якщо дозволяє. Сказати щось на кшталт: так, непросто. Запитати, що планує робити. Не панікувати. Спробувати оцінити ризики запропонованих варіантів разом. І плюси теж. Якщо просто ділиться почуттями – сидіти тихо. Тут краще мовчати і хитати головою, ніж ляпнути щось не те.
Поради потрібно давати, тільки якщо просить. Форма поради: я б вчинив ось так, або – у мене був схожий досвід, я вчинив так, і шкодую-не шкодую про це.
Якщо емоції вас накрили, і ви вже закидали свою дорослу дитину порадами або відчитали, прокотившись котком, що робити тоді?
Якщо ви усвідомили цей сумний факт, попросіть пробачення. Скажіть, що даремно розхвилювалися. Ваш син або донька повинні знати, що ви можете витримувати їх проблеми, що їх емоції або неправильні дії вас не зруйнують. Тоді є ймовірність, що контакт не перерветься.
Піклуватися про силу свого духу дуже важливо – саме для того, щоб ваша дитина була впевнена у вашій фортеці і не ховала свій справжній важкий досвід від вас, бажаючи вас вберегти. Якщо вас трясе і ви хапаєтеся за валідол від кожної новини або при найменших змінах, то затямте – ви нічого не будете знати про справжнє життя ваших дітей.
Якщо принесли вам свою проблему – радійте. Якщо доросла людина може чимось важливим для неї поділитися, отже, у вас є близькість. І не потрібно заповнювати порожнечу між вами розпитуваннями про дріб’язкові речі. А проблеми – невід’ємна частина життя, їх не уникнути.
Другий важливий обов’язок дорослих батьків – піклуватися про своє здоров’я. Зрозуміло, що життя непередбачуване, але важливо робити те, що в ваших силах. Вчасно показувати лікарям свої болячки, не переїдати, не зловживати, займатися доступними видами спорту.
Так важливо не впасти своїм дітям на руки через свою безпечність, а бути досить здоровим якомога довше.
Поки ми є – ми стоїмо між ними і небуттям, а отже – захищаємо.
Марина Сперанська
Джерело: НОВА Тернопільська газета