П’ятниця, 30 вересня 2022
• Пізнаймо одні одних: українці – в Сувалках, поляки – в Тернополі • «Антитіла»: пів року – на фронті • Кризова кімната – для постраждалих від насильства • Дбаємо про своїх військових на передовій • Благодійники з Європи підтримують лікарні Тернополя • «Сьомий місяць печу перемогу» • Сергій Надал: «Дякую тернополянам за те, що наше місто стало другим домом для десятків тисяч жертв московської агресії» • «З вірою в перемогу»: велопробіг на Теребовлянщині • Плетуть сітки і вчать… англійську мову • «Пташка», «Мішаня» і «Лемко» – на волі! • Свято української пісні та гумору: в Тернополі відбудеться концерт Степана Гіги та гурту «БУДЬМО» • Триває збір коштів на автівку для воїнів ЗСУ 24 бригади • «Вітер На-Дії»: українська молодь зустрілася в Кракові • Передачі захисникам із Тернополя — в найгарячіші точки • Діти і війна: як подолати травми • У Тернопільській громаді живуть понад 28 тисяч переселенців • У Тернополі готуються до початку опалювального сезону в умовах воєнного стану • Клатчі для леді – за донати • З фронту – до шлюбу • Наталія Фаліон та гурт «Лісапетний батальйон» відсвяткують 30-річчя на сцені благодійним концертом у Тернополі
Олександр Шевченко: «Щастя – це коли всі навколо щасливі»

Опубліковано: 17 Січня о 12:02 174


Ця карпатська культура, колорит і християнські традиції завжди надихають. Іншого місця, щоб так відчути все це, – немає.


Різдво – особливе свято для всіх. Кожен намагається його зустріти у родинному колі. Народний депутат України, переможець партійних праймеріз “Українського об’єднання патріотів”, кандидат в президенти України Олександр Шевченко дотримується традицій: кожного року Різдво зустрічає з сім’єю.

— Пане Олександре, у Вас велика родина і відомо, що традиційно Різдво ви зустрічаєте разом…

— Скільки себе пам’ятаю, завжди Різдво зустрічаю у Буковелі. Служба Божа в церкві у Поляниці… Чогось іншого мені навіть не хочеться. Тут — казка, тут особлива атмосфера, тут витає дух Різдва. Ця карпатська культура, колорит і християнські традиції завжди надихають. Іншого місця, щоб так відчути все це, – немає. Весь світ приїжджає у Буковель заради таких відчуттів. То чого мені ще шукати?

— У Вас шестеро дітей, дві ваші доньки вже зовсім дорослі. Часто з ними спілкуєтесь, приїжджають в гості?

— Звичайно. Найдорожче в житті кожної людини – це родина. Без неї просто не обійтись. Моя родина – це моя міць і фортеця. Кожен з членів сім’ї є натхненником і опорою для мене. Мої старші доньки, як і я в свій час, захопились туристичним бізнесом. У часи влади Януковича, коли був тиск на нас, коли так само, як і сьогодні, порушувались надумані кримінальні справи з метою “віджати” частину Буковеля, я ініціював їх навчання за кордоном. Як то кажуть, подалі від можливих провокацій. Але своє майбутнє вони бачать лише в Україні…

Син Олександр працює у Буковелі. Він у 2018 році екстерном склав на відмінно іспити одразу за 10-ий і 11-ий класи. Екстерном склав і ЗНО. Вступив у два українських виші, а ще кілька іноземних запросили його на безкоштовне навчання до себе. Однак він навчається в Україні. Одночасно постійно працює над подальшим розвитком Буковелю, веде кілька проектів. Років через п’ять бачу його повноцінним менеджером курорту.

Середульший син Стас навчається у дев‘ятому класі.

Донька Ксенія, якій одинадцять років, торік стала міні-міс Європи, пройшла відбір у телепрограму “Голос. Діти”.

Наймолодший син Олексій — учень першого класу. Каже, що хоче в другий, бо майже все, чому вчать в першому, він знає…

На Різдво молодші діти всі тут. Приїжджають, по можливості, й старші. Тут є мої тато і мама. Наша велика родина постійно збирається за одним столом.

— Ви з дружиною Тетяною 18 років разом. Без неї Ви могли б досягти того, ким є і що маєте?

— Мені здається, що наше сімейне вогнище ніколи не згасне. Воно лише сильніше розпалюється завдяки розумінню одне одного. З Тетяною ми зустрілися в Івано-Франківську в 2000-ому році. Одразу відчув, що це моя половинка. Повінчалися у соборі Святої Софії, зведеному у Римі кардиналом Йосифом Сліпим, який був 18 років радянським політв’язнем. Цікаво, що в Римі тоді, як то кажуть, сталася “невипадкова випадковість”: ми зупинилися у готелі «Вілла Феррата», в якому, як пізніше виявилося, свого часу і жив предстоятель Української греко-католицької церкви Йосиф Сліпий. До вінчання готувалися усвідомлено, неодноразово йшли до сповіді і причащалися. За фахом Тетяна — біолог, дуже розумна, завжди підтримує мене у всіх починаннях!

Тут треба вчасно зрозуміти, хто тобі потрібен і не розмінюватись на дрібниці. Дружина, родина – один із сенсів мого життя.

— Що буває на різдвяному столі в родині Олександра Шевченка і яких традицій дотримуєтеся?

— Перш за все я дотримуюсь Різдвяного посту. Він менш строгий, ніж Великодній, але є певні обмеження. Те, що я постановив перед Богом, цього намагаюсь дотримуватись. В середу і п’ятницю більш строгий піст.

Свою сім’ю я не змушую постити, вважаю, що вони самі повинні до цього прийти. Щодо святкового столу, то в Різдвяний вечір є завжди 12 пісних страв: і грибочки, і риба, і горіхи, і мед… Є велике різноманіття пісних страв з овочів, які я дуже люблю.

— Якщо вже говоримо про релігійні цінності, про віру, то як часто Ви молитесь?

— Молюся кожного дня вранці і ввечері, часто ходжу до церкви, причастя і сповіді. Дуже рідко буває, що пропускаю молитви. Але цьому має передувати дуже вагома причина. Ми живемо і не знаємо, коли буде кінець.

Діти рідше ходять. Я їм кажу: «Все, що у тебе є, то дав Бог, що ти зробиш для інших — для Бога зробиш». Молюсь за них і чекаю, щоб самі прийшли до усвідомленої віри. Я ж раніше теж приходив на службу Божу, не вкладаючи у те сенс, до сповіді рідко приступав. А тепер вважаю, що коли кажуть, що вірують у Бога, але при цьому до причастя та сповіді рідко приступають, то ця віра без реальних дій.

— Які у Вас спогади з дитинства про Різдво?

— Ну, почнемо з того, що я охрестився у 20 років, а мій батько, до речі, аж у 50. Жили ми в Коломиї. На Різдво з друзями ходив колядувати… Але в той час, коли та радянська система вбивала віру, вбивала духовність, вбивала народну пам’ять, традиції, для нас це було радше заробітком і розвагою… Ми колядували, збирали гроші. Я любив ці гроші використовувати на подарунки батькам, родині. Хотілося мати саме свої гроші…

Єдиний досвід віри і приклад в дитинстві — це моя бабуся, з якою я жив якийсь час в одній кімнаті, — вона щоранку молилася. А я, ще маленький, їй говорив: “Що ти робиш? Нам в школі сказали, що Бога немає!” Але коли в свідомому віці я прийшов до Бога, то відразу сильно відчув, яка величезна різниця — як було без віри, і як стало з вірою…

— Ваша родина не із заможних. Хто найбільше вплинув на Вас?

— Мама сорок років пропрацювала вчителькою географії, тато був слюсарем локомотивного депо в Коломиї, тепловози лагодив.

Радянська історія залишила в нашому роді кривавий слід: діда, який жорстко висловлювався про радянську владу, у 1944-ому засудили на 25 років, відсидів 12, реабілітували у 1956-ому. До слова, меблі вдома були зроблені його руками. Будучи дальтоніком, він ще й малював! Пензлі з фарбою подавала йому бабуся, а він запам’ятовував, що саме якого кольору має бути…

Я у свої 16 років прочитав його листи з таборів і присягнув собі бути борцем з комуністичним ладом. Ще до розвалу радянської імперії, у 1989 році, будучи студентом Івано-Франківського університету, розповсюджував листівки проти СРСР, возив їх з Москви, де їх друкували. Не тямив себе від щастя, коли проходив перший український фестиваль «Червона рута», коли підняли синьо-жовті прапори і проголосили Незалежність.

— Яку людську чесноту вважаєте найважливішою?

— Напевно, співчуття, бажання допомагати, благочинність… Адже християнство — це не лише віра, а й дія. Благодійність, я переконаний, вимірюється лептою. У кожного своя лепта, і це не тільки і необов’язково роздача грошей. Якщо Шевченко дав мільйон чи десять мільйонів, це не означає, що і ви повинні. Якщо у вас є гривня і даєте комусь не просто як “відчіпного”, а хочете щиро допомогти, то отримаєте ласку від Бога. Успішна не та людина, яка багато заробляє, а та, яка може щось дати іншим. А ще для себе я збагнув таку істину: наближаєшся до Бога — отримуєш дари, помолишся щиро — і проблеми зникають.

— Ви — відомий меценат і благодійник. Розкажіть про свої благодійні програми і проекти.

— Знаєте, я колись намагався не розповідати про таке, а тепер вважаю, що про благодійність говорити треба. Про роботу волонтерів, про позитив благодійності. Це для когось може стати прикладом, комусь додасть надії, це звужує поле для неправди і маніпуляцій… Щодо своєї благодійності, то багато про що можна знайти в інтернеті. Це і звіти про роботу нашого благодійного фонду. Це десятки, якщо не сотні програм і проектів. Це десятки тисяч людей. Дітей з ДЦП, з аутизмом, людей з інвалідністю, реабілітація та лікування наших поранених воїнів, дітей та родин загиблих, допомога на лікування людям, які опинилися в безвиході, соціальний табір “Артек-Буковель”, пластові табори, підтримка різних культурних та видавничих проектів…

Звичайно, я не в змозі за власні кошти всім допомогти, вирішити всі проблеми суспільства, відгукнутися на всі людські біди… А звернень щораз більше, і я намагаюся робити все, що в моїх силах і можливостях.

Багато соціальних проектів реалізуємо спільно з церквою. За благодійність та соціальні програми маю найвищі церковні нагороди від Української православної церкви Київського патріархату — орден Святого Володимира Великого, від Папи Римського — нещодавно отримав грамоту, раніше — орден Святого Сильвестра…

Я з повагою і людською любов’ю ставлюся до всіх християн, незалежно від того, до якої церкви вони ходять, до мусульман, до вірних інших релігій, до агностиків чи атеїстів… Я взагалі переконаний, що ми мусимо любити ближніх, як самого себе, якщо ми — християни.

— Що ще є для вас щастям?

— Безумовно, моє щастя – це моя родина, це життя за Божими заповідями і успіх, який я досягаю, маючи підтримку Бога і близьких. Безумовно, повноти щастя не може бути, коли живеш в суспільстві нещасливих людей… Саме тому я і пішов в політику, саме тому і вирішив боротися за посаду президента.

Повірте, що мені в житті у матеріальному плані нічого не потрібно. Хто мене знає близько, дивуються, що я живу в досить скромних, дехто навіть каже аскетичних, зважаючи на статки, умовах. У мене немає жодної вкраденої копійки в Українського Народу чи в України, чи десь за кордоном.

У політику я з чим прийшов, з тим і піду. Завжди керуюся словами митрополита Любомира Гузара про те, що “політика є найвищою ступінню служіння людям”. Мені нічого не потрібно від політики, крім добрих слів громадян України по завершенні політичної кар’єри, крім того, щоб люди навколо стали щасливими і заможними, щоб було більше усмішок і радості в житті всіх українців. Тому, напевно, найбільше щастя для мене — це коли всі навколо щасливі.

Орест Тимчук


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Нещодавно опубліковане

У рамках Програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2014-2020» Тернопільська міська рада завершила реалізацію проєкту «Пізнаймо один одного: українці — в Сувалках, поляки — в Тернополі» спільно із закордонним партнером — Публічною бібліотекою імені Марії Конопницької в Сувалках (Підляське воєводство, Польща)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:34


Артисти рок-гурту несуть службу як стрільці-парамедики і волонтерять...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 9:51


26 вересня міська організація Товариства Червоного Хреста передала у кімнату кризового реагування для громадян, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, електротовари та товари першої необхідності. Таку ініціативу вдалося реалізувати завдяки проєкту, який написали учасники Товариства Червоного Хреста «Ми хочемо ваш світ зробити кращим» та в рамках програми «BraVo», яка спрямована на розвиток місцевих організацій та волонтерства...


Опубліковано: о 10:00


«Допомогу армії від Тернополя» отримали українські захисники на донецькому та дніпропетровському напрямках...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:35


Від благодійників із Німеччини та Польщі надійшла гуманітарна допомога для Тернопільської комунальної міської лікарні №2...


Рубрика: , , Опубліковано: о 8:32



Теми дня
30 Вересня
29 Вересня
28 Вересня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео