Але зізнається, що нічого не хотіла б змінювати, а як і раніше — писати сценарії для «Студії Квартал’95». Кореспондент BBC News Україна зустрілася з Оленою Зеленською за кілька днів до другого туру в офісі «Студії Квартал’95».

«Цікаво поспілкуватися з Мішель Обамою»

– Чим ви займаєтесь у житті?

– Я працюю сценаристом у «Студії Квартал’95». Те, що я роблю, приносить мені максимум задоволення.

– Тобто ви нічим іншим в житті не займались?

– Так. Я закінчила технічний університет, за освітою – архітектор, але вже на останніх курсах ми почали робити те, що ми робимо. Я захистила диплом і ми поїхали на гастролі. З того моменту ми почали займатися гумором.

У нас багато сценаристів, особисто я пишу для «Вечірнього кварталу», також для нового шоу – «Жіночий квартал». Це колегіальна робота, дуже рідко хтось може похизуватися, що він взяв і написав номер сам. Такого в принципі ніколи не буває, адже потрібна думка збоку. Те, що тобі смішно, іншим може видатися абсолютно не смішним.

– Чим ви займаєтесь у вільний час?

– Останніх п’ять років ми постійно займаємось спортом, вже звикли і нам це дуже подобається. Це спортзал, басейн, Вова часто їздить на велосипеді. У мене було кілька травм, тому я боюсь, але теж хочу. Кожен день, крім суботи та неділі, якщо немає ніякого форс-мажору, то ми обов’язково якийсь час проводимо у спортзалі.

– Читаєте?

– Так, звичайно, читаю. В мене нині проблема, що кілька книг почала читати, але не можу завершити. Я люблю художню літературу. Намагалась читати освітню літературу, тепер багато різних книг з саморозвитку, але мене ненадовго вистачає.

– Які відомі жінки вас надихають?

– Я не схильна шукати собі кумира. Звичайно, є улюблені актриси, письменниці, є люди, які чудово виглядають, і я мрію, наприклад, виглядати у 60, як Меріл Стріп.

– Хто вам більше до душі: Мішель Обама чи Меланія Трамп?

– Мішель Обама, мабуть. Мені здається, вона більш людяна і це саме та основна якість, яку Володимир намагається принести в українську політику. Щоб ми не забували в першу чергу бути звичайними людьми. Щоб ми не робили з себе портретів, які мають висіти в кожному кабінеті.

Меланія Трамп, звичайно, має шикарний вигляд, у неї чудовий стиль, але з Мішель мені було б цікавіше поспілкуватися. Думаю, це було б цікаво.

– Готуєте вдома?

– Я непогано готую, іноді буває натхнення щось приготувати. Але сказати, що я дуже сильно люблю готувати, то ні. Мені допомагає мама іноді, у дітей є няня. Але коли є час, я можу щось смачненьке приготувати.

Володимир любить, як і всі чоловіки, м’ясо, рибу, салати. Він не примхливий, іноді, мені здається, він лестить, коли каже, що я дуже смачно готую. Йому просто все подобається, він всеїдний і йому легко вгодити.

– Ви носите одяг українських дизайнерів? Марина Порошенко, наприклад, популяризує одяг українського виробництва.

– Мені подобаються українські дизайнери, нині дуже багато красивого одягу. Я б, мабуть, не заглиблювалась в етнос, як Марина Порошенко. Це дуже гарно, але я більше тяжію до сучасних тенденцій. У нас є чудові дизайнери, вони іноді навіть стають законодавцями нових тенденцій, які потім у всьому світі носять, у тому числі знаменитості.

– Вишиванки вдягаєте?

– Я маю кілька вишиванок, іноді одягаю.

«Не знаю, це наша вілла чи ні, кілька разів ми там відпочивали»

– Як ви познайомились з Володимиром?

– Ми навчилися в паралельних класах, тому заочно одне одного знали. Уже після школи, коли вступили до університетів, якось я з подругою йшла вулицею, а Володимир з хлопцями йшов назустріч. Ми жили в одному районі. Так слово за словом ми і познайомилися, почали спілкуватися, а потім — зустрічатися. Одружилися ще у Кривому Розі.

Він дуже відверта людина, не буде обіцяти того, що не зможе ніколи виконати. Якщо в нього є якісь почуття, це дуже видно і це підкорює. Ще він дуже цілеспрямований. Я спочатку не була налаштована на якісь стосунки, але він свого домігся.

– Як багато часу приділяєте дітям?

– Нині часу не вистачає, оскільки я на певних подіях маю бути з Володимиром, плюс в мене є робота. Мені все складно поєднувати, хоча щодня я повертаюся додому й кілька годин перед сном проводжу з дітьми. Я би, звичайно, хотіла все-таки залишитися на своїй роботі, якщо це можливо. З дітьми вже простіше, оскільки вони підросли — Саші 14 (донька Олександра – ред.), Кирилу 6. І вони теж так завантажені в школі та садочку, що весь час до сну мають свої заняття.

– Хто зазвичай займається вирішенням домашніх проблем?

– Я займаюсь. У Володимира практично немає на це часу, до того ж він мені цілковито довіряє. Тому всі побутові проблеми я вирішую самостійно. Хіба якщо я не можу, тоді він підключається.

– Чи є у вас домашні тварини?

– Так, у нас їх багато. Дві собаки — біла швейцарська вівчарка та чорний цвергшнауцер. У нас є папуга — дуже дивне створіння. Він дуже нервовий, я не знаю, чому, може, щось сталося при транспортуванні. Він дуже кричить, потім сидить і дивиться. Якось він почав виривати собі пір’я. Ми викликали орнітолога, аби нас проконсультували, що з ним не так. Орнітолог сказав, що він просто нервовий. Такий от у нас Кєша. Є ще рибки і морська свинка.

– Як часто ви їздите з сім’єю відпочивати?

– Ми завжди відпочиваємо сім’єю. Зазвичай у нас є зимовий відпочинок. Всі катаються на лижах, окрім мене. Я намагалася навчитися, але не змогла.

Літній відпочинок у нас не завжди виходить, адже влітку часто зйомки, багато роботи. Але іноді нам вдається вирватися всім разом.

– Кажуть, у вас в Італії є вілла...

– Я не знаю, наша це вілла чи ні, кілька разів ми там відпочивали. Спочатку ми її орендували, потім якимсь чином компанія її придбала, але з того часу ми там вже не були. Вже три роки ми туди не їздили.

– Я читала, що ви не підтримували похід чоловіка у політику. Ви його відмовляли?

– Відмовляти його марно, адже він усе вирішив. Багато хто дорікає, що він когось слухає — це не про нього. Ніколи він нікого не слухав і не збирається. Це його риса характеру. Довелося сісти і відверто про це поговорити. Коли я усвідомила, що він справді розуміє, що збирається робити, я заспокоїлася.

«У статусі першої леді я б хотіла займатись тим, чим займалась»

– Чи подобається вам діяльність Марини Порошенко?

–  Ми не знайомі. Мабуть, було б цікаво поспілкуватися. Я до неї чудово ставлюся як до жінки та матері. Чула, що вона займається питанням інклюзивної освіти. Це справді дуже важливо. Я не заглиблювалась в те, які там зміни відбулися, але я впевнена, що вони є. Це, звичайно, викликає велику повагу.

– Якою ви будете першою леді?

– Якщо це можливо, я б хотіла займатись тим, чим я займалась. З іншого боку, мені кажуть: є ж перші леді, які створюють фонди і займаються благодійністю. Я дуже серйозно до цього ставлюся, адже це величезна відповідальність.

– Тобто ви з Володимиром ґрунтовно це питання не обговорювали?

– Ні. Він мені взагалі сказав, що ти можеш ніде не бути, повністю вийти з інформаційного поля і бути відсутньою в ньому.

– А ви б що хотіли?

– Чесно, я б хотіла бути відсутньою. Як вийде. Будемо думати, говорити. Можливо, тут є обов’язки, які неможливо на когось перекласти.

– Вам страшно?

– Страшно, звичайно.

– Ви морально готові?

– Я постійно себе налаштовую, починаючи з Нового року, коли це стало відомо. В тому числі й мені.

– Тобто ви дізналися про те, що Володимир іде в політику, на Новий рік?

– Були плани, ми розуміли, що він збирається це оголосити, але мене не попередили, що він це зробить у новорічну ніч.

– І ви з телебачення дізналися, що чоловік іде в президенти?

– Навіть не з телебачення. Ми були саме на лижах у Франції, спокійно зустріли Новий рік, випили шампанського та пішли спати. А зранку я в соцмережах бачу цей шквал, була дуже здивована і запитала: «Можна було мене попередити, щоб я підготувалася морально?» А він каже: «А я тобі нічого не говорив? Я забув». Річ у тім, що вони були в турі й записали це оголошення в іншому місті після концерту. Ми не бачилися до Нового року, бо він був у турі, і він забув мені сказати. Тому на мене чекав сюрприз.

«Володимир вдосконалює українську»

– Чи відчуває «Студія Квартал’95» відсутність Володимира? Стало краще чи гірше?

– Звичайно, відчуває. Спочатку всі були пригнічені, адже це лідер, це людина, яка завжди брала більшу частину відповідальності, до того ж він не просто лідер команди, а й дуже творча людина, яку неможливо замінити.

Всі спочатку були в легкій депресії, а потім він провів дуже класну зустріч з авторами, на якій доніс, що тепер треба згуртуватися і зробити ще краще, але вже без нього. Поки що мені дуже подобається, як ми справляємось.

– Ви не думали над тим, щоб писати Володимиру промови, якщо він стане президентом?

– Для того, аби бути спічрайтером, треба глибоко бути в темі в тій чи іншій сфері. Це має бути політично підкована людина.

– Багато хто критикує Володимира і вас будуть критикувати за те, що розмовляєте російською мовою (Олена Зеленська під час інтерв’ю говорила російською мовою — ред.). Ви вивчаєте українську?

– Ми не можемо нічого змінити у своєму минулому, так сталося. Я почула українську мову вперше в другому класі на уроці української мови від учительки. Звичайно, у нас були родичі, які говорили суржиком. Всі все розуміли, але занурюватися в літературну українську мову ми почали вже в школі. Нині, звичайно, Володимир намагається поглибити свої знання. Ми шукаємо викладача, який би допоміг йому набрати швидкість

– Володимира звинувачують у зв’язках з олігархом. Як ви до цього ставитеся?

– Є робочі бізнес-зв’язки, вони навіть не прямі, це зв’язки через телеканал. Ми всі з вами якимось чином пов’язані з олігархом. Виходить, всі, хто працює на фабриці Roshen, вони теж підкоряються президенту. Це не зовсім коректно і це образливо, коли кажуть, що ним хтось управляє. Це неправда.

– Чого ви очікуєте від Володимира на посаді президента?

– Я сподіваюсь, що йому вдасться реалізувати те, що він задекларував під час передвиборчої кампанії. Я вважаю, що основне його завдання — змінити ставлення до політики в нашій державі. Адже в нас заведено вважати, що політичні персони перебувають на якомусь Олімпі, вони недоступні і вони всесильні. Так і є насправді, адже після потрапляння в політику починається передача влади у спадщину, обростання зв’язками, інше. Але так не має бути.

Ми повинні позбутися радянського уявлення про вождя. Це звичайна людина, в якої є робота і свої обов’язки.

Олена Тороп