Понеділок, 30 січня 2023
• Настя і її бабуся Галина з Чорткова загинули на Хмельниччині… • «Юрчик просив відкупити йому ровер…» • Заколядували… тубус від гранатомета • Послав «сосать смереки», а суд «вмив руки» • У Тернополі відремонтували автомобіль для військових • З Тернополя на фронт відправили комплекти зимової форми для військових • “Була жива, але знесилена…” Поліцейські Тернополя врятували жінку • У Тернополі до Дня всіх закоханих виступить гурт KAZKA • Колядували і гроші на ЗСУ збирали • Велика допомога маленьких волонтерів • Командир Бендера з Тернопільщини – на передовій! • «Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців» • Громаді на Тернопільщині подарували ікону, якій понад 200 років • Відійшов у вічність багаторічний керівник Тернопільського обласного театру ляльок • Волонтерство окриляє! • “Попросив Наталю взяти паспорт, але не зізнався про розпис”. Військовий Микола здивував кохану • Митрополит Василій Семенюк охрестив шосту дитину подружжя з села Острів • Козівська громада попрощалася з Героєм Олегом Фикою • З війни — до шлюбу: Андрій привіз наречену Настю зі Східної України • У Тернополі підприємці можуть безоплатно розміщувати генератори на комунальній землі
Після трансплантації прожила лише 13 днів…

Автор: Опубліковано: 12 Травня о 15:12 9962


Не стало Оксани Симоненко з Почаєва, яка пів року боролася за життя. Оксана дуже хотіла жити! Не задля себе, а щоб не залишити сиротою 14-річну доньку Ангелінку, щоб не покинути в розпачі чоловіка, який також бореться з важкою хворобою.


Рідні й подруги Оксани Симоненко та просто небайдужі краяни намагалися врятувати її. За два місяці зібрали близько 80 тисяч доларів на вкрай потрібну операцію з трансплантації печінки. Життя Оксани пів року трималося на волосинці, але була велика надія, що медики дадуть шанс. Прооперували її у київській клініці «Оберіг» 22 квітня, трансплантація пройшла добре. Всі сподівалися, що день за днем частинка донорської печінки приживеться й Оксана повернеться до повноцінного життя. Проте стан здоров’я почав різко погіршуватись. У важких болях жінка ще перебула великодні свята, а в ніч на 5 травня померла.

Оксана (ліворуч) з волонтерками.

«Прооперували, сподіваюся, що все буде добре…»
Про Оксану Симоненко «НОВА…» писала, коли волонтери збирали кошти на її лікування. Проблеми зі здоров’ям у почаївчанки почалися більше двох років тому. У німецькій клініці в неї виявили недугу печінки. Зверталася у медичні заклади із трансплантації в Запоріжжі, Києві, Львові, але ніхто не хотів братися за оперування. Торік у листопаді її стан різко погіршився, поставили діагноз цироз печінки, синдром Бадда-Кіарі. Негайно потрібна була пересадка, бо з печінки майже нічого не залишилося. Звернулася до відомого київського хірурга Олега Котенка, погодився на трансплантацію.
«Наразі стан стабільний, а далі з Божою допомогою сподіваюся, що все буде добре», — писала Оксана нашій журналістці за два дні після операції. Звістка про смерть почаївчанки приголомшила багатьох. Для рідних — це велика втрата, для волонтерок, які рятували подругу, — безмежний смуток.
— Не хочу вірити, що Оксани нема з нами. «Я — жива!» — досі в пам’яті її радісний дзвінок за дві години після операції, — згадує подруга Тетяна Чух. — Ми були поруч із нею, хвилювалися, але вірили, що все буде добре. І ніби трансплантація відбулася успішно. Наступного дня Оксану вже ставили на ноги, на третій день перевели з реанімації в звичайну палату. Клініку «Оберіг» ми обрали, бо ніхто інший не зважувався братися за лікування Оксани, адже стан був непростий. На закордонні клініки потрібна була значно більша сума. Лікар Котенко погодився провести трансплантацію. Знайшли родинного донора, провели ретельні обстеження. Оксана була задоволена операцією, в перші дні почувалась добре, телефонувала нам, надсилала голосові повідомлення. Печінка запустилася, пішов кровообіг, але на п’ятий день подругу почала сильно боліти голова. Медики пояснювали це тим, що організм перезапускається. На восьму добу, в суботу перед Великоднем, їй стало вкрай зле. Лікарі припустили, що, можливо, заворот кишок. Оксана просила нас молитися. Ввечері зателефонувала і дякувала, що ми її вимолили. Але наступного дня знову стало зле, почали готувати до операції. «В житті такого болю не відчувала…» — казала нам. Ми не давали спокою лікарям, просили рятувати. Нас заспокоювали, але надії не давали.
«До останнього подиху вірила і була вдячна»
На Великдень Оксану негайно вдруге прооперували, а згодом ввели у штучну кому. Волонтерки телефонували у клініку, щоб дізнатися про стан здоров’я.
— Як забрали вранці, так до першої ночі тривала операція. Ми всю ніч не знаходили собі місця, — зітхає Тетяна. — Вранці, на другий день Великодня, нам сказали, що Оксана прийшла до себе, але її змушені були ввести у стан штучної коми. Повідомили, що нібито у неї виявили якусь інфекцію. Більше нічого не пояснили. Ми були увесь час на зв’язку. Аналізи ставали щоразу гірші. Одного дня повідомили, що Оксана у важкому стані, наступного — у критичному. Замовили ліки за кордоном, мали прийти до ранку. «Якщо доживе, то буде шанс на порятунок», — сказали (витирає сльози, — авт.). Нас просили не телефонувати, обіцяли набрати до нас вранці на третій день свят. Ми сподівалися, що Оксана дочекається ліків, але близько 2-ої години ночі вона померла… Тіло віддали у мішку, обмотане скотчем. Коли ми розмотали, щоб вийняти і спорядити в труну, були ще більше пригнічені. У клініці навіть не вийняли з тіла трубки, зонд, катетер… На душі було дуже важко. В день смерті Оксани нам повідомили, що лікар Котенко пішов у відпустку. З нами вже не дуже хотіли спілкуватися по телефону. Невже важко висловити співчуття рідним? За операцію заплатили чималі гроші, лікарі ніби старалися зробити все можливе, а далі нічого не пояснили… Можливо, якусь інфекцію занесли. Від донора взяли половину печінки. Необхідно, щоб була створена незалежна комісія, яка б дала оцінку діям медиків клініки «Оберіг».
Багато людей нині висловлюють співчуття рідним. Уся Кременеччина долучилася до збору коштів, усі щиро жертвували. Можливо, хтось скаже, що і так все даремно. Але хочу запевнити, що недаремна жодна копійка, жодна молитва. Ми не змогли врятувати життя Оксани, але ми всі разом запалили в її знесиленому серці велику надію! До останнього подиху вона вірила і була безмежно вдячна…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Нещодавно опубліковане

22 січня неподалік Хмельницького в аварію потрапила родина головної спеціалістки відділу економічного розвитку та комунального майна Чортківської міської ради Наталії Мостовик...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:18


Верховний Суд поставив крапку в резонансній справі про ДТП у селі Прошова Великогаївської громади, під час якої постраждав Юрчик Чорний. На високій швидкості хлопчика збив Володимир Суховер із сусіднього села Смолянка...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00


Вертеп села Сороцьке викупив унікальний експонат для музею «Бабусина скриня»...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 11:57


Ректор Почаївської духовної семінарії Іов Смакоуз відбувся штрафом за злочин...


Автор: Рубрика: , , , Опубліковано: о 10:45


Вже майже рік в Україні триває війна. Впродовж цього часу наші захисники мужньо тримають оборону та захищають українські міста і села...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 10:29



Теми дня
28 Січня
27 Січня
26 Січня