Як колишній учасник АТО відразу зрозумів всю серйозність і складність ситуації. «Ти де?» — зателефонували до нього побратими першого дня вторгнення росії. «У Європі…» — відповів. «Хіба не знав, що війна ще незавершена?» — пожартували. «Зрозумів, хлопці. Збираю сумку і їду додому», — пообіцяв. Невдовзі повернувся з-за кордону і пішов до військкомату. Нині Андрій несе службу в гарячій точці на донецькому напрямку. Разом із побратимами виганяє з нашої землі російських загарбників. «Давав присягу — треба іти!» — усміхається.
— Вдома мене чекає дружина Галина, 3-річний син Сашко, батьки, тому я знаю задля кого тут, — каже Андрій. — У 2014-ому я служив в інженерних військах. Тримав оборону в селі Кримське і селищі Новоайдар на Луганщині, у селі Побєда на Донеччині та в інших населених пунктах. У 2015-ому звільнився з армії. В АТО було легше, а зараз росіяни всім можливим і неможливим гатять по наших позиціях: з авіації, з танків, зі ствольної і реактивної артилерії, з безпілотників… Війна в Україні триває вже дев’ять років, але нинішній етап — найскладніший, із застосуванням сучасних технологій.
Ніхто не чекав, що росіяни настільки неадекватні, що вторгнуться на нашу землю. Хоча цього варто було очікувати, адже не поставлена крапка у цій війні. Тримаємо оборону з хлопцями, маємо хороших командирів, докладаємо зусиль і надіємось на краще… Безумовно, буває дуже важко, але ніхто за нас це не зробить. Це наша земля і наш обов’язок — захистити її. Захистити свої родини. Росіяни штурмують наші позиції безперервно. Лізуть і лізуть. Буває за день наші воїни знищують по 800-900, а то й 1000 російських військових. А вони не зупиняються. Якось в Авдіївці ЗСУ знищили 30 одиниць російської техніки і багато живої сили. А вони сунуть і сунуть. Соледар, Красна Гора, Бахмут… Штурм, штурм, штурм… Ворога не можна недооцінювати. Росіяни розгорнули тренувальні табори, готують «мобіків». Не знаю, чим вони мотивовані, але ідуть на смерть. Щоб перемогти, Україні потрібна сучасна високоточна зброя: авіація, танки, артилерія. Проти танка з автоматом не підеш. Уже трохи маємо військової техніки, але треба ще більше. Ось тоді ми їх дотиснемо. Добре, що світ допомагає нам. Ми з побратимами тримаємось, варіантів нема. Хлопці хочуть ротації. Дехто по дев’ять місяців без відпустки. Хочеться чимскоріше заверши цю війну і повернутися до рідних. Вірю, що так і буде!
Джерело: НОВА Тернопільська газета