Доки в Україні різні політичні сили змагаються у пошуках “єдиної національної ідеї”, міський голова Тернополя Сергій Надал, схоже, вже давно знайшов її в… українській традиції. Про це і не тільки ми говоримо з ним після зустрічі з Володимиром Гройсманом, яку минулого понеділка, 18 липня, прем’єр-міністр провів у Києві з мерами міст України.
Про Магдебурзьке право
— Пане Сергію, вас часто називають натхненником, так би мовити, оновленого Магдебурзького права. Що це таке і що воно може дати українцям?
— Сучасна Україна — це суцільні кризи, це перманентна ситуація, коли кожен наступник все “валить” на своїх попередників. А суть цих криз у простих речах. Треба чітко розділити повноваження щодо вирішення загальнодержавних і місцевих проблем. Більшість господарських проблем повинні вирішуватися на місцях за участю громади. У цьому зв’язку я досить часто наводжу приклад середньовічної Європи, коли вона захлиналася від міжусобних війн, епідемій… Врятувало її запровадження Магдебурзького права. Це дало можливість містам розвиватися. Суть цього права полягала в тому, що на місця передали усі питання господарства і управління, а також віддали більшість ресурсів. У теперішньому розумінні — це встановлення податків, платежів, тарифів. На центральний рівень віддавалося тільки те, що було необхідне для оборони і спільної безпеки. У результаті Європа розцвіла за кілька десятиліть!
Цей принцип діє там і тепер. Зокрема, у сусідній Польщі більшість питань, пов’язаних з місцевими проблемами, вирішуються на рівні ґміни (аналог нашої тергромади). Думаю, сьогодні в Україні потрібні ті ж принципи, засади, умови. Така система будує справжню народну владу, коли влада йде знизу догори. А ми досі маємо рудименти радянської системи централізації, коли головним є начальник нагорі, а не твоя громада. Українцям це не підходить і не подобається. Тому довіра до місцевої влади коливається в останні роки на рівні 36-40 %, а центральній довіряють лише 10-15 % українців. Я кажу: дайте спокій містам і селам! Вони почнуть розвиватися і піднімуть країну!
Про народну владу
— Ви робите акцент на місцеве самоврядування, але чи зможуть народ і таке самоврядування впоратися з управлінням в теперішній складний час?
— Місцева влада здатна працювати ефективно. Особливо показала ситуація наприкінці 2013 року, коли з настанням Революції Гідності з вулиць зникла міліція, а центральна влада була недієвою. Саме на плечах місцевого самоврядування вистояла Україна тоді. Вулиці патрулювали громадяни. Працювали лікарні і пожежні. Координацію здійснювали міські, селищні та сільські ради. Це і був яскравий приклад сили й ефективності самоврядності на місцевому рівні.
Має діяти принцип, що проблема, яка може вирішитися на місцях, — повинна вирішуватися на місцях. Сильне місцеве самоврядування з достатніми ресурсами – це вирішення таких проблем, як оновлення системи житлово-комунального господарства, підтримка у належному стані транспортної інфраструктури, забезпечення усім необхідним дитячих садків, шкіл тощо. Центральна влада повинна займатися вирішенням глобальних проблем. Чітке розмежування повноважень між центральною і місцевою владою, надання належних фінансових повноважень місцевому самоврядуванню позбавить можливості урядовців займатися соціальним популізмом. Глава уряду і народні депутати знатимуть, що їхня робота полягає у формуванні стратегії на багато років уперед, виходячи з потреб людей. А дорогами і будинками займатимуться на місцях. Тоді кожен виконуватиме свою роботу, і Україна нарешті вийде з пелени постійних криз.
Про три головні кроки
— Які, на ваш погляд, три конкретні кроки потрібно здійснити для встановлення оновленого Магдебурзького права в інтересах громад?
— По-перше — це законотворча децентралізація. Наприклад, цього року ми мали проблему, коли фінансування профтехосвіти скинули на місцеві бюджети без попередніх обговорень. Мало б бути навпаки. Перед ухваленням законів треба радитися з місцевою громадою, з депутатським корпусом і тими, хто буде ці бюджети виконувати.
По-друге — це тарифна децентралізація. В центрі тарифи підвищують часто неочікувано. Заручниками цієї системи стають і кінцеві споживачі, і інвестиційні програми, спрямовані на підвищення енергоефективності. Місто змушене терміново шукати кошти, щоб закрити чергову “тарифну діру”, щоб люди були з гарячою водою і теплом. Єдиний спосіб встановлювати прозорий тариф — це передати повноваження з цього питання на місця. Тариф має бути узгодженим з громадою. Він повинен містити інвестиційну складову, яка використовуватиметься на модернізацію системи житлово-комунальних послуг. Місцева громада, яка виконує левову частку організації надання житлово-комунальних послуг, повинна визначати величину тарифів.
По-третє — це фінансова децентралізація, коли бюджет формується знизу на рівні громад. Бюджет мають затверджувати на місцях ті, хто перебуває у постійному контакті з платниками податків, з громадою. Ті, хто розуміє і бачить, як ці кошти витрачатимуться. Сьогодні ж міські проекти бюджетів затверджують на рівні області, часто без відповідних фахових знань та розуміння ситуації. Зміни з передачі податкових повноважень на місця мають бути незворотними, щоб місцеве самоврядування розуміло, які ресурси матиме у наступні роки. Не повинно бути такого, коли спочатку розширюють податкову базу, а потім раптово звужують. Місцева влада, наприклад, починає плановий ремонт, а її несподівано позбавляють ресурсу. Що ж це за державне управління? Дайте громадам можливість управляти своїми ресурсами, дайте їм більше повноважень — і вони витягнуть Україну.
— Чи розуміє ці проблеми прем’єр Гройсман?
— Сподіваюся. Принаймні позавчора на зустрічі з міськими головами України він заявив, що досі відчуває себе мером.
Джерело: НОВА Тернопільська газета