Понеділок, 05 грудня 2022
• Біля Почаєва урочисто перепоховали десятьох воїнів УПА • Підробив документи про ремонт опалення в лікарні. На Тернопільщині засудили підприємця • Ні генераторів, ні коштів: шахрай ошукав мешканця Тернополя на 50 тисяч гривень • У Тернополі на переході автомобіль збив маму з візочком • Як отримати допомогу за електронним лікарняним • На Тернопільщині презентували інформаційно-аналітичну систему, що створює нові можливості для шкіл • Вдвічі менший урожай і непрогнозована посівна: ситуація із зерном в Україні • “Прошу суд зняти з мене браслет, оскільки є перебої з електроенергією” • Перерахунок пенсій у грудні: кому і на скільки підвищать виплати? • У Тернополі працюють десять пунктів обігріву • У Почаївській лаврі знайшли матеріали проти України • Із присвятою Збройним силам України! У Тернополі виступить Капела бандуристів • Замість ялинки – хатинка святого Миколая • Мобільні зупинки-укриття у Тернополі мають сертифікати відповідності • Велосипедист переїжджав у темряві дорогу… • У Тернополі планують розгорнути 12 стаціонарних пунктів обігріву • 8000 світловідбивальних стрічок-флікерів отримали маленькі тернополяни • Незаконно вивозили за кордон військовозобов’язаних • Справжнє обличчя війни • Шахрай поцупив із банківського рахунку 35 тисяч гривень
«Священник ховав убитих людей у дворах…»

Автор: Опубліковано: 9 Червня о 9:00 61


Розповідь переселенки Валентини Олійник про реалії війни на Київщині.


«Співаємо, щоб не плакати…» — усміхається переселенка Валентина Олійник. Коли почалося масштабне вторгнення, вона з чоловіком Михайлом і дітьми приїхала до Тернополя з села Гута-Межигірська Вишгородського району Київської області. У подружжя — шестеро дітей: 35-річна Іванна, 33-річний Михайло, 29-річний Тарас, 27-річна Настя та 19-річні двійнята Олеся й Остап. Найстарша донька виховує 6-річного сина Михайлика. У перші дні колона російських танків проїжджала біля їхнього села, але не змогла захопити, бо було підірвано дамбу через річку Ірпінь. Неподалік від Гути-Межигірської — Гостомель, Ворзель, Буча, Ірпінь, де окупанти вчинили страшні звірства.

Подружжя Валентина і Михайло виховали шестеро дітей.

«Взяли лише музичні інструменти і документи»
Вторгнення росіян 24 лютого перевернуло життя українців. Пан Михайло того ранку був у Гуті-Межигірській з донькою Іванною та онуком, пані Валентина — на роботі в Києві, працює вихователькою у музичному ліцеї ім. М. Лисенка. Остап і Олеся навчаються в Київській муніципальній академії музики ім. Р. Глієра, жили в гуртожитку. Троє старших дітей — за кордоном.
— Хто б міг подумати, що росіяни нападуть на наші села, — зітхає багатодітна мати. — Десять днів чоловік з онуком та двома доньками сидів у погребі. Олеся якось змогла добратися додому, а Остап не встиг на маршрутку, тож ми з ним залишилися у столиці. Вже першого дня довкола все гупало… «Їдь до села!» — просив чоловік. Але я мала спершу евакуювати учнів із гуртожитку. Гута-Межигірська розташована за 27 км від Києва. Транспорт не їздив, думала, піду пішки. Утім, наступного дня у селі зник зв’язок. Люди бігли на пагорб телефонувати, але росіяни обстрілювали.
Річка Ірпінь врятувала наше село. Перестрілки, міни, літаки… У хаті дрижали вікна, здвигались стіни, тільки дивовижно трималась ікона Матері Божої Всецариці, яку нам подарував 96-річний чоловік із сусіднього села. Чоловік згадує, що було дуже страшно. Знайомий з Києва ризикнув поїхати під обстрілами автомобілем і привіз моїх рідних. Довіку ми йому вдячні! Михайло взяв лише музичні інструменти та документи. Ключі від хати залишив українським військовим, які базувались неподалік. Остап поїхав до друга в Білу Церкву, але й там було небезпечно. Я перша рушила потягом до Тернополя. Згодом приїхали і мої рідні. Страх і шок сповнював нас…

У рідному селі.

«Ікона Матері Божої оберігає нашу хату»
Олійники — талановита династія музикантів. Пані Валентина — керівниця ансамблю «Бабине літо» в будинку культури в Гуті-Межигірській, пан Михайло — акомпанує їй. Мешкає багатодітна сім’я на Київщині 15 років, раніше жила на Хмельниччині. Переїхали, щоб дати дітям музичну освіту.

Дружна талановита сім’я Олійників.

— Маємо свій сімейний ансамбль, — розповідає пані Валентина. — Іванна грає на саксофоні, Михайло — на фортепіано, Тарас — фаготі, Настя — на віолончелі, Олеся — на саксофоні, Остап — на трубі, а чоловік — на усіх інструментах! Діти починали із сопілки. Від трьох-чотирьох років вже виступали на сцені. Чоловік завжди хотів, щоб діти здобули якісну музичну освіту. Коли ми жили на Хмельниччині, то чотирьох старших возили на навчання у Львівську середню спеціальну музичну школу. Після того вони продовжили навчання в Києві. Ми з чоловіком прийняли рішення переїхати до столиці, щоб бути поруч. Найменшим дітям було тоді по три роки. Зібрали двох дітей і дві сумки — рушили в дорогу. У Києві важкувато з житлом, та якось нам підказали, що шукають працівників у клуб в село неподалік. Так ми опинилися у Гуті-Межигірській. Спершу наймали житло, потім збудували невелику хату. Михайло втягнув мене в культуру (усміхається, — авт.). Надаюся до сцени — жвава, весела, люблю співати, гуртували людей. Не можу і в Тернополі сидіти й чекати кінця війни — виступаємо для переселенців, для волонтерів. Дякуємо тернополянам, підтримуємо піснею в такий важкий для нашої країни час. Це допомагає відволіктися від новин. Відвідуємо греко-католицьку церкву, там нас дуже гарно прийняли. Наші захисники вигнали окупантів з Київщини, але невідомо що попереду. Ми б вже повернулися додому, але там наразі нема зв’язку, а діти складають державні іспити в коледжі. Чоловік якось навідався додому, привіз решту інструментів, вишиванки. «Ікона вціліла?» — перше, що я запитала по телефону. «Вціліла!» Оберігає нашу хату, хоча поруч — уламки ракети, руїни.

«Згорів хлів, корова, господар дивом вижив…»
У Гуті-Межигірській — 150 дворів, після боїв 30 будинків знищено. На щастя, обійшлося без жертв, але ті, хто не виїжджав, пережили пекло.
— До Тернополя ми приїхали до родичів на початку березня, — розповідає пані Валентина. — Вмикався котел у помешканні — ми здригались. У нашому селі залишилось у найважчі дні 30-40 людей, добре, що всі живі. Врятувала річка. «Тут ріки вийдуть з берегів, щоб потопити ворогів», — є такі пророчі рядки співачки Лесі Горової.

ЗСУ підірвали частину шлюзів, щоб зупинити наступ росіян. Фото: Українська правда.

В одного чоловіка з нашого ансамблю від будинку залишились розвалини, згоріли дві автівки. Вціліла корова — повів до сусіда в хлів. Прив’язав — за мить влучила бомба, все згоріло. Думали, що й чоловік там. Три дні шукали — ніде не було. Сини приїхали, знайшли у погребі — сидів контужений. Дивом вижив! Приємно, що волонтери з Тернополя постачали харчі, навіть вареники!
У сусідніх селах були кадировці, повбивали людей. Наш священник живе у селі Козаровичі. Війна застала його там. У його оселі ховалися 50 людей. Сподівались, що росіяни не зачеплять священника. Але кати ні на що не зважали. Отець ховав убитих односельчан у дворах… У середині березня він зібрав людей, одягнув ризи, взяли білу тканину і рушили лісами. Кожна смерть невинних українців ранить серце… Я не могла стримати сліз, коли дивилася сюжет, як матір ховала сина, щоб собаки не рознесли тіло… Велика кара впаде на покоління росіян. У них зло — в генах, споконвіків намагаються знищити українську націю. В часи Другої світової війни російські солдати теж вбивали, ґвалтували, грабували. Історія повторюється. Російськими ординцями керують заздрість, люта ненависть, дикунство. Зболена душа українського народу, але нескорена. Переможемо з Богом!


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

30 листопада у селі Лідихів Почаївської громади Кременецького району відбулося урочисте перепоховання десятьох воїнів Української Повстанської Армії, які загинули восени 1944-го неподалік цього населеного пункту в бою з московськими окупантами...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:38


Цьогоріч українці вже отримали понад 13 мільярдів гривень лікарняних і декретних допомог від Фонду соціального страхування України. ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 21:37


Фонд соціального страхування України продовжує гарантувати державний страховий захист у повному обсязі для всіх українців – зокрема для тих працівників, чиї роботодавці не можуть дотриматись процедури нарахування лікарняних через бойові дії...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:12


Попри вимушену евакуацію за кордон, українські працівники не втрачають свого права на соціальний захист та забезпечуються допомогами від Фонду соціального страхування України. Зокрема, для застрахованих осіб, які виїхали за кордон через війну, ФССУ фінансує лікарняні та декретні допомоги...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:06


З початку війни на підприємствах України зафіксовано 728 постраждалих внаслідок бойових дій працівників (+26 за останній тиждень)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:58



Теми дня
4 Грудня
1 Грудня
30 Листопада
29 Листопада
28 Листопада