Неділя, 25 вересня 2022
• Триває збір коштів на автівку для воїнів ЗСУ 24 бригади • «Вітер На-Дії»: українська молодь зустрілася в Кракові • Передачі захисникам із Тернополя — в найгарячіші точки • Діти і війна: як подолати травми • У Тернопільській громаді живуть понад 28 тисяч переселенців • У Тернополі готуються до початку опалювального сезону в умовах воєнного стану • Клатчі для леді – за донати • З фронту – до шлюбу • Наталія Фаліон та гурт «Лісапетний батальйон» відсвяткують 30-річчя на сцені благодійним концертом у Тернополі • Іво Бобул запрошує на свій благодійний концерт в Тернополі для підтримки ЗСУ • Через ситуацію на Харківській ТЕЦ у Тернополі скликали екстрене засідання • Риболовля, собака і… помідори • Тернопільський рятувальник освідчився коханій на сцені театру • Мобільна стоматологія лікує воїнів-тернополян у гарячих точках • «Тернопіль готується до найскладнішого в історії незалежності опалювального сезону» • Голгофа Йосифа Сліпого – Голгофа України • Кольором перемогти війну • «Тернопільська Озеряна’2022»: 9 кілометрів – під дощем • Співом підтримали армію • Тепловізор від юних волонтерів
«Такого побратимства, як на фронті, я ще не бачив»

Автор: Опубліковано: 27 Липня о 9:29 807


«У Тернополі я відпочив духовно!» — каже військовослужбовець Вадим Рибак.


До нашого міста хлопець приїхав, щоб відновити здоров’я після чотирьох місяців на фронті. Родом він із села Мала Нехвороща, що на Полтавщині. Вадимові 24 роки. Раніше ніс строкову службу. Коли ж почалася масштабна війна, відразу пішов до військкомату.

— Люблю нашу Україну, тому готовий захищати її, — починає розповідь хлопець. — До війни я мав невелику підготовку: служив в армії, брав участь у польових виїздах, проте до такої складної війни не підготуєшся… У селі працював трактористом на фермі, потім — у сейсмології, нафту шукали. На фронт подався добровольцем. Пройшов двотижневе навчання на Черкащині, спершу мене хотіли відправити в Маріуполь, але перекинули ближче до Донецька. Непросто було в перші тижні — без військової техніки, доводилось іти в наступ із «калашами». Росіяни крили нас ГРАДами, ми тиждень ховалися в лісі. Втратили тоді багато побратимів… Важко пережили той період. А згодом нам змінили командування, тепер усе чітко й професійно! Налагодили постачання зброї, мудра розстановка. У нашій бригаді багато хлопців із Закарпаття, з Тернопільщини — захоплююся їхньою відданістю та патріотизмом. Вони готові до кінця стояти за нашу країну. Це надихає! Такого побратимства я ще ніколи не бачив. А подивлюся на деяких місцевих на Донеччині — серце крається, бо їм байдуже. Як так: хлопці з іншого кінця країни прийшли відстоювати рідну землю, а вони сидять у підвалах?! Є там окремі «екземпляри», що чекали путіна, тож «зливають» інформацію про наші позиції… Щоправда, гріхом було б всіх узагальнювати. На Донеччині теж є свідомі. Запитували нас, чим допомогти, приносили харчі. А один хороший чоловік показав нам усі стежки в окрузі, де ми тримали позиції. Завдяки цьому ми змогли вивести наших побратимів із оточення — навіть тих, у кого не було шансу вийти. Попри різні моменти, війна згуртувала українців. Хочеться, щоб так було і після війни. Ми стали єдиними: від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня.
На війні легше, якщо тебе підтримують добрим словом і любов’ю рідні. У мене є батьки, три сестри, вболівають за мене, моляться. Приємно, що на фронті чимало моїх земляків-полтавчан. Якщо ми воюємо, щоб захистити рідну землю, своїх рідних, свій дім, то росіяни невідомо чому приперлись… За що вони гинуть? Армія путіна — це стадо овець, це ненаситна сарана… Їм що скажуть, те й роблять. Не мають власної думки. Я бачив цих загарбників зблизька. Виглядають через пшеницю — зовсім юні, ще молодші від мене. Що вони бачили в житті? Прийшли вбивати наш народ… Нелюди! Дивуюся, що російська влада навіть свій народ не цінує, він їй не потрібен. Нам ще довгенько доведеться кріпитися, але я впевнений, що переможемо. У нас могутній народ і віддана армія! Ось підлікуюся і знову поїду до побратимів. Встиг оглянути Тернопіль — гарне місто, чудовий став. Якщо не виє сирена і нічого не летить від росіян, то спокійно і затишно. Хочу, щоб якомога скоріше закінчилася війна, щоб Україна перемогла озвірілу росію.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Поранення чи смерть внаслідок бойових дій під час виконання посадових обов’язків є страховим випадком – Фонд соціального страхування України гарантує виплати і медико-соціальні послуги для всіх українських працівників, які постраждали на роботі через російську агресію...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:21


Щодня до Фонду соціального страхування України надходить на оплату 21,4 тисячі лікарняних на загальну суму близько 70 мільйонів гривень – вони містяться в понад 4 тисячах заявах-розрахунках, які роботодавці формують за лікарняними працівників і подають до ФССУ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:18


З початку війни на підприємствах України зафіксовано 562 постраждалих внаслідок бойових дій працівників (+7 за останній тиждень)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:17


Щомісячні страхові виплати від Фонду соціального страхування України упродовж вересня вже отримали понад 64 тисячі потерпілих на виробництві та членів їх родин...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:00


Уже сім років мешканець Збаражчини із села Кретівці, Ілля Роля, воює на Сході України проти кремлівських окупантів. Наш земляк служить у 24-й яворівській бригаді...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:56



Теми дня
23 Вересня
22 Вересня
21 Вересня
16 Вересня
15 Вересня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео