Понеділок, 18 грудня 2017
• Борці з… самими собою • Сяй, ялинко, лампочками! • «Любов — це коли обом шалено добре» • Олександр Вільчинський: «Якщо людину любиш, то любиш і її недоліки» • «Золотий м’яч» — знову в Криштіану! • У книгарні «Є» репрезентували книги видавничого центру «Академія» • Василь Ломаченко познущався над «кубинською легендою» • «Кінопрорив» по-тернопільськи, або Все буде кіно! • Районні чиновники вирішили «виїхати на горбі» батьків діток у садочках і посварити громади • Олег Боков чверть століття грає Святого Миколая • Едуард Кольцов: «Усі нові закони, проекти та сервіси Мін’юсту допомагають людям і спрощують їм життя» • Костю жорстоко катували, а потім кинули в криницю… • Сергій Надал: «Військовим на передовій важливо відчувати підтримку з дому» • Збаразький військовий коледж цілодобово забезпечений гарячою водою, і це стало можливим завдяки співпраці з польськими партнерами • «Вбивця мого єдиного сина може утекти до Росії…» • Незгода руйнує, а згода будує • Голова Тернопільської ОДА Степан Барна: «У 2017-ому ми залучили в область більше іноземних інвестицій, ніж за 25 попередніх років» • Щоб приховати замовника, підозрювані у вбивстві Віталія Ващенка говорять про побутовий конфлікт з активістом • Народ вирішив жити по-новому! • В аварії на проспекті Степана Бандери загинула 21-річна Марта Зінчук із Борщова
Тернопіль- л«ї»тературна столиця!

Автор: Опубліковано: 18 Травня о 14:0068



А можна, я без епітетів? Бо коли йдеться про найкращих, потреба в пафосних епітетах є просто зайвою. А фестиваль «Ї» — цьогоріч уже п’ятий — збирає у нашому місті саме таких,  перетворюючи  Тернопіль на культурну столицю України. Три дні, три локації і понад 30-ть українських митців.


Сергія Жадана слухав переповнений зал.

Цілих три дні — з 12 до 14 травня — тернопільські гурмани поетичного слова, прозового рядка і музичного акорду тільки те й робили, що, перебігаючи із «Перемоги» в «Книгарню Є» чи «Кнайпу», ласували поезією, прозою, музикою, дивилися кіно, брали участь у перфоменсах та інсталяціях, розпитували, відповідали, сперечалися, дискутували, порівнювали, творили, ставали поезією, прозою, музикою, кадрами з кіно, надихалися, шаленіли, розчинялися у пісні та слові…    Стіни усіх локацій, де відбувалися дійства, щоразу аж тріщали від кількості відвідувачів.   А як тремтіли стіни та сцена УД «Перемога», який удень приймав поетичні марафони, а увечері перетворювався на танцмайданчик… Зрештою, що там стіни чи підлога — хіба варті уваги?! Душі, серця — оце так! Тільки не тремтіли, а вібрували в унісон… Щиро сподіваюся, що ви це чули-бачили, бо переказати усе це в одній газетній статті просто неможливо. Проте ми все-таки спробуємо… 

Усім фестивалям фестиваль!

Відкриття фестивалю «Ї» вдало зіграло на контрасті: якщо надворі було холодно й мокро, то у залі «Перемоги» — тепло, затишно і… кольорово. Це – виставка картин і унікальних робіт Сергія Кузнєцова. Власне, сама виставка найоригінальнішого тернопільського митця, який творить у жанрі «стімпанк»,  починалася ще на підходах до «Перемоги» — гостей фестивалю зустрічали неймовірні, ірреальні, химерні  металеві люди, динозаври, тварини і комахи — ніби щойно зі сторінок фантастики чи футуристичного фільму.

А далі — пішло-поїхало: закрутилася різноманітними, різноплановими та «різношерстими» дійствами фестивальна круговерть, з шаленою силою втягуючи «файномістян» у свою орбіту.

Поет, прозаїк, есеїст, уродженець Чорткова та мешканець Нью-Йорка Василь Махно на сцені фестивалю «Ї» «будував» паперові мости. Саме так називається найновіша, дванадцята збірка поета, що містить «21 вірш про кохання і жодної пісні відчаю» — як своєрідна алюзію на збірку Пабло Неруди «20 віршів про кохання і одна пісня відчаю». «Паперовий міст —  це тонкий зв’язок між Америкою і Україною, між поетом і адресатом вірша, — каже сам Василь Махно. — Це символ, де кожне слово, рядок, вірш є частинкою моста, а сам міст — запрошенням до діалогу. Ви можете ходити цим мостом, проте не забувайте, що він доволі крихкий…»

Головний «провокатор, містифікатор, хуліган, еротоман і так далі…» української літератури Юрій Винничук цьогоріч… не «виправдав» жодного з вищезазначених епітетів, будучи надивовижу серйозним та стриманим, проте традиційно не залишився без уваги чарівних тернополянок — саме вони становили левову частку тих, хто завітав на презентацію його найновішого роману «Цензор снів».  А разом із Володимиром Рафаєнком розповів відвідувачам  фестивалю «Ї» про те, як працювалося над творчим експериментом сімох українських письменників — книжкою «ДНК».

Лекторій від Савки і Скрипіна та кобза-реп братів Капранових

Писати про фестиваль як годиться або як душа бажає — ось в чім питання.  “Як годиться” —  означає подія за подією, в точній відповідності до програми, але тоді цієї статті не те, що сторінка, ціла газета вмістити не зможе! А як же не знайти слова для живої легенди, поета-дисидента Ігоря Калинця, хвилююче-пронизливого «літгуру» Юрія Іздрика, іронічного Олександра Ірванця, лірично-поетичних Каті Бабкіної та Дмитра Лазуткіна… Як не згадати про нашу землячку – уродженку Копичинець, поетесу та письменницю, головного редактора та співзасновницю «Видавництва Старого Лева» Мар’яну Савку, яка поділилася секретами ведення успішного книжкового бізнесу та Романа Скрипіна — журналіста, котрий не потребує банальних прикметників на своє означення у медіа-просторі… Скрипін у Тернополі провів лекцію-презентацію про цифрові медіа, іронічно «охрестивши» її медіа-базарчиком. «Їхали по Тернополю, побачили зупинку «Продуктовий базарчик». Так ось, в нас зараз медіа-базарчик: люди не мають великого вибору на телебаченні, їх рятує інтернет, ютуб, за ними і за користувачами ґаджетів майбутнє»…

Поєднати в собі літературну та музичну частину фестивалю прекрасно вдалося братам Капрановим. Вони не лише та-а-к уміло заінтригували тернополян сюжетом свого нового роману «Забудь-річка», що ті розмітали його, як гарячі пиріжки, а ще й справжній кобза-реп ( а також кобза-блюз, кобза-реґґі, кобза-рок, кобза-вальс, кобза-боса-нова!) дуетом вшкварили! А ще зізналися, що сумістили приємне з… корисним і ще приємнішим: свій візит на фестиваль поєднали з міні-турне по Тернопільській області, проїхавшись із презентацією книги «Забудь-річка» Кременцем, Ланівцями, Збаражем, Підволочиськом, Теребовлею, Гусятином, і Бучачем!

Жадан співав, Андрухович ностальгував, Забужко майбутнє передбачала…

У заключний день фестивалю «Ї» у залі «Перемоги» не те, що яблуку, голці впасти ніде було! Жадан-Андрухович-Забужко — як мантру, повторювали три заповітні прізвища спраглі «хліба духовного» тернополяни. І, повірте, побачене-почуте забудеться ще не скоро, а той, хто не був, кусатиме лікті ще довго…

Жадана мало читати. Його треба бачити і чути. Ці рухи його тонких рук, що підкреслюють віршовані склади, ці пориви голосу, ця забута вже силаботоніка, відчуття глибокої внутрішньої свободи, безпосередності переживання, ця вічна дорога, нуль фунтів майна, сто пудів свободи… Його поезія — як він сам: жива і жвава, тремка й пульсуюча, відверта до оголених нервів… Це музика, що, почавшись одного разу, вже ніколи не закінчується… «39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається», — у Тернополі Сергій Жадан презентував  нову книгу «Тамплієри». У Тернополі «голосу української літератури» аплодували аж двічі: коли він читав свої твори та коли згодом виступав разом із новим музичним проектом «лінія Маннергейма»,  читаючи власні вірші під акомпанемент музикантів.

Людина-оркестр Юрій Андрухович — перекладач, поет, драматург, музикант — влаштував своєрідний екскурс в минуле, пригадавши, як провів у Тернополі кілька днів у «буремні» часи своєї армійської служби: «У моїй роті було багато тернополян. Коли я повертався з армії, то провів тут декілька днів і вперше відчув себе вільною людиною…»

А от про виступ Оксани Забужко ми вам не розкажемо нічого. Тому що: а) ексклюзивне інтерв’ю з Оксаною Степанівною читайте у наступному номері «НОВОЇ…», б) це просто треба було чути! Зал сидів, затамувавши подих, і ловив кожне сказане слово, ніби вслухаючись в пророцтво оракула. «Кожен добрий письменник завжди передбачає майбутнє, — зазначила Оксана Забужко.  — Кажуть, війну завжди передбачають злі люди і добрі пси. Письменники мають бути тими добрими псами, які попереджають про небезпеку заздалегідь… Що вони повинні робити? Гавкати…»


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Світлина від Юрка Веселовського.
Нещодавно опубліковане

Відсталі люди все-таки оті функціонери з ООН — додумалися до ідеї боротьби з явищем, яке ставить під загрозу діяльність  усіх основних інституцій, аж у 2003 році...


Автор: Рубрика: , Опубліковано: о 18:00


— Надзвичайно подобається процес створення ялинкових прикрас, а результат взагалі зачаровує! — ділиться враженнями майстриня...


Автор: Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


Жінки у житті головного ревізора країни...


Рубрика: , Опубліковано: о 14:00


Письменник Олександр Вільчинський вважає, що кожна жінка – це досконалість. Чому він так думає, коли насправді знає, що нічого нема досконалого? Сьогодні пан Олександр розповідає «НОВІЙ…» про те, як він розуміє жінок і кохання...


Автор: Рубрика: , Опубліковано: о 12:00


У протистоянні з Мессі португалець відігрався з 1:4...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:00



Світлина від Юрка Веселовського.
Теми дня
16 Грудня
15 Грудня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео