Четвер, 02 лютого 2023
• Нацгвардійці в Тернополі гасили палаючий автомобіль • 5-річна Соломійка з Білозірки наліпила вареників для воїнів • Настя і її бабуся Галина з Чорткова загинули на Хмельниччині… • «Юрчик просив відкупити йому ровер…» • Заколядували… тубус від гранатомета • Послав «сосать смереки», а суд «вмив руки» • У Тернополі відремонтували автомобіль для військових • З Тернополя на фронт відправили комплекти зимової форми для військових • “Була жива, але знесилена…” Поліцейські Тернополя врятували жінку • У Тернополі до Дня всіх закоханих виступить гурт KAZKA • Колядували і гроші на ЗСУ збирали • Велика допомога маленьких волонтерів • Командир Бендера з Тернопільщини – на передовій! • «Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців» • Громаді на Тернопільщині подарували ікону, якій понад 200 років • Відійшов у вічність багаторічний керівник Тернопільського обласного театру ляльок • Волонтерство окриляє! • “Попросив Наталю взяти паспорт, але не зізнався про розпис”. Військовий Микола здивував кохану • Митрополит Василій Семенюк охрестив шосту дитину подружжя з села Острів • Козівська громада попрощалася з Героєм Олегом Фикою
Творець вікон у небо. Володимир Шерстій – іконописець «із янголом на плечі»

Опубліковано: 11 Вересня о 11:11 69


— Ікона — не просто картина, це — мистецтво для Бога. Зрозуміло, що митець, який їх створює, повинен бути не лише неперевершеним художником, а й глибоко віруючою людиною… Ікони, які я створюю — намолені, — розповідає Володимир Шерстій. — Я щодня молюся до них, розмовляю з ними… Ікона потребує молитви. Вона — точка дотику видимого й невидимого світів, не лише художній витвір, а й носій певної енергетики. Недаремно ікону називають вікном у небо. Людина, яка торкнулася ікони, причастилася небом...


«Із янголом на плечі» — саме так назвав свою уже третю персональну виставку в Тернополі чортківський іконописець Володимир Шерстій. У Тернопільському обласному художньому музеї — 69 ікон, написаних у візантійському стилі. Цього разу виставка особлива ще й тим, що присвячена 60-річчю митця.
Його шлях до іконописання був довгим. Ще з дитинства його оточували ікони, мальовані його дідусем.
— Іконописом я цікавився віддавна, адже любов до цього мистецтва була закладена у мене в генах. Річ у тім, що мій дідусь, батько моєї мами — був іконописцем, розмальовував храми, свого часу студіював це прадавнє мистецтво навіть у Відні! — розповідає Володимир Михайлович. — Я змалку мав потяг до малювання: закінчив художню школу у Підволочиську, працював художником-оформлювачем. Мабуть, уже тоді «хтось вгорі» знав, що і я, як дідусь, також писатиму ікони: призначення, дане Богом, знайшло мене і за тисячу кілометрів від рідної домівки…
До Латинської Америки пана Володимира, як і багатьох наших співвітчизників, майже два десятки років тому привели пошуки хліба насущного. Працював у Аргентині на реставрації католицьких храмів, згодом потрапив до Бразилії. І там, за тисячу кілометрів від рідного дому, він взяв у руки пензель і вивів свій перший лик Пресвятої Богородиці…
Перша персональна виставка Володимира Шерстія відбулася у 2003 році у місті Куритиба, Бразилія. Нині у доробку іконописця — понад тисячу робіт, які прикрашають церкви не лише України, й Бразилії, Аргентини, Італії та приватні колекції в різних куточках світу. Також художник співпрацює із містом Фатіма – центром світового паломництва, що у Португалії.
Володимир Шерстій має власний індивідуальний почерк, майстерно поєднує традицію і новаторство в іконописі. Попри дотримання класичних канонів (ікони у візантійському стилі, писані на дереві), його роботи — м’якші, ліричніші.
— Немає чітко визначеного часу, який витрачаю на створення однієї роботи. Буває, що можу ікону написати за добу, а інколи – на створення полотна йде декілька тижнів. Все залежить від настрою та натхнення. Коли тяжко на душі чи ж просто у голову лізуть погані думки – одразу молюся, бо писати ікони треба з чистим серцем та ясною головою, — зазначає пан Володимир. — Коли віддаю роботи на виставку, то стіни у моїй майстерні пустують, відчуваю, ніби чогось не вистачає. Переважну більшість робіт продаю, але є декілька, які не виставляю і ніколи не продам. У майбутньому вони перейдуть в музей чи родині.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Військові Нацгвардії першими допомогли гасити авто, яке палало поблизу Тернопільського ставу...


Рубрика: , Опубліковано: о 23:28


Соломійці Довгалюк із села Білозірка Лановецької громади — п’ять років, але вона вже волонтерить...


Рубрика: , , Опубліковано: о 22:27


22 січня неподалік Хмельницького в аварію потрапила родина головної спеціалістки відділу економічного розвитку та комунального майна Чортківської міської ради Наталії Мостовик...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:18


Верховний Суд поставив крапку в резонансній справі про ДТП у селі Прошова Великогаївської громади, під час якої постраждав Юрчик Чорний. На високій швидкості хлопчика збив Володимир Суховер із сусіднього села Смолянка...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00


Вертеп села Сороцьке викупив унікальний експонат для музею «Бабусина скриня»...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 11:57



Теми дня
1 Лютого
28 Січня
27 Січня
26 Січня