Одна з багатьох трагічних сторінок нашої історії. Сотні тисяч українців, які споконвіку проживали на територіях Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Західної Бойківщини та інших, було вирвано з власних домівок і приречено на роки поневірянь, принижень, рабської праці, без права повернення на рідні землі. Та майбутнє неможливе без минулого, і лише пам’ятаючи, шануючи і віддаючи належне кожній сторінці нашої історії – чи героїчній, чи трагічній, ми можемо мати майбутнє…
8-9 вересня в Україні вперше на державному рівні відзначили 75-річчя початку депортації українців з Лемківщини, Любачівщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Західної Бойківщини у 1944-1951-их роках. Саме 9 вересня 1944 року в Любліні комуністичні уряди УРСР та Польщі уклали угоду про так звану «евакуацію населення», яка передбачала повне звільнення територій, які відходили до Польщі, від українців шляхом переселення їх до УРСР, а етнічних поляків та євреїв — з України до Польщі. Примусове виселення супроводжувалося репресіями та кривавою розправою.
Кілька сотень тернополян прийшли у неділю, 8 вересня, до пам’ятника жертвам депортації, що на бульварі Тараса Шевченка, 26, аби вшанувати пам’ять українців, примусово виселених з території Польщі до України. Там відбувся мітинг-реквієм, під час якого священнослужителі відправили молебень, а учасники поминального заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника.
Пам’ять жертв депортації вшанували хвилиною мовчання. Під час заходу прозвучало багато щемких спогадів свідків тієї трагедії.
— Святий обов’язок кожного з нас — берегти пам’ять про сотні тисяч депортованих українців, які, ставши жертвами військового злочину, змушені були покинути рідні домівки, — наголосив під час мітингу-реквієму т.в.о. голови Тернопільської облдержадміністрації Іван Крисак. — Людиноненависницький режим намагався викорінити українців з їхніх історичних земель — Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Любачівщини, Бойківщини. Радянська система не жаліла нікого, було депортовано 482 тисячі наших співгромадян.
Голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович зазначив, що із 482 тисяч примусово виселених з території Польщі лемків на Тернопільщину приїхали близько двісті тисяч. «Цне ми ся за тобом, мій лемківський краю», — зізнаються розкидані по усьому світі лемки… 75 років тому ми були насильно вигнані з рідних українських земель, майже півстоліття замовчувалися знущання, яких ми зазнали під час вигнання. Багато літ минуло від тої страшної депортації, виросли нові покоління, а люди не перестають тужити за силоміць відібраним у них рідним краєм. Але нині ми маємо мету – об’єднуватися, гуртуватися, щоб лемківська культура не зникла, а тільки примножилася…
Після поминальних заходів в Українському домі “Перемога” показали документальний фільм “Орнаменти долі”, який знімало Тернопільське обласне комунальне підприємство «Фірма Кінодністер». «Орнаменти долі» — це історії людей, свідків та членів родин етнічних українців, яких було примусово депортовано з території Польщі у 1944-51-их роках. Фільм, зазначає режисер монтажу Володимир Демкович, знімали упродовж двох років. Стрічку створено за сприяння Тернопільської обласної ради, Тернопільської обласної державної адміністрації, ГО Всеукраїнське товариство “Лемківщина”, музейного комплексу “Лемківське село”.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Іван Крисак, Лемківщина, ТОДА