Четвер, 26 травня 2022
• На Тернопільщині відновили роботу камери фіксації порушень правил дорожнього руху • Внаслідок бойових дій постраждав 281 працівник, 96 з них загинули • У Тернополі тривають поточні ремонти доріг • Сергій Надал: «Українці – нація Героїв» • Інформаційна допомога українцям за кордоном – від Goodacity • Володимир Труш: “Немає кайданів, які зможуть скувати українців” • У Тернополі вшанували 161-річницю перепоховання Тараса Шевченка • Маріуполь — болюча рана. Історії маріупольців, які знайшли прихисток на Тернопільщині • Сергій Надал: «Тернопільські освітяни-волонтери на своєму прикладі навчають дітей любові до України» • “Щоб відволікти дітей від війни”. У Тернополі відсвяткували День Європи • З нагоди Дня Європи у Тернополі підняли прапор Європейського Союзу • Вкрали з банківського рахунку жінки з Бережанщини 48000 гривень • У Тернополі триває поточний ремонт ключової дороги міста – вулиці Богдана Хмельницького • “Почалася війна — зник ковід. А нас далі змушують вакцинуватись…” • Трагедія в селі Глібів: в річці втопився 45-річний чоловік • Побили, а потім вкрали скутер • Шахрай “продав” на пів мільйона неіснуючих бронежилетів • На війні загинув Михайло Яцковський з Теребовлянщини • Відійшов у Вічність Олександр Смик • Загибель двох хлопців у Теребовлі: справа пів року в суді, а її ще не почали слухати
Учасник АТО Михайло Усар залишився сам із шістьма дітьми

Автор: Опубліковано: 4 Квітня о 13:15 1297


Місяць тому багатодітна сім’я Усарів із Ланівців втратила матір. Сиротами залишилися шестеро дітей..


Пані Людмилі було лише 34. Її не стало 7 березня. Чоловік Михайло в той час ніс службу на Донбасі. Страшна звістка кулею прошила його серце… Відпросився в командування і поїхав хоронити дружину. У потязі плакав, а вдома — ні сльози, бо діти дивляться…
Після похорону на батькові плечі звалилася гора домашніх справ, турбота за малечу. Водночас нагально постало питання розірвання контракту із ЗСУ, бо тепер йому потрібно бути з дітьми. Крім батька, у них нікого більше нема.
Коли журналісти «НОВОЇ…» з волонтерами навідалися до Усарів, господар прав одяг на подвір’ї, в саду — ряди білизни на мотузках. Шум пральної машинки перебив дитячий щебет — із хати вибігли дітлахи. «Це наші близнята Петрусь і Матвійко, їм по 3 роки. Максимові — 8 років, Даринці — 6. Я — Степан, мені 10 років, — швидко взявся представляти своїх рідних жвавий хлопчик. — Віка навчається в училищі. Найстарший у нас — тато».

У прибраній оселі привертає погляд портрет покійної матері, який огортає гірлянда з сімейних світлин зі щасливими миттєвостями. Діти вмощуються біля Віки.
— Помалу даємо собі раду. Я звикла до дітей, мені не важко, — каже старша донька. — Готую їсти, прибираю, братики слухняні. Степан і Максим — школярі, менших хочемо записати до дитячого садка.

Михайло Усар.

У червні 2019-го Михайло Усар підписав контракт, а з жовтня у складі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади був на Донбасі. Просився добровольцем у військкоматі й раніше, але не брали — зважали на те, що у нього велика сім’я. Відколи пішов на війну, дружина сама доглядала за дітьми.
— Ми з побратимами тримаємо позиції біля Волновахи, — каже чоловік. — Доведеться залишити службу, бо маю поставити дітей на ноги. У мене контракт на три роки, але все перевернулося… Дружина померла раптово — серцева недостатність. У неї з дитинства були проблеми з серцем, часом її щось турбувало, але в лікарню не лягала, відкладала на потім. Вип’є пігулку, перетерпить і далі до праці. Про себе не думала — дбала за дітей. Коли я був на Сході, ми зідзвонювалися. Казала, що почали боліти ноги. Я вмовляв обстежитись. Ходила до лікаря, у неї хворі нирки, вживала медикаменти. Востаннє ми розмовляли за два дні до її смерті. У Люди тоді поламався телефон, я набирав до доньки. Дружина була молодшою від мене. Мені — 50. Опікуватимуся дітьми. Навіть мова не йде про таке, щоб хтось забрав від мене дітей. Помалу здолаємо труднощі. Діти виростуть. Не я — перший, не я — останній. Добре, що старша донька допомагає. Посадимо город, щоб мати свої овочі. Брат мій живе навпроти — підтримує нас.
Чимало наших краян перейнялися долею багатодітної сім’ї з Ланівців. Приносять гостинці, необхідні речі для дітей. Про збір допомоги родині в інтернеті оголосив місцевий волонтер Андрій Козак. Прочитавши допис про ситуацію, в якій опинилася родина Усарів, голова БФ «Чесна Україна» Любов Солтис разом із теребовлянськими волонтерами передали три пакунки одягу, продуктів, засобів гігієни.

Любов Солтис (праворуч) з Маґдою Тіяні і Миколою Мостовим.

— До глибини душі вразило, що батько залишився сам із шістьма дітьми. Він — учасник АТО, пройшов пекло війни, а тут ще втратив найдорожчу людину, — каже Любов Солтис. — Ми знаємо, що таке війна, розуміємо кожного, хто там був. Речі, які ми передали для родини — зібрані благодійниками міста Юзефув Люблінського воєводства. У нас склалися хороші стосунки з їхнім «Карітасом». Наприкінці лютого представники нашого фонду їздили до них. Польські благодійники передали для українських родин одяг, підгузки, взуття, миючі засоби та ін. Нині знову підготували речі, але через карантин не можемо поїхати і привезти. З 2014-го року ми також співпрацюємо з «Карітасом» міста Замостя Люблінського воєводства. Досі підтримуємо з ними спілкування, особливо з Маґдою Тіяні. Гуманітарну допомогу з Польщі роздаємо потребуючим родинам з різних областей України, сім’ям учасників АТО. Нікому не відмовляємо. Познайомилися ми з поляками у Києві під час Революції Гідності. Вони вболівають за нашу країну! Благодійний Фонд «Чесна Україна» ми з однодумцями заснували, як тільки почалася війна на Донбасі, щоб підтримувати наших захисників. Активні волонтери нашого благодійного фонду — Галина Зілінська, Ольга Голик, Галина Старковська, Марія Чех, Михайло Левандовський. Спершу ми були зосереджені на військовому волонтерстві, їздили на передову. Микола Мостовий з Тютькова і Олександр Кривокульський з Микулинців по кілька разів на місяць своїми бусами возили їжу, речі першої необхідності нашим солдатам у Донецьку й Луганську області. Наші волонтерки ліпили вареники, робили ковбаси, пекли печиво. Але за рік-другий водії розбили свої транспортні засоби, не було чим їхати, тому ми передавали пакунки поштою. Колишнє і теперішнє обласне керівництво обіцяло і обіцяє нам посприяти в купівлі буса, але наразі це лише обіцянки. Польський священник Річард Остаф із парафіянами за власні кошти купили для нашого фонду буса, але не можемо його розмитнити, бо він — 2005-го року випуску. Польські благодійники жертвують все від щирого серця, за що ми їм безмежно вдячні. Приємно, що навіть генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк охоче спілкується з українськими волонтерами, знає про наш благодійний фонд «Чесна Україна».

 

Волонтери БФ “Чесна Україна” на Донбасі.

Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , , , , ,

Нещодавно опубліковане

Перевищення швидкості – одна із найпоширеніших причин дорожньо-транспортних пригод. За чотири місяці на дорогах області через недотримання швидкісного режиму поліцейські зафіксували майже 200 аварій...


Опубліковано: о 19:49


З початку війни внаслідок бойових дій на підприємствах України зафіксовано 132 випадки травмування та/або смерті працівників, більшість з яких групові...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:36


З початку війни внаслідок бойових дій на підприємствах України зафіксовано 142 випадки травмування та/або смерті працівників, більшість з яких групові...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:33


На сьогоднішній час значна кількість потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань потребує тієї чи іншої допомоги, у тому числі й допомоги на реабілітаційні заходи (медична, соціальна та професійна реабілітація)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:28


Від початку війни фахівці Фонду соціального страхування України не призупиняли роботу ні на день, часто виконуючи свої обов’язки попри активні бойові дії, тимчасову окупацію та навіть зруйновані будівлі...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:19



Теми дня
25 Травня
24 Травня
22 Травня
21 Травня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео