В Україні відтепер зможуть забирати житло за стусани і ляпаси. Як зауважують юристи, заходи, передбачені новим законом, можуть призвести до порушення прав осіб на володіння і розпорядження майном. Зокрема, в законі пріоритет мають інтереси потерпілої сторони, які може захистити поліція або суд. Однак в разі недобрих намірів потерпілої сторони є ризики, що її кривдника позбавлять можливості взагалі розпоряджатися спільним майном (будинком або авто). Як це може відбуватися?
Новий закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (№ 2229-VIII) набув чинності з 7 січня 2018 року. Він спрямований на адаптацію українського законодавства до європейських стандартів та передбачає комплексний підхід до боротьби з домашнім насильством.
Серед інших положень, законом вводяться нові запобіжні заходи та захисні інструменти, а саме: терміновий і обмежувальний забороняючі приписи щодо кривдника.
Терміновий забороняючий припис виносять співробітники Нацполіціі, якщо є безпосередня загроза життю або здоров’ю потерпілої сторони. Він спрямований на негайне припинення побоїв, усунення небезпеки для життя і здоров’я та недопущення подальшого застосування сили і нових рукоприкладств. Такий припис виноситься за власною ініціативою поліцейських (за результатами оцінки ризиків) або за заявою особи, що постраждала.
Якщо ж обидва учасники конфлікту спільно мешкають в одному приміщенні, терміновим забороняючим приписом можуть бути обмежені права кривдника перебувати в цьому будинку, незалежно від його майнових прав на житло. Його можуть змусити покинути будинок та заборонити не тільки переступати поріг оселі і контактувати з потерпілою стороною, а й навіть там жити. Якщо ж він відмовляється добровільно покинути загальну площу, його можуть виселити примусово.
Слід додати, що потерпіла сторона може відразу звернутися не в поліцію, а до суду з вимогою видати обмежувальний припис для кривдника в порядку окремого провадження. Відповідну заяву також може подати представник потерпілої сторони (наприклад, родич). У випадку, якщо мова йде про безпеку дитини, крім батьків, це можуть бути і бабусі-дідусі, а також органи опіки.
Обмежувальний припис видається судом на термін від одного до шести місяців і може бути продовжений ще на півроку. Тобто формально можна домогтися застосування на рік не тільки заборони перебувати в будинку або квартирі, а й «усунення перешкод» у користуванні спільним майном.
Разом з тим, як зауважують юристи, закон може мати і негативні наслідки, адже в сімейних сварках найчастіше буває складно визначити, хто винен і що відбулося насправді. Зокрема, потерпіла сторона наділяється правом вимагати від кривдника компенсації витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона знімає (або знімала), щоб уникнути домашнього насильства, а також періодичних витрат, пов’язаних з утриманням цього житла. Тому не виключені зловживання. Наприклад, одна сторона отримує можливість постійно (періодично виписуючи новий терміновий припис) забороняти іншій з’являтися в помешканні або користуватися майном. Це цілком можливо зробити за змовою зі співробітниками місцевої поліції (особливо, якщо є знайомства). При цьому, де буде мешкати особа, якій заборонено з’являтися в помешканні, не зазначається.
І хоча юристи запевняють, що формально заволодіти майном кривдника не вийде, тому що необхідне оформлення у нотаріуса, однак фактично потерпіла сторона може тероризувати кривдника, домагаючись, щоб він врешті-решт пішов з дому. «Це як у випадку, коли змінюють замки в дверях. Формально людина має право потрапити до себе додому, а по факту – зась», – пояснюють адвокати.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: закон, насилля в сім’ї, Україна