Справа набула чималого резонансу, оскільки до неї причетний відомий фрі-файтер Микола Гринчук. Спершу в інтернеті з’явилася публікація про те, що дружину спортсмена з тримісячною дитиною заблокував автомобілем головний інженер ТОВ «Коменерго Тернопіль-3» Михайло Сіянчук. Акцентували на тому, що жінка пережила сильний стрес, а тепер комунальник — колишній правоохоронець — ще й звинувачує Миколу Гринчука у побитті. Сім’я спортсмена навіть заручилася підтримкою народного депутата Андрія Богданця. Зі «слугою народу» вони прийшли до керівника обласної поліції Олександра Богомола, щоб донести свою версію інциденту. Позиції комунальника, який звернувся після побиття його із заявою до поліції, у ЗМІ не було. Власне, тому начальник ТОВ «Коменерго Тернопіль-3» Олександр Попов скликав пресконференцію, щоб повідомити про обставини конфлікту.

— Відразу після побиття Михайло Сіянчук нічого не сказав мені, лише наступного дня заявив, що йому завдав ударів невідомий громадянин, — розповів Олександр Андрійович.

— Я порадив звернутися до лікарні, зняти побої. Нині він на стаціонарі в поліцейській лікарні, діагноз — струс головного мозку, забої тіла. Зловмисник завдав йому професійних ударів у живіт, в ділянку серця. Молодик увірвався до кабінету головного інженера, віддубасив його і все знімав на камеру, щоб бачила його дружина… Хіба це припустимо? А тепер намагається відбілитися через ЗМІ, шукає підтримку в нардепа. Михайла Ярославовича я знаю давно, його поважає весь колектив. Він — стримана вихована людина, не вживає нецензурної лайки. Коли працював у поліції, його теж знали як порядного. Замість того, щоб все спокійно з’ясувати, тренований чемпіон з боїв без правил віддубасив 62-річного чоловіка. До того ж знімав це все на відео! Але чому він викинув в інтернет тільки частинку запису, а не показав усе те жорстоке «кіно»? Не можна цього пробачати, бо ж він міг і вбити… Ніхто не заперечує, що він хороший спортсмен, але якщо професійно лупить літню людину, то постає питання — кого в нас виховують: спортсменів чи бандитів? Знаємо, що нападник намагався залагодити справу в міськвідділі поліції, пробував піти на контакт з потерпілим, але той відмовив. Тоді вони почали атаку через ЗМІ. Стосовно того, чи мала жінка право там паркувати авто, то зазначу, що там господарський двір, ми орендуємо це приміщення і територію, адже туди часто заїжджають наші трактор і вантажний автомобіль. Там є відповідний інформаційний щит. Громадяни, однак, не зважають — заїжджають, бо у тому ж приміщенні паспортний стіл, чимало транспорту.

Під час побиття в сусідньому кабінеті були дві працівниці. Вони чули крики, метушню, але не викликали поліцію, бо не сподівалися, що все так серйозно.

— До кабінету головного інженера зайшов якийсь бородатий мужчина, зачинив двері, ми чули, як кламцнув замок. Долинали крик, нецензурні слова, чути було голос жінки з телефона. Ми не реагували, бо подумали, що  це хтось із мешканців скандалить, буває таке — всім не догодиш на нашій роботі, — зазначила майстер ТОВ «Коменерго Тернопіль-3» Галина Дуда. — Потім бородатий чоловік вибіг із кабінету. Михайло Ярославович був стривожений, змінений на лиці, але не відразу зізнався нам, що сталося. За 30 років у ЖЕКу я такого не бачила…

— Був стукіт-грюкіт, крик. Тривало це 10 чи 15 хвилин. Потім невідомий чоловік швидко вийшов на вулицю, сів у автомобіль і різко поїхав, — зазначила паспортист Леся Кучер.

Журналісти «НОВОЇ…» навідалися у лікарню до Михайла Сіянчука.

— Я привіз балони, наші працівники допомогли розвантажити. Біля стіни в той час стояли дві автівки, — розповів він. — Склавши сидіння, я закрив багажник і виїхав заднім ходом до сходів ЖЕКу. Було це о 12:50. Вирішив їхати на обід, але забув у кабінеті барсетку, тож повернувся. Я справді частково заблокував проїзд, але повернувся до авто швидко. Мабуть, і хвилини не минуло. Навіть не зачиняв авто. «Ідіть, бо там уже крик», — сказали мені робітники, які перестріли. Приходжу — жінка в істериці, почала кричати, лаятись. Досі не розумію, — чому. «Ви не бачите, що знак стоїть?» — запитав я її, сів в авто і поїхав. Не став з нею навіть до розмови, я неконфліктна людина, тим паче з жінкою. Завжди уникаю таких ситуацій, і на цьому, здавалося, усе закінчилося. Але о 16-ій годині до кабінету раптом зайшов незнайомий розлючений чоловік. Перед тим він розпитав в робітників, чиє авто на фото, яке зробила його дружина. «Мужик, ми з тобою поговоримо!» — почав кричати з порогу. Я просив відчинити двері, але він зачинив на замок. Я піднявся, щоб відчинити. Іду до дверей, як він раптом ударив мене в живіт. «Проси у жінки пробачення!» — вийняв телефон. Вона почала кричати з екрана. Таке почалося… Взяв мене за горло — почав душити. Я розірвав його руки. «Сядь, поговоримо. Як тебе звати?» — намагався я заспокоїти його. Перед Богом клянуся, що я нічого їм поганого не робив, але він мене не чув. Почав бити. Бив професійно: імітував удар, а потім товк по потилиці. Після ударів я сів і вже не міг ні кричати, ні захищатися. Потім він наказав мені сидіти, а сам пішов. Я побіг за ним, глянув на автомобіль і запам’ятав номер.

Михайло Ярославович не відразу заявив у поліцію, звернувся, коли почалося погіршення самопочуття.

— Не хотів розголосу, мені було соромно як колишньому правоохоронцю говорити комусь, що молодик побив мене ні за що, — продовжив розповідь потерпілий. — Наша майстер запитувала, що сталося. «Дурнів багато…» — єдине, що я сказав. Але вночі мені стало зле — запаморочення, рвота, високий тиск. Сів вранці в авто — несила їхати. Тоді порадився з сином і зі своїм керівником, як мені діяти. Порадили написати заяву до поліції. Звернувся до травмпункту, потім до поліцейської поліклініки, але вже був кінець робочого дня, спеціалісти пішли, тому завідуюча порадила прийти у понеділок. Всі вихідні я пролежав, стан був поганий. У понеділок мене поклали в лікарню. Ми не знали, хто цей чоловік, що увірвався до кабінету і побив мене. Я бачив татуювання, бороду, пізніше з’ясувалося, що це відомий спортсмен… На перемовини з ним не іду. Я здивований брехнею, яку вони вилили в інтернеті. Мені нема що приховувати — готовий пройти перевірку на поліграфі.

За коментарем щодо інциденту «НОВА…» звернулася і до Миколи Гринчука та його дружини. Зустрілися біля будівлі обласної поліції. Дружина спортсмена досі ледь стримує емоції, під час розмови розплакалася.

— 12 вересня я з тримісячною дитиною поїхала до паспортного столу, припаркувала авто в дворі за адресою Коновальця, 6, — повідомила Христина Гринчук. —  При в’їзді не було знака про те, що там не можна паркуватись. У паспортному столі я була пів години. Коли спускалася сходами, бачила, що біля будівлі щось розвантажували з авто. За мною було припарковане ще одне авто. Дитина капризувала, тож я погодувала її. Чоловік (нині знаю, що це головний інженер) глянув на мене і єхидно усміхнувся. Мене це здивувало. Потім він сів у своє авто і почав рух, я взялася заводити своє авто. Поспішала, бо в старшої дитини закінчувалися уроки, я мала її забрати. Але раптом чоловік зупинив авто на проїзді і поставив поруч перегородку. Я кричала, а він посміхався… Пішов у будівлю, не було його близько 15 хвилин. Дитина в істериці, задихається… Я бігала, не глушила авто, бо поспішала. «Я тебе навчу читати!» — кинув у мій бік. Як так лицемірно можна заблокувати виїзд, бачачи, що в авто немовля? Поліцію не викликала, бо тоді мені було не до правових питань.

— Я приїхав додому, у Христини був стрес, — обурювався і Микола Гринчук. — Взяв авто і поїхав туди, щоб сказати про все чоловікові. «Яке ви маєте моральне право чинити так з жінкою, бачачи, що в авто маленька дитина?» — запитав його. «Я нічого такого не робив», — почав заперечувати комунальник. Я набрав до дружини на WhatsApp. «Все, що я хочу, — щоб ви вибачилися!» — сказав йому. Він почав малювати якісь схеми на папері… Від нього було чути запах алкоголю. Так, я говорив на підвищених тонах, бо він іншої мови не розуміє. Але він так і  не вибачився. Я сказав ще кілька слів і пішов…

— А хто побив Михайла Сіянчука? У нього струс головного мозку, синці на животі, грудях, руці, порвана сорочка…

— Ніхто його не бив. Нехай поліція з’ясовує, звідки синці. Якщо його били, то чому не викликав поліцію?

Якщо вина спортсмена буде доведена, то за хуліганство і побиття йому загрожують штраф від п’ятсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років.