Понеділок, 03 жовтня 2022
• У Тернополі привітали працівників бібліотек • Голос, що підкорив світ • Через великий ажіотаж у Тернополі відбудеться додатковий благодійний концерт для підтримки ЗСУ Іво Бобула • Пізнаймо одні одних: українці – в Сувалках, поляки – в Тернополі • «Антитіла»: пів року – на фронті • Кризова кімната – для постраждалих від насильства • Дбаємо про своїх військових на передовій • Благодійники з Європи підтримують лікарні Тернополя • «Сьомий місяць печу перемогу» • Сергій Надал: «Дякую тернополянам за те, що наше місто стало другим домом для десятків тисяч жертв московської агресії» • «З вірою в перемогу»: велопробіг на Теребовлянщині • Плетуть сітки і вчать… англійську мову • «Пташка», «Мішаня» і «Лемко» – на волі! • Свято української пісні та гумору: в Тернополі відбудеться концерт Степана Гіги та гурту «БУДЬМО» • Триває збір коштів на автівку для воїнів ЗСУ 24 бригади • «Вітер На-Дії»: українська молодь зустрілася в Кракові • Передачі захисникам із Тернополя — в найгарячіші точки • Діти і війна: як подолати травми • У Тернопільській громаді живуть понад 28 тисяч переселенців • У Тернополі готуються до початку опалювального сезону в умовах воєнного стану
«Війна навчила пристосовуватися до будь-яких умов…»

Автор: Опубліковано: 20 Квітня о 13:21 64


Сім’я Хлебнікових з Донеччини господарює у Вертелці Зборівського району і мріє про масштабне очищення України.


З 29-річним Євгеном Хлебніковим ми познайомилися у Тернополі на прес-конференції, на якій обговорювали проблеми переселенців та шляхи їх вирішення. Євген із дружиною Жанною – із села Шевченко Донецької області. Війна кардинально змінила їхнє життя, розлучила з рідними, зруйнувала будинок… Два роки тому, щоб не ризикувати життям, вони переїхали до Одеси, де й народився синочок Лев. Після Одеси півроку жили на Батьківщині дружини в Білорусі, в промисловому місті Могільов. Нині сім’я Хлебнікових уже три місяці господарює в будинку Євгенового товариша у селі Вертелка Зборівського району.

Будинок зруйнував снаряд…

– До Одеси ми переїхали, коли все ще тільки починалося, – пригадує Євген. – Навесні 2014-го, коли анексували Крим, за тим же сценарієм почалися й акції на Донеччині. Довкола Донецька й безпосередньо в місті почали з’являтися блокпости, люди зі зброєю, тож ми не стали ризикувати й переїхали до Одеси. Моя дружина на той час була на шостому місяці вагітності…

На Донеччині залишалися Євгенові батьки, сестра з сім’єю та бабуся. Попервах там було спокійно, тому й не поспішали залишати роботу й домівку. Бо що ж попереду? Невідомість…

– Наше село неподалік від міста Кіровське, – розповідає Євген. – Там у нас був великий будинок з майстернею, стодолою, лазнею… Коли почалися сильні обстріли, батьки ховалися в підвалі будинку, поки біля нього не розірвався снаряд. Вибухом знесло дах, будинок дав тріщину… Батьки й бабуся тоді дуже злякалися, але подякували Богові, що залишилися живі, зібрали все необхідне в машину й поїхали до родичів у Дніпропетровську область. Якийсь час жили в них, а тоді переїхали до Росії.

Євген – фотограф-документаліст, разом з командою займається проектом «Art you ok» – це документальний показ розвитку мистецтва в Україні.

– Тепер я у «декреті», – усміхається Євген, – адже робота фотографа – це переважно робота за комп’ютером, а син мене постійно відволікає. Утім, проект не зупинився, є команда, яка ним займається. Ще коли Лев був зовсім маленьким, то я в Одесі працював над документальним проектом, та був волонтером в організації «Корпорація монстрів», яка допомагає внутрішньо-переміщеним особам гуманітаркою. У великому місті важко з дитиною, тому  ми шукали місце, де була б краща екологія. І таке місце знайшлося…

Навчився запрягати кобилу й обробляти город

У січні цього року сім’я Хлебнікових переїхала до Вертелки й оселилася в будинку Євгенового друга.

IMG_8295– Той будинок пустував два роки, – каже Євген, – а тепер ми за ним доглядаємо. Засадили невеликий клаптик землі біля хати городиною, дбаємо про садок. Тут дуже гарний сад – яблука, сливи, груші, вишні, але коли ми приїхали, він був у поганому стані. Я два місяці обрізав гілки, прибирав… Нам дуже допомогли сусіди – приносили молоко, борошно, цибулю, картоплю, закрутки… Допомогли з дровами, бо ж ми приїхали взимку, потрібно було опалювати хату. Ми з сусідом запрягали кобилу і їхали до лісу за гілками. Добре, що зима була нехолодна, а то нам було б дуже важко. У нас є газ, але ним користуємося лише для приготування їжі, а щоб було тепліше, дровами палимо у двох пічках. Пізніше я вже й сам навчився запрягати кобилу. Привіз піску, зробив Левчикові на подвір’ї пісочницю, з дружиною обробили город, посадили грядки. Беру також у сусідів ровер, бо мій залишився на Донеччині. Ми не шкодуємо, що проміняли місто на село. Тут нічого не відволікає, час іде повільніше, звичайно, є свої щоденні труднощі, але до цього швидко звикаєш.

Часто до сім’ї Хлебнікових навідуються сусіди з маленькими дітками.

– Левчик любить бавитися з сусідським хлопчиком Владиком, йому рік і два місяці, – каже Євген. – А ми ходимо до них годувати кобилу Зойку. Левові все це цікаво. У селі свіже повітря, чиста вода, свіже молоко, а це дуже добре для здоров’я дитини.

У планах – зробити Тернопільщину чистішою

Plastico-Dave-Hakkens-4Війна навчила Євгена пристосовуватися до будь-яких умов, тому поки він, як каже, у «декреті», розпочинає власний екологічний проект з переробки пластику на Тернопільщині «Дорогоцінний пластик. Україна».

– Тема екології мене турбує давно, – зізнається Євген. – Я часто подорожую Україною і бачу, скільки в нас на узбіччях, в лісах, на берегах річок і озер сміття. У Вертелці ми також часто гуляємо з сином, і тут довкола стихійні смітники, багато пластикових пляшок, і якось я згадав про проект голландського інженера Дейва Хаккінса, який придумав переробляти пластик в гаражних умовах. В інтернеті знайшов макети устаткування та почав збирати необхідне для розробки. Це, власне, перший етап мого проекту, а другим етапом буде двомісячна експедиція у липні-серпні селами Тернопільської області. На одне село приділятиму два дні і на очах людей перероблятиму пластик, який вони приноситимуть, у корисні речі – плафони для світильників, посуд, дроти тощо… Коли розроблю кошторис, складу детальний план, тоді можна буде подавати заявки на гранти, може, знайдуться доброзичливці, яких зацікавить проект, і допоможуть фінансово, бо я не маю таких грошей. Нині ми живемо з того, що я часом виїжджаю на фотозйомки, а ще отримуємо соціальну допомогу на дитину, тож якось викручуємося. Хотілося б, щоб проект відбувся, бо проблема засмічення в Україні дуже серйозна. Вірю, що люди почнуть ввічливо ставитись до ресурсів, що їх оточують і будуть дбати про екологічний стан довкілля.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

30 вересня у приміщенні Центральної міської бібліотеки Тернополя відбулися урочисті заходи з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек та закриття дванадцятого щорічного загальноміського фестивалю «Бібліофест «Працює кожний - перемагаємо разом»...


Рубрика: , , Опубліковано: о 9:00


У Тернополі відбулася мистецька імпреза з нагоди 150-річчя від дня народження Соломії Крушельницької...


Рубрика: , , Опубліковано: о 8:10


Середній розмір щомісячної страхової виплати від Фонду соціального страхування України склав за підсумками серпня 5 112,60 гривні – на 801,72 гривні, або 18,6% більше порівняно з тим же періодом 2021 року...


Рубрика: , , Опубліковано: о 19:10


Через великий запит 14 жовтня у Драмтеатрі в Тернополі відбудуться додатковий благодійний концерт для підтримки ЗСУ Іво Бобула...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:24


У рамках Програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2014-2020» Тернопільська міська рада завершила реалізацію проєкту «Пізнаймо один одного: українці — в Сувалках, поляки — в Тернополі» спільно із закордонним партнером — Публічною бібліотекою імені Марії Конопницької в Сувалках (Підляське воєводство, Польща)...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:34



Теми дня
1 Жовтня
30 Вересня
29 Вересня
28 Вересня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео