Четвер, 02 липня 2020
• Ігор Комендат: «Наступного сезону БК «Тернопіль» гратиме в Суперлізі!» • «Вимріяла собі долю…» Народна артистка України Ярослава Мосійчук про найдорожче • До нас повернулося велике кіно! • П’яний за кермом: з 1 липня – кримінальна відповідальність і штраф до 51 тисячі гривень • Травниця Наталія Чугалінська: «Люди хворіють, бо відірвалися від землі, сприймають природу, як екзотику» • Найбільше випадків COVID-19 – на Кременеччині, найменше – на Підгаєччині • «Хто сказав, що в селі не читають книжок? Нашій найповажнішій читачці – 92 роки!» • Найактивніші представники молодіжного сектора Тернополя отримали нагороди • Берег турецький вже не тільки сниться… • Професор Петро Масляк: «Мери-націоналісти показують приклад, як будувати нову українську Україну» • «Дністер» утримує лідерство • Децентралізація по-нашому: з таємницями і поспіхом • Українські міста можуть перетворитися на «нові Венеції» • «Слово і Діло»: Сергій Надал – найвідповідальніший мер України впродовж шести років • Без маски – штраф: скількох мешканців Тернопільщини покарали через порушення карантину? • Дві смерті і четверо травмованих… • Планували весілля… У ДТП на Лановеччині загинули наречені Вікторія Мірза і Роман Довгаль • Полуничний бізнес біля Почаєва: коронавірус не вплинув, а дощі завдали збитків • “Золоте поле” і “Ternovv”: файна якість і файна ціна для Файного міста! • Незадоволених Зеленським вперше стало більше, ніж задоволених
Він навіки став соняшником…Світлій пам’яті поета та прозаїка Івана Драча

Опубліковано: 5 Липня о 16:00 159


19 червня після важкої хвороби на 82-ому році життя помер Іван Драч. Один із найяскравіших поетів з когорти шістдесятників, прозаїк, кіносценарист, громадський діяч — це все замалі категорії для митця його масштабу. Людина-легенда, людина-епоха….


«Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи», – так він писав колись. Здавалося, такі люди — вічні, але тепер його не стало. Пішов до Бога, який все поставить на місце…

19 червня після важкої хвороби на 82-ому році життя помер Іван Драч. Один із найяскравіших поетів з когорти шістдесятників, прозаїк, кіносценарист, громадський діяч — це все замалі категорії для митця його масштабу. Людина-легенда, людина-епоха… У літературі доби “шістдесятників” його поезія свого часу наробила чимало шуму. В кінематографі саме на сценарії Драча було створено низку справді культових фільмів — “Пропала грамота”, “Криниця для спраглих”, “Камінний хрест”.
Драча називали Гоголем у поезії. Поет та видавець Іван Малкович так відгукувався про нього: «Поезія Івана Драча у 60-ті роки стала таким свіжим вітром, який пробудив інтерес у багатьох не тільки до української поезії й української літератури, а ширше — взагалі до всього українського… Із натхненням жонглера він закручував в одну поетичну орбіту і золоту цибулину, і теорію відносності, і випрані штани, і комуністичну партію, і Леніна, і зворушливу бабусенцію, і «пропалакінограмоту», і Чорнобиль, і Рух, і дух. Він був лідером, в якому все природно вживалося». Сам же Іван Драч на запитання про те, чи вважає він себе живим класиком літератури, адже його твори вивчають у школах, скромно віджартовувався: «Та який я вам класик, я “клацик”, клацаю на машинці… Я був, як робочий віл, робоча бджола, я не був людиною, що б’є в барабан і кричить про себе”, — так він говорив про себе.

«Яка на світі тиша без Тичини!», – писав колись Драч. Подібне можна сказати й про нього… Письменниця Ольга Смольницька зазначає: «Багато хто напише спогадів про Івана Драча і його життя, за поетовою творчістю захищатимуться дисе-
ртації (сподіваюся, і про кіно теж будуть), вірші й надалі розійдуться на афоризми, а від себе хочу побажати: цінуймо поетів за життя. І якими б складними не були стосунки всередині творчих кіл, але краще пам’ятати лише творчість – бо за автора промовляє його текст. Який і соняшниковий, і крилатий…»

«Тінь політика заступила поета…»

Іван Драч — неоднозначна фігура українського культурного простору. За свою творчу і політичну діяльність Іван Драч встиг побувати членом КПРС, одним із засновників і перших керівників Руху, двічі лауреатом Держпремії СРСР і Шевченківської премії з літератури. Йому дорікали за прагматичні компроміси, коли він визнавав, що славив у віршах Леніна заради проходження своїх книжок крізь цензуру, критикували за надто рівні взаємини з будь-якою владою. За СРСР Драч отримав дві державні премії — премію УРСР імені Тараса Шевченка та Державну премію СРСР. За доби правління Кучми — орден князя Ярослава Мудрого, а за Ющенка — звання “Герой України”, при уряді Януковича Драч брав участь у Гуманітарній раді (згодом, щоправда, він вийде із неї на знак протесту проти “мовного закону” Колесніченка-Ківалова).
Письменник Сергій Осока пише про Івана Драча у статті для opinion.biz.ua: «Дати об’єктивну оцінку настільки неоднозначній і багатовимірній постаті, якою був Іван Драч, та ще й зараз, по зовсім ще свіжих слідах, неможливо. На нас неодмінно тиснутиме те, яким ми знаємо його з часів перебудови й незалежності, коли він фактично перейшов зі стану поетів у стан політиків. Тінь політика заступила поета…»
Іван Драч народився в Теліжинцях на Київщині в родині робітника радгоспу 17 жовтня 1936 року – якраз тоді, як радянська репресивна машина вкотре гострила свої залізні зуби на українців. Після закінчення місцевої середньої школи одразу ж викладав російську мову й літературу в сільській семирічці. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ. «…Я був органічним піонером, органічним комсомольцем і був щасливий, коли став кандидатом у члени партії. Вірив, що нарешті матиму під ногами ту дорогу, коли можна буде змінювати цей світ. Після ХХ з’їзду КПРС я по-справжньому вірив у війну чесних ленінців із лютими ворогами сталінцями», — згодом скаже про себе поет.
Далі Драч служив в армії, навчався в Київському університеті, звідки був виключений «через творчі та політичні погляди». Були у нього в той період творчості і такі вірші, за які можна було потрапити за ґрати надовго:
“Куди йдемо, яка нас віра кида на кам’яні вітри,
Якого діждемося звіра, щоб з ним сконати до пори,
Атомні цвяхи, мудрі бляхи і філософські манівці
І сита морда костомахи з кривавим прапором в руці”, — писав Іван Драч.
Коли він дебютував як поет – поемою-трагедією «Ніж у сонці», його поезія просто приголомшувала. Ті, такі трагедійні для української поезії шестидесяті, були початком його найпліднішої, найблагодатнішої й найщедрішої творчої десятирічної дороги. Щоправда, не без компромісів: «… коли редагувалась моя перша книжка “Соняшник“, мені сказали, що їй не вистачає якогось ідеологічного прапорця… Що ж, будь ласка, я буквально на ходу, на коліні нашкрябав віршика про Лєніна… Не задумувався, що в майбутньому воно може зовсім інакше потрактуватися». «Дихаю Леніним до останнього подиху…”, — писав Драч у вірші “Дихаю Леніним” у 1965-ому. У поетичних колах ще довго, як анекдот, переповідали, як Ліна Костенко якось підійшла до нього і попросила: «Іване, ану, дихни Леніним…»
Іван Драч мав контакти з українськими дисидентами. Зокрема, брав участь в акціях на підтримку дисидентів Михайла Осадчого, Мирослави Зваричевської, братів Богдана і Михайла Горинів, В’ячеслава Чорновола. Однак після розгону та арештів дисидентів радянським режимом він написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв’язках з ними (1966). Стосунки з владою покращилися. У стосунках із собою, схоже, поглиблювався компроміс. «Я себе ніколи не вважав дисидентом. Я ніколи ним не був. Я вважав себе людиною з патріотичними поглядами, — скаже він згодом. — Я не прагнув виступати та голосно говорити про ці погляди — я хотів їх втілювати за допомогою своєї реальної роботи. Я 30 років був членом КПРС. Гріх було б не вважати мене конформістом. Але “конформіст” для мене — не лайливе слово. Це людина, котра знає ситуацію, розбирається в ситуації та робить ті кроки, які вважає потрібними…»
Іван Драч написав сценарії до трьох фільмів – без перебільшення трьох кінематографічних шедеврів, яким судилося стати золотою скарбницею українського поетичного кіно. «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965), «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968) і «Пропала грамота» Бориса Івченка (1972) – ці назви, без жодного сумніву, такі промовисті, що потреби в додаткових оцінках немає.

«Вибачився би перед Богом за те, що я такий»

Історик Юрій Шаповал так писав про прихід Івана Драча в політику: “Зі своєю політичною реальністю Іван Драч почав зливатися з 1986 року, пов’язаного з фатальною для України (і як стверджують, для людства) Чорнобильською катастрофою. Саме з того часу для комуністичної влади він став проповідником бунту, руйнівником, здавалося б, вічних істин і канонів. Сам Драч, говорячи про мотивацію своєї тогочасної поведінки, максимально заземлює її: зрозумів, до якої міри система брехлива і безжальна, а тому вирішив йти до кінця, не боячись навіть за власне життя”.
“Сіль пізнання — це плід каяття…
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя!..” — писав Іван Драч у поемі “Чорнобильська мадонна” в 1987 році. Сам поет зізнавався, що у радянські часи він написав цикл віршів “Подих атомної”, де оспівував будівництво атомних станцій. “Я ніколи не задумувався над можливістю вибуху. І коли сталася аварія, я сприйняв це як свою вину за оспівування. Мій син, будучи студентом, отримав променеву хворобу, працюючи на ЧАЕС. І тому цей біль,Чорнобильський біль, спонукав мене до написання поеми “Чорнобильська мадонна”, — розповідав він в інтерв’ю lb.ua.
«1989 року Івана Драча обрали головою Народного Руху України за перебудову. З того часу він уже жив, здається, між літературою й політикою, але вже ближче до останньої», — пише Сергій Осока. «Я дуже мало досяг. Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості». Іще одна цитата, аж ніби пропалена гіркою іронією: «Відчуваю, що я не збувся як письменник — як прозаїк, драматург і кінорежисер. Так що у 76 років можна казати, що все попереду…»
І насамкінець. Якось Іван Драч заявив в одному з інтерв’ю, що якби зустрівся з Богом, то «Я би вибачився за те, що я такий». Він уже, певно, десь там, у тих високих канцеляріях, де врахують усі здобутки й усі компроміси. Там нічого не пропустять, будьмо певні. Терези хитнуться – і щось переважить. Хочеться вірити, що то все ж буде сонях сонця, який стоїть на асфальті…»
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина,
і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце, —
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі…
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Президент БК «Тернопіль-ТНЕУ» розповів про домовленість з ФБУ, плани на міжсезоння та переговори з майбутніми легіонерами із Хорватії та США...


Автор: Рубрика: , , , Опубліковано: о 11:00


Нещодавно народна артистка України, акторка Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка Ярослава Мосійчук відзначила свій ювілей. На жаль, через карантин не було очікуваної прем’єри «46 моментів щастя», де вона виконує одну з головних ролей, не було бенефісу та оплесків шанувальників. Утім, пані Ярослава через те зовсім не журиться. Впевнена: все ще відбудеться, тільки згодом! Нині ж найважливіше, що поруч – найдорожчі її серцю люди, а у душі – додає сили мандрівка у світ щасливого дитинства, коли прийшло усвідомлення себе...


Автор: Рубрика: , , , Опубліковано: о 10:00


Чудова новина для усіх поціновувачів кіномистецтва. У «Палаці Кіно» завершилися масштабні роботи з модернізації приміщення і демонстраційного обладнання. До нашого міста повертається кіно на великому екрані. Перший технічний показ фільму відбувся
26 червня. У «Палаці Кіно» встановили сучасний проєктор та екран, програму для онлайн продажу квитків, провели ремонтні роботи, оновили місця для сидіння та обладнали фуд-зону...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 10:00


З 1 липня 2020-го в Україні суттєво посилили покарання за водіння в нетверезому стані — за це передбачено кримінальну відповідальність і чималі штрафи...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 9:44


Травниця із Білокриниці! Такий милозвучний орієнтир про Наталію Чугалінську з Кременеччини. Щоб відновити здоров’я, до неї приїжджають з усіх усюд...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 9:30



Теми дня
2 Липня
1 Липня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео