П’ятниця, 18 січня 2019
• Демократичні сили визначилися з єдиним кандидатом у президенти • Наколядували на рекорд! • Фатальна аварія у Ступках • Даринка впала на сцені… • Олександр Шевченко: «Щастя – це коли всі навколо щасливі» • Досі згадувати Кіріла в храмах – це злочин! • Президент Петро Порошенко: «Найважливіший фактор нашої єдності – українська мова» • 20 облич’2018: Роман Задорожний • Вадим Рахліс: «У Тернополі я підготую перших професійних переговорників у Західній Україні!» • У підсудних — «гора» претензій. Судді готові все витримати • Ансамбль «Ходаки» переміг на міжнародному фестивалі колядок • «Олег своєю смертю ніби мав зупинити горе-керівника…» • Божик скрипки вразив Тернопіль! • 20 облич’2018: Наталя Багрій • Тернопільський лікар Серій Фаренюк президентом стати не зможе… • Віктор Павлік розповів про лікування онкохворого сина • 20 облич’2018: Іван Ясній • Помер чоловік, що впав у 2-метровий котлован на вул. Коновальця • Пожежа на Карпенка: старенька палила дрова в квартирі, щоб зігрітися • Впав у 2-метровий котлован, але ні медики, ні рятувальники не хотіли туди лізти
Влада боїться! Що показав протест біля Ради

Опубліковано: 25 Жовтня о 14:00 111


Роки йдуть, а віз, як кажуть, і нині там: депутати залишаються з недоторканністю, а корупціонери великого масштабу на волі. Це і стало причиною протесту.


Безперечно, найголовніша політична подія минулого тижня – акція протесту біля парламенту. Вона об’єднала опозиційні політичні сили і громадські організації, але викликала також багато суперечок у суспільстві, медіа і кабінетах влади. Які висновки можна зробити після кількох днів жовтневого протистояння влади й вулиці? Інформація про акцію 17 жовтня з’явилася давно. Її планували, готували і закликали долучитися до неї. Основні вимоги організаторів акції, так звана “велика політична реформа” – створення Антикорупційного суду, зняття депутатської недоторканності й вибори за відкритими партійними списками. Поштовх для виконання цих вимог мала дати Верховна Рада України, проголосувавши за відповідні законопроекти. Ця політична реформа – не якась новація. Прийняти ці важливі закони обіцяли різні політичні сили: і ті, що нині входять до парламентської коаліції, і ті, що в опозиції. Але роки йдуть, а віз, як кажуть, і нині там: депутати залишаються з недоторканністю, а корупціонери великого масштабу на волі. Це і стало причиною протесту.

А тепер про те, чим він відрізняється від попередніх акцій. Вперше після Майдану на протесті зібралося так багато різних політичних сил. Усі вони критикують владу і періодично одна одну. Тут і “Батьківщина” Юлії Тимошенко, і “Рух нових сил” Міхеїла Саакашвілі, і “Самопоміч”, “Демократичний альянс”, “Справедливість”, “Громадянська позиція”… Разом з тим партійні прапори перебили інших учасників акції і громадські організації: «Центр протидії корупції», рух “Чесно”, «Реанімаційний пакет реформ». На мій погляд, це негатив. Було б добре, щоб старі політичні обіцянки нарешті були виконані, але дуже швидко протест “за” конкретну реформу перейшов у суто політичну фазу протесту “проти” влади. Багато людей, з якими я спілкувалася 17 жовтня, не могли чітко пояснити, в чому полягає політична реформа — це для них занадто високі матерії. Але вони легко могли обґрунтувати, чому незадоволені нинішньою ситуацією в Україні.

Що ще помітно — організатори акції змогли мобілізувати свій партійний актив. Це показує, що у багатьох партій сформовані регіональні структури, і вони реальні, а не лише на папері. Справді приїхало багато людей із усієї України. Добре організовані також колишні бійці добровольчих батальйонів.

Але наразі політикам не вдалося заохотити до акції більш широке коло учасників – громадянське суспільство. Тих, для кого політика не є чимось щоденним і невідкладним, хто виходить не під чиїмись прапорами, а заради свого майбутнього. Можливо, тому, що акція розпочалася в робочі дні, а, можливо, тому, що в Україні нині криза довіри як до влади, так і до опозиції. Якщо провести паралелі з грузинським сценарієм відомих подій 2003-го року, це радше нагадує замість «Революції роз» — «революцію мімоз»…

Утім, постійне порівняння даної акції з Майданом, як це роблять практично всі політологи та журналісти, на мою думку, недоречне. Мирні зібрання й акції протесту не мають обов’язково щоразу закінчуватися революцією і йти за тим же сценарієм. Тим більше, якщо вони впливають на прийняття рішень і хоча б частково досягають своєї мети.

Дуже дратує, коли представники влади кажуть, що і як робити вулиці. От, мовлялв, коли був «наш» Майдан, не було і того, і цього, от люди поводилися інакше, була інша атмосфера і взагалі це неправильно, бо на руку Москві… Нагадаю, що завдяки Майдану саме ці можновладці та депутати і стали владою. Вони не повинні про це ні на хвилину забувати. Тим більше, що вони точно не хотіли б повторення попереднього “справжнього” Майдану, який відправив усю владу Януковича відомо куди.

Міхеїл Саакашвілі — лише один із багатьох лідерів акції, а не головний організатор. Але політик вчергове продемонстрував, що в нього свій порядок денний і він його не узгоджує з іншими партіями. Думаю, що після прориву кордону Саакашвілі готовий до більш рішучих і провокативних дій, на відміну від інших. Які наслідки можуть бути від цього далі, позитивні чи негативні, — не беруся прогнозувати. Мені здається, можуть бути обидва варіанти.

І останнє: акція, незважаючи на те, що її хтось називає маргінальною, викликала великий резонанс у суспільстві. Користувачі соцмереж, може, і не вийшли на вулицю, але сам протест став головною темою тижня в інтернеті, на телебаченні, в парламенті і в адміністрації президента. Влада однозначно боїться! Тому я б не применшувала його значення. І було б добре, щоб старі політичні обіцянки нарешті були виконані, а далі побачимо…

Від редакції. Як стало щойно відомо, Українська міграційна служба відмовила Міхеїлу Саакашвілі в наданні статусу біженця. При цьому генпрокурор Юга Луценко відразу цинічно і публічно заявив, що тепер є всі підстави депортувати Саакашвілі з країни. Яке ж до болю знайоме слівце! У свій час ми всі Луценкові співчували, а насправді дуже шкода, що він так мало сидів… Нинішня влада прагне діяти не те, що по-новому, як запевняла, а взагалі ще радянськими репресивними методами. Садить у тюрми українських патріотів. Арештовує в Україні на догоду режимів опозиціонерів із Середньої Азії, Азербайджану та Грузії, які втекли до нас від розправи. А днями українські спецпризначенці пов’язали трьох соратників Саакашвілі і доправили спецлітаком до Грузії. Прийшовши до влади на людській крові, вони не просто стали на шлях проти людей, а дійшли до того, що навіть крадуть людей! Заявляючи на словах про Європу та цивілізаційні цінності, ця влада насправді нічого спільного із Європою не має, вона запроваджує в Україні азійсько-російську модель управління і є кровно антинародною.

Крістіна Бердинських


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

В єдності – сила, тому настав час заради майбутнього відкинути власні амбіції і гуртуватися навколо єдиного кандидата...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Співати колядки, прославляючи в них народження Ісуса Христа, — давня християнська традиція, яка не втратила популярності і в наші дні...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:00


Четверо травмованих, серед яких один чоловік у важкому стані в реанімації — це наслідки дорожньо-транспортної пригоди на Тернопільщині...


Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


"Моя Даринка могла жити, якби їй вчасно надали кваліфіковану допомогу, але ж медсестра пішла додому заганяти гуси…"...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Ця карпатська культура, колорит і християнські традиції завжди надихають. Іншого місця, щоб так відчути все це, – немає...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:02



Теми дня
17 Січня
16 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео