Четвер, 27 січня 2022
• Горбатюк не зміг бути на засіданні, бо переніс хірургічну операцію • Смертельна аварії на вулиці Микулинецькій • «Рускій мір» зблизька, або Хто вони, ординці біля кордону • З 26 січня у Тернополі запровадили додаткові карантинні обмеження • У «Голосі країни» – «кіборг» з позивним «Маестро»! • Ворог біля воріт. Чи готова Україна дати відсіч Путіну? • На Бучаччині водію, який скоїв ДТП, де загинуло двоє людей, дали 5 років позбавлення волі • ДТП у Тернополі: 17-річну дівчину з Козови шпиталізували до реанімації • Хто такі «фантомні патрульні», які вже можливо завтра почнуть працювати на тернопільських дорогах? • У Лондоні помер 40-річний чоловік із Бучача • У День Соборності України в Тернополі відслужили поминальний молебень за полеглими Героями • За підробку довідок про ПЛР-тестування двом тернополянам “світить” п’ять років тюрми • Під колесами автомобіля на Кременеччині загинув пішохід • М’ясний бенкет! Три ідеї для страв зі свинини • У художньому музеї – «Зимова феєрія»! • Сергій Надал запевнив власників індивідуального опалення, що оплату за ізольовані транзитні стояки буде скасовано • І колядували, і вертепи парадували! • Все, що треба знати про обігрів площ загального користування • Двоє вбивць Віталія Ващенка вже на свободі, ще двом залишилось відсидіти небагато. Що вирішить касація? • Тернопільщина – у “помаранчевій” зоні через захворюваність на ковід
«Вимріяла собі долю…» Народна артистка України Ярослава Мосійчук про найдорожче

Автор: Опубліковано: 2 Липня о 10:00 461


Нещодавно народна артистка України, акторка Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка Ярослава Мосійчук відзначила свій ювілей.


На жаль, через карантин не було очікуваної прем’єри «46 моментів щастя», де вона виконує одну з головних ролей, не було бенефісу та оплесків шанувальників. Утім, пані Ярослава через те зовсім не журиться. Впевнена: все ще відбудеться, тільки згодом! Нині ж найважливіше, що поруч – найдорожчі її серцю люди, а у душі – додає сили мандрівка у світ щасливого дитинства, коли прийшло усвідомлення себе. 

– В американського письменника та мислителя Карлоса Кастанеди є одна суперідея – місце твоєї сили. Це те місце, де було людині найкраще впродовж її життя. І коли тобі важко, коли щось допікає – перенесися думками туди на мить і повернешся очищеним та оновленим. Для вас таке місце – Джуринська Слобідка, де ви народилися?
– Саме так! Усвідомлення себе прийшло до мене тоді, коли трави сягали мого зросту, я боялася загубитися у них, не знайшовши стежинки додому. Зелені стрибоконики, червоні сонечка видавалися мені велетенськими дивовижними звірами. Кукурудзяні качани з кольоровим волоссям були першими моїми чарівними ляльками. Здавалося, таким скарбом володію тільки я! Трав’яні калачики слугували неперевершеними ласощами. Мама ніколи не зачиняла віконце у хлів, бо там ластівка звила гніздечко і невпинно літала туди й назад, аби втамувати голод своїм діткам. Пізньої осені батько знаходив у копиці соломи за хатою сплячого їжачка і дбайливо переносив у хлів, щоб він у теплі перебув зиму. Мене заворожували зорі! Хотілося побачити того, хто володіє такою велетенською драбиною, аби розвішувати їх так високо.
Виціловуючи мене зранку, мама благословляла новий день, який щоразу відкривався небаченими досі дивами.
З часом трави ставали нижчими, а я, дивним чином, уже могла сягнути наповнених сонцем паперівок, які розсипалися від дотику руки і були такими запашними, як більше ніколи! Я лягала у затишні трав’яні долоні і, вдивляючись у безмежне незвідане заворожуюче небо, безкінечно мріяла. Вимріювала собі долю. Мій дивовижний кольоровий дитячий світ… Я повертатимусь до нього все своє життя.

– Ідучи за мрією, ви досить юною подалися в інший куточок України…
– Так, у 15-річному віці, покинувши всі свої скарби, я вступила до театрального училища у величезному місті Дніпропетровськ, нині Дніпро. Там почалося моє майже доросле життя. Здобуваючи фах актриси, я занурилася у науку. Мої розкішні трави, їжачки, ластівки, кульбабки, калачики були завжди зі мною у снах, у думках, додавали мені сили у великому чужому краї. І знову усвідомлення: у російськомовному місті я вперто розмовляла українською, носила вишиванку і з гордістю сприймала вигуки «Бандерівка!» на свою адресу. Я українка! Я маю свою мову! Я люблю свою землю!
Якою ж гордістю наповнювалося моє серце і сльози радості вмивали моє обличчя у 2014-ому році, коли постало моє рідне Дніпро, коли місто заполонили жовто-блакитні стяги! А ще там, у студентські роки, я зустріла хлопця, що запалив у моєму серці вогник (чоловік пані Ярослави – режисер Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка, народний артист України Олег Мосійчук – ред.). Дякую тобі, Дніпро!
– Мрія здійснилася, ви зіграли сотні ролей. Яка ваша сценічна героїня вам найближча?
– Театр. Моя любов, моя радість, моє щастя, моя Голгофа… Я мала честь зіграти розкішні ролі у великих п’єсах Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Старицького, Ольги Кобилянської, Івана Карпенка-Карого, у кращих драматургічних творах зарубіжної класики та сучасних авторів. Хто найближчий з них до мене? Ось нескорена Міріам з «Одержимої», безстрашна Анна з «Украденого щастя», яка вивищує своє кохання над людським невіглаством, Мавра з «У неділю рано зілля копала» – героїня, яка пережила низку трагічних подій, безкомпромісна Варка у «Безталанній»… Я вклоняюся магічній стихії його величності Театру, що дав мені право прожити стільки дивовижних людських доль. Всі вони проникли у мою душу, кольоровими намистинами закарбувалися у серці. Я створювала їх, але вони формували мене, робили мій світ цікавішим, глибшим, багатограннішим.
– У березні мала відбутися прем’єра, яка додала б ще одну головну роль у вашу театральну скарбницю, але ж коронавірус… Важко вам далася ізоляція?
– Карантин… Ця подія зупинила нас, наче грім. «46 моментів щастя». Десять днів до прем’єри… Стільки праці – і все намарне! Розгубленість, спустошення, страх. Прийшло розуміння біди і надії на день прийдешній. Все відбудеться, тільки трішки згодом. Почнемо все спочатку. Ну і що?
– Багато подружніх пар в усьому світі після кількох місяців карантину вирішили розлучитися, бо з’ясувалося, що вони не можуть бути разом 24 години на добу. Як ви пережили карантин?
– Карантин ми з Олегом Петровичем пережили чудово! Любимо бути разом. Багато розмовляли, багато мовчали, читали, перечитували, жартували. Не вдалося зібрати друзів на наші ювілеї, але все це можна виправити згодом. Вони потішили нас дзвінками, листівками, залишивши чудовий післясмак свята. Дякуємо усім!
– Зізнайтеся: у чому головний секрет вашого подружнього щастя?
– Секретом подружнього щастя є той вогник у наших серцях, який зуміли захистити від усіх земних стихій. Підозрюю, що назва йому – кохання.
– Кілька років тому в розмові з «НОВОЮ…» ви з теплом розповідали про доньку і зізнавалися, що дуже чекаєте онуків. Бажання здійснилося?
– Мої трави щороку буяли, виколихуючи нашу донечку Анну, а сьогодні свою казку знаходить у них наша радість – маленька Єва. Все повторюється знову.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

"Не зможе брати участь у відеоконференції, бо йому важко переміщатися після перенесеного хірургічного втручання", - повідомили сьогодні через онлайн-зв'язок із Дрогобицької колонії перед початком судового засідання про засудженого Андрія Горбатюка із Тернополя ...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


ДТП із летальним наслідком трапилася в обласному центрі 27 січня близько 7:30...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:31


Слухаючи сьогодні путіна-лаврова та численну пропагандистську нечисть Кремля на кшталт жириновського-соловйова-кисельова-захарової-скобєєвої, кожна притомна людина навіть не дивується їхній нахабності, лицемірству, брехні. Не дивується, якщо знає хоч трохи історію. Знає звідки ноги, «то бішь, рогі растут…»...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:32


У зв’язку із різким зростанням захворюваності на COVID-19 у Тернопільській громаді впродовж останнього тижня і з метою недопущення погіршення епідеміологічної ситуації відбулося засідання міського оперативного штабу...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:45


«Я прийшов на «Голос…», аби хоч трохи, поки є можливість, побути тим, ким би я міг бути, якби не війна», – зізнається Ярослав Гав’янець...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:42



Теми дня
27 Січня
26 Січня
25 Січня
24 Січня
23 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео