П’ятниця, 24 січня 2020
• «Ню»анси однієї виставки • Міська рада Тернополя сформувала Оперативний штаб для попередження поширення грипу та ГРВІ • «Aurevoir» для новорічної красуні, або Як правильно позбутися ялинки? • Tvorchість тернополян – на нацвідборі до «Євробачення» • Підприємцю Ігорю Скрипці підкинули… похоронний вінок • Тернополянам лише дещиці не вистачило до нагород Юнацької Олімпіади • Той, хто створив «Ниву» • Віталій Гринів: «Настав час демонструвати високі результати» • «Кожна вдала операція – перемога усього відділення» • Де шукати… сніг? • Які зміни в 2020-ому чекають українських заробітчан? • Світлана Пушкар: «Чому закрили справу про загибель мого чоловіка?» • Сергій Надал: «Акт Злуки показав усьому світові – українці це державна нація» • Герої вистояли, не витримав бетон… • «Кінець епохи бідності»: тільки для кого?! • 20 облич’2019: Наталя Присіч • Заливне з індички від Євгена Клопотенка • У 42 роки – 20 дітей! • Бунт у королівстві? • Новітня практика інвестиційних угод, впроваджена у Тернополі, є прикладом для багатьох українських міст
Їсти, любити, фотографувати

Автор: Опубліковано: 24 Травня о 14:00 161


«Смачні світлини» від тернопільських фуд-фотографів.


«Кожен фотограф — це оповідач, — переконана моя співрозмовниця, — а камера дає йому можливість виразити своє бачення світу. За кожним фото стоїть історія. Яка саме — це вже вирішувати кожному…»
Подружжя тернопільських фотографів Тетяна Крушельницька та Назар Базюта — мандрівники із «стажем» у кілька десятків країн. Якщо подорожі — це найкраща освіта, то у Назара і Тані їх уже понад двадцять! Аби перерахувати усі країни, де вони побували, не те що статті, а цілої газети не вистачить… Під «прицілом» їхніх фотооб’єктивів побувала майже вся Європа — така різна, але уся незабутня та цікава… Романтичний флер Італії, динамічне життя Німеччини, прохолодне гірське повітря французьких Альп і сонячні пляжі Албанії, багатогранний і неймовірно колоритний Стамбул, де подружжя прожило понад рік…

— Любов до мандрів — це любов, «прошита», вочевидь, десь на генному рівні, — каже Таня. — Тішуся, що цю любов зі мною розділив і чоловік. А ще у нас спільне захоплення фотографією — живучи фактично «на валізах», ми обрали заняття, яке не прив’язуватиме нас до якогось конкретного місця…

Вони завжди напоготові, «творчо озброєні» й здатні впіймати цікавий момент. Вони  знають, як зафіксувати життя в одному знімку. Вони небанальні та оригінальні у всьому, що б не робили. І фотографії у них не прості, а… нешаблонні та «смачні»! Адже наші земляки займаються так званою фуд-фотографією, яка нині надзвичайно популярна у всьому світі. Замовляють їм зйомки клієнти практично звідусіль: і з Європи, і з Азії, і навіть… з Австралії!

— Специфіка нашої роботи в тому, що ми не просто фотографуємо уже готові страви для меню іноземних ресторанів чи інших закладів, а… спершу самі їх для цього готуємо, — розповідає Тетяна. — Головне завдання будь-якого фуд-фотографа — зробити так, щоб кожен негайно захотів з’їсти зображене на фото. Але водночас фуд-фотографія — це не лише про викликання слиновиділення, а про те, як зробити світлину тієї чи іншої їжі так, щоб привести у захоплення не тільки шлунок, а й мозок та серце…

З фотооб’єктивом — по світу

— Фотографію я любила з дитинства, — розповідає Тетяна Крушельницька. — Усе за «традиційною» схемою фотолюбителів:  старенький ФЕД, темна кімната і славнозвісна червона лампа… Тож навіть після закінчення факультету іноземних мов Тернопільського педуніверситету працювати подалася… до фотолабораторії. Далі — навчання у столичній фотошколі і, звісно ж, практика, практика, і ще раз практика… Пригадую, як якось на два дні «експромтом» гайнула з фотоапаратом до Каїра — ось де у кадрі було реальне життя! А як забути «космічні» краєвиди Сицилії, по якій ми каталися перед тим, як вийти на вулкан Етна?.. Узагалі, якщо хочете постійно мати пригоди – рекомендую купити фотоапарат і постійно з ним ходити. (Сміється, — авт.) Але фотографами не стають просто так, одночасно з купівлею фототехніки. Сутність фотографії – це не професійний фотоапарат, а хороший ракурс і кадр. І — найважливіше — здатність побачити живі, правдиві та неприховані емоції, переживання моменту. Все, що я фотографую, — це мій спосіб спілкування зі світом, це мій внутрішній голос, це я сама…  Вміння фотографувати – це передусім творчість, а вже після цього копітка повсякденна робота. Не люблю так званих «постановочних» фото, люблю, коли знімок передає настрій, емоції, переживання… Найбільше люблю портрет та репортаж. Люблю і стріт-фото: за те, що можна схопити момент часу, який ніколи більше не повториться, залишаючись для персонажів фотографії звичайною невидимкою. Узагалі, працюю в багатьох напрямах, люблю нове та незвичне, тож коли звернулися замовники з проханням, чи не могли б ми відзняти рецепт, погодилися. Відфотографували, зацікавилися, і пішло-поїхало… Звичайних чи нецікавих моментів у зображенні не існує, треба просто вміти їх донести до кожного. Кажуть, у кожній хорошій фотографії прихований цілий світ… Вважаю, що цікавим і оригінальним можна зробити будь-який жанр,  і професійне фуд-фото — не просто картинки в меню, а фотографії з ідеєю.

 

Наразі фуд-фотограф в Україні —  досить рідкісна професія. Така фотографія вимагає певних навичок та вмінь: як суто технічних, так і мистецьких. Якщо ви запитаєте шеф-кухаря про те, що ж головне в приготуванні будь-якої страви, ніколи не отримаєте однозначної відповіді. Адже важить усе —  від найдрібніших смакових до візуальних деталей. Те ж і з фуд-фотографіями: тут потрібно вміти «грати» з кольором, освітленням, передати текстуру продуктів і зробити це апетитно в двовимірній площині…

«Смачного!» в пікселях

 

— Фотографія ніколи не передасть запах і смак, але її головне завдання — максимально наблизитися до цього. У кожної спеціалізації є свої складності. Їжа зберігає свою «фотогенічність» дуже недовго — бо ж швидко стигне, сохне, тане або в’яне, — продовжує Таня. — Ви повинні бути морально готові знімати свою страву ду-у-же-дуже швидко або переробляти все по кілька разів.  Тому й це складніше, ніж видається, бо треба знати, як передати об’єм тієї чи іншої страви, під яким кутом усе це сфотографувати. Більше того, ще й як зготувати, гарно викласти і як стриматися, щоб відразу не з’їсти… А ще й на «модель» не пожалієшся — мовляв, кліпала-крутилася, чи, навпаки, була неемоційна і «запорола» зйомку. (Сміється, — авт.)  Тут усе тільки в твоїх руках. Я одночасно — і генератор ідей, і закупівельник продуктів, і шеф-кухар, і стиліст, і фотограф… У «творчому тандемі» з чоловіком у нас нині такий розподіл праці, що я займаюся фото, а він відеозйомкою — для одних із замовників ми ще й процес приготування страви знімаємо. Узагалі, за час, що займаюся фуд-фотографією, я вже майже «кулінарний ступінь» здобула… (Сміється, — авт.) Готувала все, що завгодно — і це при тому, що раніше з кулінарією була на «ви», і якби мені років п’ятнадцять тому хтось сказав, що буду таким займатися, то довго сміялася б…

Тайська кухня, китайська, класична французька кухня, страви середземноморської кухні — усе це я, перш ніж сфотографувати, мусила приготувати… У нас якось були замовники з Австралії, то друзі напівжартома «підколювали» – ви як там, м’ясо кенгуру ще не готували? (Сміється, — авт.). Траплялися різні казуси: то потрібних інгредієнтів не могли знайти і в Чорногорії замість селери різали в салат… листя звичайної пальми, то в Тернополі шукали кілька років тому ще «екзотичне» для нас кокосове молоко чи равликів…  Із приготуванням страв теж чимало казусів траплялося: як не з британським біф-веллінгтоном п’ять годин промучишся, то безглютенова-безвуглеводна випічка не підросте-не вдасться… Дехто вдається до професійних хитрощів і замінює справжні складові на декоративні, більш «фотогенічні» — скажімо, беруть губку замість бісквіта чи клей ПВА замість соусу, але для мене важливо, щоб мої фото були справжніми: зі справжньою їжею, справжнім посудом, справжніми інгредієнтами та справжнім процесом приготування.

Фуд-фотограф сам насамперед повинен бути гедоністом та гурманом. Як фотографувати «смачно»? — Від душі! Перш за все фотографу і самому має бути «смачно» — в усіх значеннях цього слова… Для мене одна з найапетитніших страв, яку довелося знимкувати-готувати, — куряче філе з персиками, білим вином і стручками ванілі, рецептом якої ділюся з читачами “НОВОЇ…”. Ніколи б не подумала, що такі прості інгредієнти так неймовірно поєднуються і смакують. До речі, про «смакують» — бо ж усіх зазвичай цікавить подальша доля приготованих страв.  Так, приємним «побічним» ефектом професії фуд-фотографа є те, що усі наші «моделі» потім будуть нами ж і з’їдені. Ось вам і відповідь на риторичне запитання, чи фотографія може «нагодувати»…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

«Таємниці жіночої натури» від Наталі Басараб...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Чутки про те, що лікарні переповнені хворими на пневмонію і небезпечний грип, моментально поширились Тернополем після новинного сюжету на одному з центральних телеканалів...


Автор: Рубрика: , Опубліковано: о 12:00


Пам’ятаєте анекдот про те, що дає новорічна ялинка людям — блаженне відчуття вільного простору після того, як її викинув
...


Рубрика: Опубліковано: о 11:00


Андрій Гуцуляк і Джефрі Кенні. Тернополянин і «тернопільський нігерієць»...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00


Ігоря Скрипку із села Нагір’янка Чортківського району добре знають у середовищі шоу-бізнесу далеко за межами нашої області...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00



Теми дня
24 Січня
23 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео